Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні 4 червня 2009 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_1 на постановлені щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 судові рішення.

Вироком Личаківського районного суду м. Львова від 26 березня 2007 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с. Уприси Жуковського району

Брянської області Російської Федерації,

не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 143 КК України 1960 року на 4 роки позбавлення волі; за ч. 4 ст. 190 КК України на 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю; за ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю. На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_1 за сукупністю злочинів призначено 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю;

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

уродженця м. Львова, судимого

19 серпня 2003 року за ч. 1 ст. 309 КК України

на 1 рік 6 місяців позбавлення волі,

засуджено за ч. 4 ст. 190 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю.

Постановлено стягнути у солідарному порядку на відшкодування заподіяної матеріальної шкоди з:

- ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_5 50 000 грн.;

- ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_6 31 000 грн.;

- ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_7 75 000 грн.;

- ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_8 58 520 грн.;

- ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_9 150 000 грн.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_4 та ОСОБА_10, судові рішення щодо яких у касаційному порядку не оскаржуються.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 16 жовтня 2007 року апеляції прокурора, потерпілого ОСОБА_9 задоволені повністю, апеляції засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_10 задоволені частково.

Вирок Личаківського районного суду м. Львів від 26 березня 2007 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_10 змінено.

Дії ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_10 перекваліфіковані з ч. 2 ст. 143 КК України 1960 року на ч. 2 ст. 190 КК України та призначено за цим законом покарання ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_10 - 3 роки позбавлення волі кожному. Остаточне покарання, призначене судом першої інстанції ОСОБА_1 та ОСОБА_4, за сукупністю злочинів, на підставі ст. 70 КК України - залишено без зміни.

Дії ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 по епізодах у вересні-жовтні 2002 року щодо потерпілого ОСОБА_6, у липні 2003 року щодо потерпілого ОСОБА_8 визнано вчиненими за попередньою змовою групою осіб, а не у складі організованої групи.

Вирок суду в частині задоволення цивільного позову потерпілого ОСОБА_9 - скасовано.

У решті вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 визнано винними у тому, що вони за попередньою змовою між собою, шляхом обману та зловживання довірою заволоділи: у липні 1996 року житловим будинком потерпілої ОСОБА_11, АДРЕСА_1, вартістю 250 000 грн.; весною 1998 року під виглядом позики грошима потерпілої ОСОБА_5 на суму 11 000 доларів США; у травні 1999 року квартирою потерпілого ОСОБА_12 АДРЕСА_2, вартістю 100 000 грн., заподіявши значної шкоди.

ОСОБА_1, ОСОБА_4 та невстановлена слідством особа, за попередньою змовою між собою, у листопаді-грудні 1998 року, шляхом обману та зловживання довірою, заволоділи квартирою АДРЕСА_3, що належала ОСОБА_13, вартістю 100 000 грн.

Крім того, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_10 та невстановлена слідством особа, за попередньою змовою між собою, на початку жовтня 1999 року, шляхом обману та зловживання довірою, заволоділи квартирою АДРЕСА_3, що належала ОСОБА_14, заподіявши потерпілому значну матеріальну шкоду.

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 за попередньою змовою між собою, шляхом обману та зловживання довірою заволоділи: в травні 2002 року житловим будинком АДРЕСА_4, що належав ОСОБА_15, вартістю 100 000 грн.; у квітні-липні 2003 року квартирою АДРЕСА_5, що належала потерпілому ОСОБА_7, вартістю 75 000 грн.; у грудні 2003 року житловим будинком АДРЕСА_6, що належав потерпілому ОСОБА_9, вартістю 150 000 грн., заподіявши потерпілим матеріальну шкоду в особливо великих розмірах.

ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_2, у вересні-жовтні 2002 року, за попередньою змовою між собою, шляхом обману та зловживання довірою, заволоділи квартирою АДРЕСА_7, заподіявши потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду в особливо великих розмірах, на суму 31 000 грн.

ОСОБА_1, ОСОБА_4 та особа, невстановлена слідством, за попередньою змовою між собою, у липні 2003 року, шляхом обману та зловживання довірою, заволоділи квартирою АДРЕСА_8, вартістю 58 520 грн., заподіявши потерпілому ОСОБА_17 матеріальну шкоду в особливо великих розмірах.

ОСОБА_1 та ОСОБА_4, за попередньою змовою між собою, шляхом обману та зловживання довірою, вчинили замах на заволодіння: у травні та липні 2004 року житловим будинком АДРЕСА_9, вартістю 250 000 грн., що належав ОСОБА_19, та квартирою АДРЕСА_10, вартістю 100 000 грн., що належала потерпілому ОСОБА_20 Однак, засуджені не довели злочинний умисел до кінця, із причин, що не залежали від їх волі.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 вказує, що у справі неправильно застосовано кримінальний та порушено кримінально-процесуальний закони. Вважає, що суд безпідставно визнав його винним у шахрайстві щодо ОСОБА_5 та незаконно повторно стягнув на користь потерпілої матеріальну шкоду, оскільки, на його думку, мали місце цивільно-правові відносини. Указує, що сума матеріальної шкоди, заподіяної потерпілому ОСОБА_6, завищена, потерпілий ОСОБА_7 цивільний позов не подавав. ОСОБА_8 безпідставно визнана потерпілою та цивільним позивачем, оскільки у справі відсутні будь-які дані, що вказували б на перебування останньої у шлюбі з ОСОБА_17 Сума відшкодування на користь ОСОБА_8 також завищена. Стверджує, що його дії невірно кваліфіковані за ознакою шахрайства, вчиненого в особливо великих розмірах, оскільки судом неправильно встановлена вартість квартир та житлових будинків потерпілих. Зазначає, що було порушено його право на захист, оскільки він не володіє українською мовою. Поряд із цим, ОСОБА_1 просить призначити йому більш м`яке покарання, урахувавши пом'якшуючі обставини.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 вважає, що його дії безпідставно кваліфіковані за ч. 4 ст. 190 КК України, та просить пом'якшити призначене покарання.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_1 просить судові рішення у справі скасувати, а справу закрити. Вважає, що винність ОСОБА_1 у вчиненні злочинів не доведена, досудове та судове слідство проведено неповно та однобічно, матеріали справи сфальсифіковано.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який вважав, що судові рішення у частині задоволення цивільних позовів потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_7 слід скасувати, а справу у цій частині направити на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла наступного.

Доводи у скаргах засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_3 про те, що матеріалами справи винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, не доведена, необґрунтовані і спростовуються розглянутими у судовому засіданні доказами. Зокрема, його винуватість у цьому підтверджується показаннями потерпілих, свідків, даними, що містяться у договорах купівлі-продажу, свідоцтв про реєстрацію, договорах, протоколах очних ставок та іншими доказами, які узгоджуються між собою та матеріалами справи.

За встановлених судом фактичних обставин дії засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кваліфіковано правильно.

Даних, які б свідчили, що судом допущено неправильне застосування кримінального чи істотне порушення кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування постановлених у справі судових рішень, не встановлено.

Покарання засудженим призначено згідно з вимогами ст. 65 КК України, є обґрунтованим, необхідним та достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону. Усі наведені апелянтами доводи, які за своїм змістом аналогічні доводам касаційних скарг, у тому числі про порушення під час досудового та судового розгляду справи права засудженого ОСОБА_1 на користування рідною мовою, перевірялись та не знайшли свого підтвердження, їх належним чином проаналізовано й спростовано.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_8 вирішено відповідно до вимог закону, з урахуванням конкретних обставин справи.

Разом із тим, доводи у касаційній скарзі засудженого ОСОБА_1 про те, що суд безпідставно задовольнив цивільний позов потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_7, є обґрунтованими.

Так, із матеріалів справи убачається, й на це послався суд у вироку, що потерпіла ОСОБА_5 у 2000 році вже зверталась до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про стягнення з них грошей, якими вони незаконно заволоділи під виглядом позики весною 1998 року, й судом ці гроші було стягнуто. Тобто згідно вироку існує раніше постановлене рішення суду про той же предмет спору і з тих самих підстав. Тому задоволення позовних вимог потерпілої ОСОБА_5 й повторне стягнення із засуджених на її користь матеріальної шкоди є безпідставним.

Крім того, у матеріалах справи відсутні дані про те, що потерпілим ОСОБА_7 заявлено цивільний позов.

Тому колегія суддів вважає, що судові рішення у частині вирішення цивільного позову потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_7 слід скасувати. При цьому справу у частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_7 слід направити на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства, під час якого слід врахувати наведене у даній ухвалі, перевірити доводи, викладенні у касаційних скаргах, та вирішити цивільний позов відповідно до вимог діючого кримінально-процесуального та цивільного законодавства.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково, касаційні скарги засудженого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Вирок Личаківського районного суду м. Львова від 26 березня 2007 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області від 16 жовтня 2007 року у частині вирішення цивільних позовів потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_7 скасувати, а справу у частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_7 направити на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.