Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 23 вересня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок апеляційного суду Донецької області від 26 травня 2010 року,

яким засуджено

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с. Привілля Артемівського району

Донецької області, мешканця АДРЕСА_1, раніше судимого:

- 25 грудня 1995 року Артемівським

міськрайонним судом Донецької області за

ч. 3 ст. 81, ч. 2 ст. 140, ч. 3 ст. 140, ч. 2 ст. 206,

ст. 42 КК України 1960 року на п’ять років позбавлення волі, звільненого 31 липня 1997 року на підставі Закону України "Про амністію";

- 5 березня 2009 року апеляційним судом

Донецької області з урахуванням ухвали колегії

суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України від 30 липня 2009 року за пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ст. 257, ч. 3 ст. 289, ст. 70 КК України на чотирнадцять

років шість місяців позбавлення волі з

конфіскацією всього майна, яке є його власністю,

за ч. 5 ст. 185 КК України на десять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_5 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на чотирнадцять років шість місяців з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на користь вагонного депо "Сіль" м. Соледара Донецької області 6840 гривень 62 копійки на відшкодування матеріальної шкоди.

ОСОБА_5 визнано винуватим та засуджено за вчинення ряду крадіжок чужого майна у складі організованої злочинної групи за наступних обставин.

23 січня 2002 року приблизно о 23 годині ОСОБА_5 з раніше засудженими вироком апеляційного суду Донецької області від 2 квітня 2007 року ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, а також особою, матеріали кримінальної справи щодо якої виділені в окреме провадження, та двома особами, справу щодо яких закрито у зв’язку зі смертю, діючи у складі організованої злочинної групи, проникли у приміщення гаражного боксу автоколони №АДРЕСА_2, звідки таємно викрали майно вказаного підприємства на загальну суму 8811 гривень 16 копійок, що є великим розміром, з кабінету директора ОСОБА_11, розташованого на другому поверсі цього ж гаражного боксу, викрали належні останньому 100 гривень, а також з автомобіля, який знаходився в гаражному боксі, майно ОСОБА_12 на загальну суму 1000 гривень, заподіявши останньому значну шкоду.

31 березня 2002 року приблизно о 23 годині засуджений спільно з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_14, а також особою, матеріали кримінальної справи щодо якої виділені в окреме провадження, та двома особами, справу щодо яких закрито у зв’язку зі смертю, діючи повторно у складі організованої злочинної групи, проникли до приміщення складу автотранспортного цеху ВАТ "Артемівський завод з обробки кольорових металів", розташованого за адресою: м. Артемівськ, вул. Кірова, 42, звідки таємно викрали майно вказаного підприємства в особливо великих розмірах на загальну суму 19 182 гривні 50 копійок.

У період часу з початку березня по середину квітня 2002 року приблизно о 23 годині ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_8 а також особою, матеріали кримінальної справи щодо якої виділені в окреме провадження, та двома особами, справу щодо яких закрито у зв’язку зі смертю, діючи повторно у складі організованої злочинної групи, проникли до приміщення гаражу № АДРЕСА_3, звідки таємно викрали майно ОСОБА_15 у великих розмірах на загальну суму 8582 гривні 40 копійок.

На території цього ж гаражного кооперативу засуджений у складі організованої групи повторно вчинив крадіжки: в період часу з кінця квітня по 20 червня 2002 року з того ж гаражу АДРЕСА_4 майно ОСОБА_15 в особливо великих розмірах на загальну суму 10 680 гривень, 30 червня 2002 року приблизно о 23 годині з гаражу АДРЕСА_5 майно ОСОБА_16 на зальну суму 2060 гривень, заподіявши їй значну шкоду, 1 серпня 2002 року приблизно о 00 годин з гаражу АДРЕСА_6 майно ОСОБА_17 у великих розмірах на загальну суму 7700 гривень.

Крім того, 3 серпня 2002 року приблизно о 23 годині ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, а також особою, матеріали кримінальної справи щодо якої виділені в окреме провадження, та двома особами, справу щодо яких закрито у зв’язку зі смертю, діючи повторно у складі організованої злочинної групи, проникли до приміщення складу та столової в адміністративній будівлі вагонного депо "Сіль" Донецької залізниці, розташованого в м. Соледарі Донецької області, звідки таємно викрали майно цього підприємства у великих розмірах на загальну суму 6840 гривень 62 копійки.

У касаційному поданні прокурор, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого внаслідок м’якості, ставить питання про скасування вироку та направлення справи на новий судовий розгляд. На його думку судом при призначенні покарання не було враховано всіх обставин справи, зокрема, що ОСОБА_5, буду раніше судимим за вчинення корисливих злочинів, на шлях виправлення не став та вчинив нові злочини у складі організованої групи, у ході судового слідства з метою уникнути відповідальності намагався ввести суд в оману, заподіяну шкоду в добровільному порядку не відшкодував.

У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_5, посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального закону, у тому числі порушення права на захист, неповноту та однобічність досудового та судового слідства, просить скасувати вирок суду, а справу направити на новий судовий розгляд.

У запереченнях на касаційне подання прокурора засуджений, вважаючи доводи прокурора необґрунтованими, просить залишити подання без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який касаційне подання не підтримав, висловив думку про залишення касаційних подання та скарги без задоволення, а вироку- без зміни;

засудженого ОСОБА_5, який підтримав свою касаційну скаргу, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи подання

та скарги, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Винність ОСОБА_5 у злочинах, вчинених за викладених у вироку обставин, доведена об’єктивними доказами, що зібрані у передбаченому законом порядку, і належним чином оцінені судом.

Доводи ОСОБА_5 про необґрунтованість його засудження, порушення кримінально-процесуального закону органом досудового слідства та судом не є підставними.

Свідки ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_10 під час досудового слідства давали показання про вчинення зазначених у вироку крадіжок за попередньою змовою з ОСОБА_5

Про участь засудженого ОСОБА_5 у скоєнні крадіжок спочатку липня 2002 року та у серпні 2002 року із гаража кооперативу "Східний" ОСОБА_10 зазначав у своїх явках з повинною.

Суд першої інстанції обґрунтовано визнав наведені докази як достовірні, оскільки вони узгоджуються між собою та з іншими доказами у справі.

Так, за показаннями свідка ОСОБА_8 наприкінці січня 2002 року він разом із ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 з території гаража "Мехдорбуд" вкрали спецодяг; під час вчинення крадіжки зі складу АЗОЦМ наприкінці березня –спочатку квітня 2002 року він разом із ОСОБА_5 забезпечував безпеку інших учасників злочину; у червні 2002 року вкрадені із гаража кооперативу "Східний" пральний порошок та інші речи були перевезені на автомобілі під керуванням ОСОБА_5 додому ОСОБА_13, збутом вкраденого порошку займався ОСОБА_5; 2 серпня 2002 року під час вчинення крадіжки із гаража кооперативу "Східний" за вказівкою ОСОБА_5 він забезпечував безпеку інших учасників злочину, потім від останнього йому стало відомо, що були вкрадені автомобільні скати; у серпні 2002 року на автомобілях, один із яких належав ОСОБА_5, вони приїхали до депо "Сіль" та вчинили заволодіння чужим майном, у тому числі м’яса із їдальні.

Свідок ОСОБА_10 давав пояснення щодо участі ОСОБА_5 у вчиненні крадіжок у липні та серпні 2002 року із гаража кооперативу "Східний".

Показання зазначених свідків про обставини вчинення злочинів узгоджуються з фактичними даними, що містяться в проколах огляду місця події, обшуку, на які посилається суд на підтвердження своїх висновків про винуватість ОСОБА_5

Засуджений ОСОБА_5, не визначаючи себе винуватим у вчиненні злочинів, пояснював, що у зазначений у вироку час їздив у Московську та Чернігівську області.

Ці показання були судом ретельно перевірені. Дослідивши показання свідків ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 та ОСОБА_21, суд дійшов обґрунтованого висновку, що показання засудженого є безпідставними.

Крім того, вироком апеляційного суду Донецької області від 5 березня 2009 року ОСОБА_5 був вже визнаний винуватим у вчиненні злочинів у складі організованої групи в період, в який він нібито їздив за своїми комерційними справами в інші області: участі в банді з початку січня 2002 року, заволодінні транспортним засобом 24 травня 2002, умисному вбивстві 17 серпня 2002 року, підготовка до якого здійснювалась з початку зазначеного місяця.

Дії засудженого за ч. 5 ст. 185 КК України кваліфіковано правильно.

Покарання йому призначено у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчинених злочинів, даних про особу винного, та обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання. Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_5 покарання є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. Підстав для пом’якшення покарання немає.

Довід прокурора в касаційному поданні про скасування вироку у зв’язку з м’якістю призначеного покарання не є підставним. Зазначений вище вирок від 5 березня 2009 року щодо ОСОБА_5 скасовувався Верховним Судом України в частині засудження за крадіжки, за які його засуджено оскаржуваним вироком, але не з підстав м’якості призначеного покарання.

Порушень норм кримінально-процесуального закону, що тягли б за собою зміну чи скасування вироку, не встановлено.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

Касаційне подання прокурора, касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Донецької області від 26 травня 2010 року щодо ОСОБА_5 – без зміни.