Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 4 червня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Сумського районного суду Сумської області від 17 листопада 2008 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не маючого судимості,

засуджено за ч.1 ст. 367 КК України на 1 рік обмеження волі з позбавленням права обіймати керівні посади в органах внутрішніх справ строком на 1 рік, а на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.

Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 20 січня 2009 року вирок залишено без зміни.

За наведених у вироку обставин ОСОБА_1 засуджено за те, що він, обіймаючи посаду помічника начальника чергової частини - оперативного чергового Сумського районного відділу УМВС України в Сумській області та будучи службовою особою й виконуючи функції представника влади, у ніч на 15 травня 2005 року перебуваючи на чергуванні у складі добового наряду в райвідділі міліції допустив порушення вимог чинного законодавства України - не забезпечив належної охорони заарештованого ОСОБА_2., який утримувався в черговій частині органу внутрішніх справ, унаслідок чого останній близько 0 год. 10 хв. 15 травня 2005 року втік.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 вважає своє засудження незаконним, зазначає, що досудове слідство проведено з фальсифікацією справи, неповно і однобічно. Вказує, що місцевим судом не було прийнято до уваги ухвалу Верховного Суду України від 31 липня 2007 року та не усунуто недоліки зазначені в ній. У зв'язку з цим, просить судові рішення щодо нього скасувати і закрити справу за відсутності в його діях складу злочину.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні слід відмовити за таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні зазначених злочинних дій, незважаючи на невизнання ним у суді своєї вини, суд, як видно з вироку, обгрунтував дослідженими у судовому засіданні доказами, а саме, показаннями свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4., ОСОБА_5, та іншими доказами, аналіз яких суд дав у вироку.

Крім того, згідно з наказом від 28 січня 2004 року майора міліції ОСОБА_1 з 3 грудня 2003 року призначено на посаду помічника начальника чергової частини - оперативного чергового Сумського Р.В. (т.1 а.с. 31).

З матеріалів справи видно, що втеча арештованого ОСОБА_2. сталася в ніч на 15 травня 2005 року близько 0 год. 10 хв.

Відповідно до графіка слідчо-оперативних груп Сумського РВ УМВС України на травень 2005 року в зазначений час обов'язки оперативного чергового райвідділу виконував ОСОБА_1 (т.1 а.с. 22).

Свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 пояснили, що ОСОБА_2 утримувався в приміщенні чергової частини, тому що ковтнув цвяха і до СІЗО його не приймали.

Проте, ОСОБА_1 в період чергування з 14 на 15 травня 2005 року близько 0 год., залишаючи чергову частину райвідділу згідно графіка для відпочинку, належним чином не забезпечив охорону арештованого ОСОБА_2., відповідних розпоряджень своєму помічнику та членам слідчо-оперативної групи щодо необхідності особливого ставлення по охороні арештованого, який був схильний до завдання шкоди своєму здоров'ю, не дав.

Крім того, не впевнившись в тому, що його помічник заступив до виконання обов'язків оперативного чергового, ОСОБА_1 залишив чергову частину без будь-якого нагляду, що дало можливість ОСОБА_2 скоїти втечу.

Тому твердження у скарзі ОСОБА_1 про незаконне його засудження, необгрунтоване.

Вивченням матеріалів справи не виявлено даних, які б давали підстави вважати, що у справі допускались порушення вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування судових рішень, у тому числі й тих, які б були пов'язані із фабрикацією справи чи із фальсифікацією доказів, та які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно і всебічно розглянути справу та постановити законний, обгрунтований і справедливий вирок.

У зв'язку з цим доводи у скарзі про те, що справу було сфабриковано, безпідставні.

Відповідно до вимог ст. 399 КПК України вказівки касаційного суду є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при повторному розгляді справи.

Як убачається із матеріалів справи вказаних вимог закону судом першої інстанції дотримано і виконано вказівки, викладені в ухвалі Верховного Суду України від 31 липня 2007 року.

Як вбачається із матеріалів справи, слідчими органами і судом досліджено всі обставини, з'ясування яких могло мати значення для правильного вирішення справи, тому посилання у касаційній скарзі на однобічність і неповноту досудового і судового слідства у справі необгрунтовані.

Вважати, що судом неправильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 або що призначене йому покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі винного, немає підстав.

Отже, передбачені законом (ст. 398 КПК України) підстави для призначення справи щодо ОСОБА_1 до розгляду касаційним судом з повідомленням зазначених у ст. 384 КПК України осіб відсутні.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 відмовити.