Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

за участю прокурора Саленка І.В.

розглянула в судовому засіданні в м.Києві 16 червня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Луганської області та касаційною скаргою потерпілих ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 22 грудня 2008 року щодо ОСОБА_1

Цією постановою

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

такий, що не має судимості,

звільнений від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 135 КК України на підставі п.б ст.ст.1,6 Закону України "Про амністію" від 09 червня 2007 року і справу щодо нього закрито.

У апеляційному порядку постанова щодо ОСОБА_1 не переглядадася.

Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він 25 серпня 2006 року, приблизно о 19 год.30 хв., на автомобілі ВАЗ 21099, державний номер НОМЕР_1, рухався по вул.Первомайській у м.Лисичанську та вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_4, заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпечності для життя у момент їх заподіяння, від яких ОСОБА_4 помер.

Після вчиненої дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 усвідомлюючи, що своїми протиправними діями, які виразилися у заподіянні тяжкої фізичної шкоди здоров'ю потерпілого, поставив ОСОБА_4 в небезпечне для життя становище і позбавив його можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, ніяких заходів для надання допомоги потерпілому не вжив, хоча мав таку можливість, з місця пригоди зник, тобто вчинив злочин, передбачений ч.1 ст. 135 КК України.

У касаційному поданні прокурор посилається на те, що суд неправильно встановив фактичні обставини справи, що призвело до неправильної кваліфікації дій ОСОБА_1, вважає, що його дії необхідно кваліфікувати за ч.3 ст. 135 КК України. З цих підстав просить постанову щодо нього скасувати, справу направити на новий судовий розгляд.

За змістом касаційних скарг потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вбачається, що вони не погоджуються з постановленим по справі рішенням та кваліфікацією дій ОСОБА_1, посилаються на те, що обставини дорожньо-транспортної пригоди встановлені неправильно і ОСОБА_1 безпідставно звільнено від відповідальності за порушення Правил дорожнього руху. З цих підстав просять скасувати постанову суду щодо нього та постановити законне і справедливе рішення.

Заслухавши доповідача, думку прокурора Саленка І.В., який касаційне подання підтримав частково, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання та касаційних скарг потерпілих, колегія суддів вважає, що касаційні скарги потерпілих підлягають задоволенню, а касаційне подання - частковому задоволенню, постанова суду щодо ОСОБА_1 скасуванню з направленням справи на нове розслідування.

Відповідно до вимог ст. 22 КПК України прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.

Ці та інші вимоги кримінально-процесуального закону під час розслідування справи та обставини, які мають істотне значення для вирішення питання щодо винності ОСОБА_1 з достатньою повнотою не досліджені.

Як убачається із матеріалів справи, під час досудового слідства було винесено постанову про закриття справи щодо ОСОБА_1 за відсутністю у його діях складу злочину, передбаченого за ч.2 ст. 286 КК України. В обґрунтування такого висновку слідчий послався на показання ОСОБА_1 про те, що він не міг уникнути наїзду на ОСОБА_4, який раптово вийшов на проїжджу частину дороги з-за передньої частини автомобіля, який стояв на зупинці. Слідство вважало встановленими саме такі обставини дорожньо-транспортної пригоди, у якій загинув ОСОБА_4, такі обставини дорожньо-транспортної пригоди були зазначені у постанові слідчого про призначення авто-технічної експертизи, на підставі таких даних було сформульовано висновок експертизи про відсутність у ОСОБА_1 технічної можливості уникнути наїзду на потерпілого.

Колегія суддів вважає, що обставини дорожньо-транспортної пригоди досліджені не повно та необ'єктивно, а докази у справі належно не оцінені.

Зокрема, вважаючи встановленою ту обставину, що ОСОБА_4 вийшов на проїжджу частину дороги з-за передньої частини мікроавтобуса, який стояв на зупинці, слідством не встановлено водія цього автомобіля та можливих інших очевидців дорожньо-транспортної пригоди.

Слідчим не дано оцінки показанням свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які пояснювали, що бачили, як загиблий ОСОБА_4 переходив дорогу позаду транспортного засобу (маршрутного таксі) та зупинився на середині проїжджої частини дороги, де на нього наїхав автомобіль, яким керував засуджений ОСОБА_1 У матеріалах справи є також показання свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які бачили момент наїзду на потерпілого, проте у них не з'ясовувалось питання, чи знаходились будь-які транспортні засоби на зупинці, як по відношенню до цих транспортних засобів рухався потерпілий, обходив їх спереду чи ззаду і на якій відстані, з якого місця спостерігали свідки цю дорожньо-транспортну пригоду і чи могли вони з цього місця бачити момент наїзду на потерпілого, якщо ОСОБА_4 переходив проїжджу частину дороги перед автомобілем, що стояв на зупинці.

Всебічне, повне і об'єктивне дослідження всіх обставин дорожньо-транспортної пригоди може істотно вплинути на висновки слідства і суду про причини, з яких вона сталася, та відповідність дій учасників пригоди вимогам Правил дорожнього руху, а тому справу необхідно повернути на нове розслідування.

Крім того, у матеріалах справи (т.3 а.с.20-22) міститься постанова слідчого СВ по ДТП УМВС України в Луганській області від 14 листопада 2008 року про закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу злочинів, передбачених ст.ст. 286, 135 КК України.

24 листопада 2008 року ОСОБА_1 пред'явлено обвинувачення за ч.1 ст. 135 КК України без скасування постанови від 14 листопада 2008 року, що суперечить вимогам п.10 ч.1 ст. 6 КПК України.

Зазначена неповнота та неправильність досудового слідства ставить під сумнів обґрунтованість висновків досудового слідства та суду щодо винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 135 КК України.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 22 грудня 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на нове розслідування.

Під час нового розслідування необхідно усунути неповноту та неправильність, про що зазначено у мотивувальній частині ухвали, вжити всіх передбачених законом заходів до всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, дати належну оцінку зібраним доказам у їх сукупності і в залежності від встановленого прийняти законне та обгрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити, касаційне подання заступника прокурора Луганської області

задовольнити частково.

Постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 22 грудня 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, справу направити прокурору Луганської області на нове розслідування.