Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 16 червня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на вирок Селидівського міського суду Донецької області від 10 грудня 2008 року щодо ОСОБА_1

Вироком суду

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця та жителя м. Курахове

Мар`їнського району Донецької області,

раніше судимого:

- у 1997 році Ворошиловським районним судом м. Донецька за ч.2 ст.- 229-6 КК України 1960 року до позбавлення волі на 3 роки;

- у 1999 році Мар`їнським районним судом Донецької області за ч.3 ст. 140 КК України 1960 року до позбавлення волі на 4 роки;

- у 2003 році Мар`їнським районним судом Донецької області за ч.1 ст. 122 КК України до позбавлення волі на 2 роки, з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки;

- у 2004 році Мар`їнським районним судом Донецької області за ч.3 ст. 185, ч.3 ст. 15 ч.3 ст. 185, ст.ст. 70, 71 КК України до позбавлення волі на 4 роки;

- 11 лютого 2005 року Мар`їнським районним судом Донецької області за ч.3 ст. 185, ч.1 ст. 263, ч.4 ст. 70 КК України до позбавлення волі на 4 роки 6 місяців,

засуджено за ч.2 ст. 307 КК України до позбавлення волі на п'ять років з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю.

Постановлено стягнути із ОСОБА_1 у доход держави 569 грн. 40 коп. судових витрат.

Як визнав суд, 12 вересня 2008 року, у невстановлений слідством час, ОСОБА_1, перебуваючи у лісосмузі, що на виїзді із міста Курахове до села Успенівка Донецької області, з метою збуту наркотичного засобу в місця позбавлення волі, незаконно придбав (зірвав) невстановлену кількість листя та верхівки дикорослої коноплі. Після цього, переніс коноплю до свого помешкання у квартиру АДРЕСА_1, де висушив та шляхом механічної обробки виготовив особливо-небезпечний наркотичний засіб - канабіс, вагою 9 г. і незаконно зберігав за місцем свого проживання.

Цього ж дня, приблизно о 12 годині, ОСОБА_1, біля магазину "Наш край" у м. Курахове, у невстановленої слідством особи, з метою збуту у місця позбавлення волі, незаконно придбав рідину, що містить особливо небезпечну психотропну речовину - кустарно виготовлений препарат із ефедрина, псевдоефедрина або препаратів які їх містять, що у перерахунку на суху речовину становить 0,210 г. Вказану психотропну речовину, яка знаходилася у одноразовому медичному шприці, ОСОБА_1 незаконно переніс та зберігав за місцем свого проживання.

13 вересня 2008 року, ОСОБА_1, з метою збуту у місце позбавлення волі особливо небезпечних наркотичного засобу та психотропної речовини, приїхав до с. Гостре Селидовського району Донецької області, де через неповнолітнього ОСОБА_2, якому не було відомо про злочинні наміри засудженого, передав до Селидовської виправної колонії №82 для засудженого ОСОБА_3 продуктову передачу, у яку помістив 9 г. канабісу та 0,210 г. психотропної речовини, приховавши їх у цибулі.

В апеляційній інстанції вирок щодо ОСОБА_1 не оскаржувався.

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи правильність встановлення фактичних обставин справи та кваліфікацію злочинних дій ОСОБА_1, просить вирок щодо нього змінити і виключити рішення суду про призначення винному додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Прокурор, посилаючись на положення ч.2 ст. 59 КК України, вважає, що оскільки ОСОБА_1 вчинив злочини не із корисливих мотивів, то за таких обставин суд безпідставно призначив конфіскацію майна.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів не знаходить підстав для його задоволення.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за обставин викладених у вироку, у касаційному поданні не оспорюється.

Що ж стосується доводів прокурора про неправильне застосування судом кримінального закону та призначення винному додаткового покарання у виді конфіскації майна за злочин, вчинений не із корисливих мотивів, то вони є безпідставними.

Зі справи видно, що дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.2 ст. 307 КК України.

Частина 2 ст. 59 КК України, на яку посилається прокурор у касаційному поданні, є нормою Загальної частини Кримінального кодексу України (2341-14) та передбачає, що конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині Кодексу.

Санкція частини 2 ст. 307 КК України передбачає обов'язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Коли санкцією статті Особливої частини КК України (2341-14) передбачено конфіскацію майна як обов'язкове, а не альтернативне покарання, суд зобов'язаний призначити винному це покарання.

За таких обставин колегія суддів не може погодитися із доводами прокурора щодо безпідставного призначення ОСОБА_1 додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням прокурора та осіб, зазначених у статті 384 КПК України, немає.

З огляду на наведене, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

відмовити в задоволенні касаційного подання заступника прокурора Донецької області.