Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 9 вересня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Волинської області на вирок Маневицького районного суду Волинської області від 22 травня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 25 вересня 2009 року, постанову Маневицького районного суду Волинської області від 12 травня 2009 року.

Вироком Маневицького районного суду Волинської області від 22 травня 2009 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше судиму 31.10.2006 року Маневицьким

районним судом Волинської області

за ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України

засуджено:

за п. п. 2, 5 ст. 27 і ч. 2 ст. 222 КК України до позбавлення волі на 3 роки з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк 1 рік;

за ч. 2 ст. 364 КК України до позбавлення волі на 4 роки з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк 2 роки;

за ч. 2 ст. 366 КК України до позбавлення волі на 4 роки з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк 1 рік.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_5 остаточно призначено 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки та на підставі ст. 76 КК України на неї покладено певні обов’язки.

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

раніше не судимого,

засуджено:

за п. п. 4, 5 ч. 2 ст. 27 і ч. 2 ст. 357 КК України до обмеження волі на 1 рік;

за ч. 2 ст. 364 КК України до позбавлення волі на 3 роки з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк 2 роки;

за ч. 2 ст. 366 КК України до позбавлення волі на 2 роки з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк 1 рік.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_6 остаточно призначено 4 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки та на підставі ст. 76 КК України на нього покладено певні обов’язки.

Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 25 вересня 2009 року вирок залишено без зміни.

Постановою Маневицького районного суду Волинської області від 12 травня 2009 року кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_3,

раніше не судимої,

у вчиненні злочинів, передбачених п. п. 4, 5 ст. 27 і ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України закрито на підставі п. 4 ст. 6, ст. 248 КПК України та ст. ст. 1, 6 Закону України "Про амністію" від 12.12.2008 року.

За вироком суду ОСОБА_5 визнана винною в тому, що працюючи з 2002 по 2006 рік на посаді начальника Маневицького відділення Волинської обласної філії АКБ "Укрсоцбанк", в порушення ст. 64 Закону України "Про банки та банківську діяльність", за попередньою змовою з приватним підприємцем ОСОБА_7, з метою незаконного одержання останньою коштів від оформлення споживчого кредиту та використання його не за цільовим призначенням, подали в Маневицьке відділення АКБ "Укрсоцбанку" завідомо неправдиві документи на отримання споживчого кредиту від імені ОСОБА_28, а в подальшому й ОСОБА_1.

Крім того, ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_6 та ОСОБА_7, на їх прохання, оформляла в інтересах останніх та власних інтересах, споживчі кредити на осіб, які з відповідними заявами у зазначене відділення банку не зверталися і не знали про наявність в банку оформлених на їх ім'я кредитів Необхідні для оформлення кредитів документи надавали ОСОБА_6 та ОСОБА_7, або остання самостійно знаходила осіб, які погоджувалися надати їй свої документи для оформлення на себе споживчих кредитів. Таким чином ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 і ОСОБА_7 та своїх власних інтересах, з використанням службового становища з січня по жовтень 2005 року оформила для ОСОБА_6 споживчі кредити на ім'я ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16; у власних інтересах оформила споживчі кредити від імені ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_5, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, в інтересах ОСОБА_7 - споживчі кредити від імені ОСОБА_28 та ОСОБА_1, всього на зальну суму 124 718 грн..

Крім того, ОСОБА_5 від імені вказаних осіб складала завідомо неправдиві заяви на отримання споживчих кредитів, при цьому вносила неправдиві відомості у документи що підтверджували доходи громадян, дані про відпуск товарів та їх вартість, дані про перерахування банком коштів за нібито придбані товари, а також особисті дані осіб, від імені яких здійснювалося оформлення кредитів. Також, ОСОБА_5 підробила підписи зазначених осіб в картках із зразками підписів, в платіжних дорученнях, договорах кредиту, запитах на отримання кредиту, копіях документів, заявах на отримання споживчого кредиту, рахунках та накладних про відпуск товарів підприємцям і інших документах кредитної справи. Перелічені документи ОСОБА_5 подавала у Волинську філію АКБ "Укрсоцбанку" для дачі згоди на видачу вказаним громадянам споживчих кредитів.

ОСОБА_6 упродовж 2005 року, з метою незаконного одержання кредитів та використання їх не за цільовим призначенням, шляхом введення в оману ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_14, ОСОБА_2 та ОСОБА_13, внаслідок повідомлення їм неправдивої інформації, в подальшому за посередництвом начальника Маневицького відділення Волинської обласної філії АКБ "Укрсоцбанку" ОСОБА_5, на підставі наданих ним документів вищевказаних громадян, оформляв споживчі кредити від імені зазначених осіб, хоча останні до банку не зверталися, безпосередньо кредиту не отримували. Разом з тим, шляхом надання необхідних для оформлення кредиту документів, сприяв ОСОБА_5 у вчиненні нею зловживання службовим становищем та

службового підроблення. При цьому ОСОБА_6 надав ОСОБА_5 завірені печаткою TOB "Агро - Союз - Луцьк" чотири чисті бланки довідок про заробітну плату, достовірно знаючи про те, що особи, на яких по наданих документах будуть оформлені споживчі кредити на вказаному підприємстві не працювали.

Згідно постанови суду ОСОБА_7 визнана винною в тому, що вона, будучи приватним підприємцем, в червні 2005 року за попередньою змовою з начальником Маневицького відділення Волинської обласної філії акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" ОСОБА_5 з метою незаконного одержання коштів від оформлення споживчих кредитів та використання їх не за цільовим призначенням, подали в Маневицьке відділення АКБ "Укрсоцбанк" завідомо неправдиву заяву на отримання споживчого кредиту від імені ОСОБА_28. У вересні 2005 року ОСОБА_7 повторно за попередньою змовою з ОСОБА_5 з такою ж метою подали в Маневицьке відділення АКБ "Укрсоцбанк" завідомо неправдиву заяву на отримання споживчого кредиту від імені гр. ОСОБА_1. Після отримання споживчих кредитів на вказаних осіб, ОСОБА_7 отримані кошти використала на власний розсуд. Вона ж повинна була проводити погашення сум по зазначених кредитах, відсотках та, в разі прострочки, по нарахованій пені в сумах, які доводила до її відома ОСОБА_5.

Окрім того, ОСОБА_7, з метою отримання в 2005 році споживчих кредитів в зазначеному відділенні банку, шляхом умовляння, схилила начальника Маневицького відділення АКБ "Укрсоцбанк" ОСОБА_5 до оформлення нею на її користь споживчих кредитів на осіб, які з відповідними заявами у зазначене відділення банку не зверталися і не знали про наявність в банку оформлених кредитів на їх ім'я. Таким чином були оформлені споживчі кредити на ОСОБА_1, ОСОБА_22 та ОСОБА_28.

Разом з тим, ОСОБА_7 шляхом надання відповідних документів (паспортів, довідок про присвоєння ідентифікаційних номерів, чистих бланків довідок про заробітну плату та інших документів) сприяла ОСОБА_5 у вчиненні нею зловживання службовим становищем та службового підроблення.

Також, у вересні 2005 року ОСОБА_7 з метою незаконного одержання кредиту та використання його не за цільовим призначенням, незаконним шляхом заволоділа паспортом та довідкою про присвоєння ідентифікаційного коду ОСОБА_1, які в подальшому подала в Маневицьке відділення Волинської обласної філії "Укрсоцбанк" для оформлення на себе за посередництвом ОСОБА_5 споживчого кредиту.

У касаційному поданні порушується питання про скасування судових рішень у зв’язку з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону та направлення справи на новий судовий розгляд. Прокурор зазначає, що між мотивувальною та резолютивною частинами вироку містяться протиріччя щодо призначеного покарання ОСОБА_6, які полягають у тому, що суд у мотивувальній частині вироку визнав винним ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених п.п. 4,5 ст. 27 і ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 357 КК України, але призначив покарання за п.п. 4, 5 ст. 27 і ч. 2 ст. 357, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 366 КК України. Також суд, призначаючи покарання ОСОБА_5 на підставі ст. 75 КК України не вказав від якого саме покарання основного чи додаткового звільняє засуджену. Крім того, прокурор вказує, що суд, звільняючи ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності внаслідок амністії не виклав у постанову суті та обсягу пред’явленого їй обвинувачення досудовим слідством. Суд не навів жодних даних про виключення з обвинувачення ОСОБА_7 злочинів, передбачених ч. 2 ст. 222, ч. 3 ст. 357 КК України та крім того, закриваючи кримінальну спрву, керувався ст. 248 КПК України, яка передбачає можливість закриття справи на стадії попереднього розгляду кримінальної справи. У зв’язку із наведеним прокурор просив передати справу на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України підставою для скасування чи зміни вироку, ухвали чи постанови суду є істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції у вироку визнав винним ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених п. п. 4, 5 ст. 27 і ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 357 КК України.

Проте, суд першої інстанції в порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 324 КПК України, не зважаючи на те, що в ході судового розгляду справи щодо вказаної особи прокурором обвинувачення в порядку ст. 277 КПК України не змінювалось та дії ОСОБА_6 судом не перекваліфіковувалися, призначив покарання за п. п. 4, 5 ст. 27 і ч. 2 ст. 357, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 366 КК України.

Крім того, при постановленні вироку суд першої інстанції в резолютивній частині вироку зазначив, що ОСОБА_5 обрано покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк 3 роки та на підставі ст. 75 КК України звільнив ОСОБА_5 від призначеного покарання з іспитовим строком на 3 роки.

Однак суд першої інстанції допустив неправильне застосування кримінального закону і звільнив ОСОБА_5 як від основного покарання у виді позбавлення волі, так і від додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Апеляційний суд на допущені судом першої інстанції порушення уваги не звернув.

Що стосується постанови суду першої інстанції про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі п. "е" ст.1 Закону України "Про амністію" від 26.12.2008 року, то суд першої інстанції в зазначеній постанові не виклав суті та всього обсягу призначеного обвинувачення, інкримінованого ОСОБА_7 досудовим слідством.

Як убачається з матеріалів кримінальної справи, ОСОБА_7 органами досудового слідства обвинувачувалася у вчиненні злочинів, передбачених п. п. 4, 5 ст. 27 і ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 22, ч. 3 ст. 357 КК України.

Проте, суд закрив справу лише за двома статтями обвинувачення – п. п. 4, 5 ст. 27 і ч. 1 ст. 364 та ч. 1 ст. 366 КК України. При цьому суд першої інстанції не навів жодних даних про виключення з обвинувачення ОСОБА_7 злочинів, передбачених ч. 2 ст. 222, ч. 3 ст. 357 КК України.

Суд першої інстанції в порушення вимог ст. 248, 282 КПК України не мотивував своє рішення про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі акту про амністію, не навів докази доводи винності ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, не зазначив умови та підстави, з урахуванням яких вирішив звільнити її від кримінальної відповідальності..

В мотивувальній частині постанови не були зазначені статті кримінального закону, які передбачають кримінальну відповідальність за вчинені злочини, та в порушення кримінально-процесуального законодавства, не зіставив ознак злочинних діянь і ознак злочинів, передбачених статтями Кримінального кодексу України (2341-14) , за якими ОСОБА_7 визнається винною.

Крім того, суд першої інстанції при винесенні постанови щодо ОСОБА_7 повинен був керуватися положеннями ст. 282 КПК України, оскільки справа щодо ОСОБА_7 була закрита на стадії судового розгляду.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, в ході якого слід розглянути справу з дотриманням вимог чинного законодавства.

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання першого заступника прокурора Волинської області задовольнити.

Вирок Маневицького районного суду Волинської області від 22 травня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 25 вересня 2009 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6, постанову Маневицького районного суду Волинської області від 12 травня 2009 року щодо ОСОБА_7 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.