Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 14 вересня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням з доповненням до нього прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 16 жовтня 2009 року щодо ОСОБА_5,

цим вироком

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, уродженця і мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимого,

- засуджено за ч.1 ст. 286 КК України на 1 рік обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 6 місяців.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік та на нього покладено передбачений ст. 76 КК України обов’язок повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання й роботи.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_6 1500 грн. на відшкодування моральної шкоди, а на користь потерпілого ОСОБА_7 – 23.659 грн. на відшкодування матеріальної шкоди.

Також постановлено стягнути з ОСОБА_5 судові витрати в сумі 300,48 грн. на користь НДЕКЦ при УМВС України в Луганській області.

ОСОБА_5 визнано винуватим у тому, що він 19 липня 2008 року, приблизно о 17 год., керуючи автомобілем ВАЗ-2109, при виїзді на перехрестя автошляху с. В.Суходіл – с. Підгорне з автошляхом м. Краснодон – с. В.Суходіл у порушення вимог п.п. 2.3, 10.1, 16.11 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) не пропустив автомобіль "TOYOTA-LIFE-ACE" під керуванням ОСОБА_6, який рухався по головній дорозі та мав перевагу в русі, внаслідок чого відбулося зіткнення автомобілів.

У результаті дорожньо-транспортної події ОСОБА_6 були спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження у виді перелому правого променезап’ясткового суглобу та легкі тілесні ушкодження, а ОСОБА_8 – легкі тілесні ушкодження, що потягли короткочасний розлад здоров'я.

У апеляційному порядку вирок Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 16 жовтня 2009 року щодо ОСОБА_5 не переглядався.

У касаційному поданні та доповненні до нього прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, вказує на неправильне застосування судом кримінального закону та невідповідність призначеного ОСОБА_5 покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. Посилається на те, що суд всупереч вимогам ст. 55 КК України, яка встановлює мінімальний строк додаткового покарання у виді позбавлення права займатись певною діяльністю, в тому числі керувати транспортними засобами, в 1 рік, призначив засудженому це покарання на строк 6 місяців. Окрім того, суд звільнив засудженого від відбування з випробуванням як основного, так і додаткового покарання, хоча це суперечить вимогам ст.ст. 75, 77 КК України. З огляду на це, просить вирок щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання з доповненням до нього, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину та кваліфікація його дій за ч.1 ст. 286 КК України у касаційному поданні не заперечуються.

Як убачається з вироку, призначаючи ОСОБА_5 покарання, суд урахував характер і ступінь тяжкості вчиненого ним з необережності злочину, дані про особу засудженого, який раніше не судимий, має молодий вік, був студентом 3 курсу Східноукраїнського національного університету ім. В.Даля, за місцем проживання характеризувався виключно позитивно, а також взяв до уваги пом'якшуючі його покарання обставини – повне визнання вини, щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину та часткове відшкодування завданої злочином шкоди, внаслідок чого потерпілі просили ОСОБА_5 суворо не карати та призначити йому покарання, не пов’язане з позбавлення волі.

Обтяжуючих покарання ОСОБА_5 обставин не було встановлено ні органами досудового слідства, ні судом.

З огляду на зазначене, врахувавши конкретні обставини справи, а також взявши до уваги дані про особу засудженого та пом'якшуючі його покарання обставини, суд відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України обґрунтовано призначив засудженому основне покарання в мінімальній межі санкції ч.1 ст. 286 КК України та дійшов правильного висновку про можливість застосування ст. 75 КК України щодо ОСОБА_5 і звільнення його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком.

Разом із тим, призначаючи ОСОБА_5 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 6 місяців, суд порушив вимоги кримінального та кримінально-процесуального закону.

Так, санкція ч. 1 ст. 286 КК України є альтернативною, тобто передбачає як можливість призначення винній особі додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, так і не призначення цього додаткового покарання. При цьому в разі призначення засудженому зазначеного додаткового покарання, це рішення повинно бути вмотивовано у вироку суду.

Однак, як видно з вироку, призначаючи ОСОБА_5 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд таке рішення ніяким чином не мотивував.

Окрім того, застосовуючи це додаткове покарання, суд порушив вимоги ст. 55 КК України щодо мінімального строку цього покарання, про що правильно зазначено прокурором у касаційному поданні.

Ураховуючи допущені судом порушення при призначенні ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 286 КК України додаткового покарання, конкретні обставини справи, за якими від дій ОСОБА_5 тяжких наслідків не настало, наведені вище позитивні дані про особу засудженого, пом’якшуючі його покарання обставини, а також те, що в касаційному поданні прокурора не наведено жодного доводу на підтвердження позиції про м’якість призначеного засудженому покарання, в тому числі і додаткового, колегія суддів вважає можливим змінити вирок суду та виключити з нього рішення про призначення ОСОБА_5 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції,задовольнити частково.

Вирок Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 16 жовтня 2009 року щодо ОСОБА_5 змінити - виключити з нього рішення суду про призначення ОСОБА_5 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 6 місяців і вважати його засудженим за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування цього покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік та з покладенням у відповідності до ст. 76 КК України обов’язку повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання й роботи.