Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Верещак В.М.,

суддів Гошовської Т.В. та Лавренюка М.Ю.,

за участю прокурора Кравченко Є.С.

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 16 вересня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 2 березня 2007 року,

зазначеним вироком засуджений

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судимий,

- за ч.3 ст. 189 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

- ч.2 ст. 127 КК України на 8 років позбавлення волі;

- ч.2 ст. 186 КК України на 5 років позбавлення волі;

- ч.1 ст. 122 КК України на 3 роки позбавлення волі;

- ч.3 ст. 357 КК України на 1 рік обмеження волі;

- ст. 386 КК України на 6 місяців арешту.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_5 призначено покарання - 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України ОСОБА_5 за сукупністю вироків призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 4.08.2008 р. даний вирок приведено у відповідність до Закону України "Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності" від 15.04.2008 року (270-17) та знижено розмір покарання, призначене ОСОБА_5 за ч.2 ст. 127 КК України, до 7 років позбавлення волі. В решті вирок залишено без зміни.

Ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 4 червня 2009 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_5 визнаний винним у тому, що він 4 липня 2005 року, з 20 до 21 год. біля Масандрівської амбулаторії у м. Ялта, з метою залякування ОСОБА_6, завдавав їй чисельні удари руками і ногами у різні частини тіла та викручував руки. У результаті чого заподіяв потерпілій ОСОБА_6 сильний фізичний біль, фізичні та моральні страждання.

В ніч на 16 липня 2005 року ОСОБА_5, за місцем проживання ОСОБА_6 в квартирі АДРЕСА_1, з метою спонукання потерпілої вчинити дії, що суперечили її волі, принижуючи її гідність, протягом тривалого часу завдавав їй удари руками і ногами у різні частини тіла, ключами від квартири по голові та викручував руки, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_6 сильний фізичний біль, фізичні і моральні страждання.

У ніч на 4 серпня 2005 року ОСОБА_5, за місцем проживання ОСОБА_6, з метою залякування, завдав їй чисельні удари у різні частини тіла, викручував їй руки та, погрожуючи застосуванням ножа, примусив останню з’їсти аудіокасету, чим заподіяв ОСОБА_6 сильний фізичний біль, фізичні і моральні страждання та спричинив легкі тілесні ушкодження.

Після побиття ОСОБА_6, ОСОБА_5 відкрито викрав належні потерпілій 2100 доларів США та незаконно заволодів її особистими документами.

13 серпня 2005 року, близько 20 години, ОСОБА_5, за місцем проживання ОСОБА_6, погрожуючи їй вбивством, застосуванням щодо неї фізичного насильства та заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, завдаючи їй удари руками і ногами у різні частини тіла, здавлюючи шию, повторно вимагав у неї 700 доларів США, заволодівши 300 доларами США.

17 жовтня 2005 року, близько 11 години, ОСОБА_5, за місцем проживання ОСОБА_6, застосовуючи фізичне насильство, небезпечне для її життя і здоров’я, повторно вимагав передачі грошових коштів як винагороду за надання ним допомоги у здійсненні підприємницької діяльності.

У ніч на 16 грудня 2005 року ОСОБА_5, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, в с. Масандра, за місцем проживання ОСОБА_7, на ґрунті особистих неприязних стосунків, з метою її залякування, протягом тривалого часу завдавав їй удари руками і ногами, а також дерев’яною табуреткою у різні частини тіла, чим заподіяв потерпілій сильний фізичний біль, фізичні і моральні страждання, та спричинив останній умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження.

8 січня 2006 року, о 1 год. 30 хв. ОСОБА_5 на вул. Кипарисній у м. Алушті, застосував до ОСОБА_7 насильство, що не було небезпечним для її життя і здоров’я, шляхом погрози вбивством примусив потерпілу звернутися в міліцію із завідомо неправдивою заявою про припинення проведення дослідчої перевірки щодо нього.

У касаційній скарзі та доповненні до неї засуджений вказує на фальсифікацію матеріалів справи, неповноту та однобічність досудового і судового слідства, порушення вимог кримінально-процесуального закону слідчою, яка підлягала відводу, а також порушення судом його прав. Посилається на необґрунтованість вироку суду, немотивованість ухвали апеляційного суду та невиконання цим судом вказівок суду вищої інстанції при повторній перевірці його апеляції, зокрема, ненадання відповідей на всі доводи апеляції, крім того стверджує, що доповідач по справі підлягав відводу. У зв’язку з наведеним просить скасувати судові рішення, справу в частині обвинувачення його за ч.1 ст. 122 КК України направити на нове розслідування прокурору. Посилається також на закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за ст., ст. 357, 386 КК України.

Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора, перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги і доповнень до неї та заперечення потерпілої ОСОБА_6 колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_5 у вчиненні катування, пограбування, вимаганні грошей та заподіянні середньої тяжкості тілесних ушкоджень, за обставин, викладених у вироку ґрунтується на зібраних і перевірених у суді доказах.

Так потерпіла ОСОБА_6 показала, що ОСОБА_5 неодноразово у липні, серпні, жовтні 2005 року бив її, принижував, погрожував ножем, знущався на очах у її сина. 10 серпня 2005 року після її побиття ОСОБА_5 заволодів її грошима у сумі 1700 доларів США, а 13 серпня 2005 року вимагав у неї гроші і вона, побоюючись за своє життя віддала йому 300 доларів США. У жовтні 2005 року він знову побив її і погрожуючи зробити її інвалідом вимагав гроші.

Свідок неповнолітній ОСОБА_8, який є сином потерпілої, дав аналогічні показання.

Свідок ОСОБА_9, мати ОСОБА_6, підтвердила, що неодноразово бачила потерпілу після того як її бив ОСОБА_5, і вона скаржилась їй, що засуджений забрав у неї гроші і документи.

Потерпіла ОСОБА_7 показала, що співмешкала з засудженим з середини жовтня 2005 року. 15 грудня 2005 року близько 23 години ОСОБА_5 сильно побив її, зламав руку, відкусив шматок шкіри з плеча. Після чого вона потрапила у лікарню. 8 січня 2006 року засуджений, погрожуючи їй вбивством, примусив звернутися в міліцію із заявою про припинення проведення дослідчої перевірки щодо нього.

Свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11, мати і вітчим потерпілої ОСОБА_7 підтвердили, що зі слів дочки їм відомо, що ОСОБА_5 бив її, 16 грудня 2005 року ОСОБА_11 застав її побитою і викликав швидку допомогу.

Згідно висновків судово-медичних експертиз потерпілій ОСОБА_6 17 жовтня 2005 року були заподіяні легкі тілесні ушкодження, а потерпілій ОСОБА_7 15 грудня 2005 року – середньої тяжкості тілесні ушкодження.

За таких обставин дії засудженого за ч.3 ст. 189, ч.2 ст. 127, ч.2 ст. 186, ч.1 ст. 122 КК України кваліфіковані правильно.

Доводи засудженого про фальсифікацію матеріалів справи, неповноту та однобічність досудового і судового слідства, порушення вимог кримінально-процесуального закону слідчою, яка підлягала відводу, а також порушення місцевим та апеляційними судами його прав, невиконання апеляційним судом вказівок суду вищої інстанції при повторній перевірці його апеляції, перевірялися і свого підтвердження не знайшли.

Проте вирок суду та ухвала апеляційної інстанції щодо ОСОБА_5 підлягають зміні з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_5 заволодів особистими документами ОСОБА_6 у ніч на 4 серпня 2005 року, а 8 січня 2006 року він із застосуванням насильства примушував ОСОБА_7 звернутися в міліцію із завідомо неправдивою заявою про припинення проведення дослідчої перевірки щодо нього, тобто вчинив злочини передбачені ч.3 ст. 357 та ст. 386 КК України, які віднесені до злочинів невеликої тяжкості.

Згідно ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі та три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.

Оскільки вирок щодо ОСОБА_5 набрав законної сили 4.06.2009 р., тобто з дня вчинення злочину передбаченого ст. 386 КК України минуло більше 2 років, а з дня вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст. 357 КК України – більше 3 років, тому вирок у цій частині підлягає скасуванню, а справа – закриттю у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 2 березня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 4 червня 2009 року щодо ОСОБА_5 змінити: скасувати вирок у частині засудження ОСОБА_5 за ч.3 ст. 357 КК України на 1 рік обмеження волі та за ст. 386 КК України на 6 місяців арешту, а справу у цій частині закрити у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

В решті вирок залишити без зміни.