Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - Оджиковський В.О., Городецька А.Д.

від відповідача 1 - не з'явився,

від відповідача 2 - Хітько В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, Державної фіскальної служби України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари"

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 01.10.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014

у справі № 810/5223/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари"

до Державної фіскальної служби України, Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, рішення про результати розгляду скарги -

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01.10.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014, позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 16.06.2014 № 0005962203. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В касаційних скаргах відповідачі просять скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у позові та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.

В поданих запереченнях на касаційну скаргу відповідача-2 позивач з доводами та вимогами заявника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення в частині задоволення позовних вимог - без змін.

В поданих запереченнях на касаційну скаргу позивача відповідач-1 просив скаргу залишити без задоволення.

Також, представником відповідача-2 було заявлене клопотання про заміну Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на її правонаступника - Броварську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області.

Згідно зі ст. 55 КАС України, заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом планової виїзної перевірки ТОВ "Термінал Бровари" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, складено акт від 12.03.2014 № 166/10-06-22-03/33584049, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог ст. 271, ст. 289 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено суму податкового зобов'язання з орендної плати за землю на загальну суму 5774040,83 грн., у тому числі за 2011 рік у сумі 3149476,84 грн. та за 2012 рік у сумі 2624563,99 грн.

На підставі вищевказаного акта перевірки, Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.04.2014 № 0003862203, відповідно до якого позивачу визначено суму зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб у сумі 8661062,00 грн., з них 5774041,00 грн. за основним платежем та 2887021 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Київській області від 06.06.2014 № 1376/10/10-36-10-01-04/358 зазначене податкове повідомлення-рішення скасовано в частині основного платежу, у зв'язку з чим відповідачем-2 прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.06.2014 № 0005962203, відповідно до якого позивачу визначено суму зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб у сумі 7348080,00 грн., з них 5249128,00 грн. за основним платежем та 2099652,79 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач оскаржив спірне податкове повідомлення-рішення до Державної фіскальної служби України, рішенням якої від 21.08.2014 № 2138/6/99-99-10-01-02-15 про результатами розгляду скарги, податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаного повідомлення-рішення від 16.06.2014 № 0005962203, враховуючи наступне.

Згідно із пп.14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Пунктом 288.4 статті 288 Податкового кодексу України встановлено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу (пункт 288.5 статті 288 Податкового кодексу України) не може бути меншою 3 відсотків нормативно-грошової оцінки.

Також, слід зазначити, що як передбачено положеннями Податкового кодексу України (2755-17) , питання щодо встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності вирішується за згодою сторін договору оренди земельної ділянки із закріпленням розміру орендної плати в такому договорі оренди, тому саме умови договору (включаючи і умову щодо розміру орендної плати) є обов'язковими для виконання сторонами і орендодавець (відповідна рада) має право вимагати сплати, а орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою, що є предметом такого договору, у визначеному договором розмірі.

Відповідно до п.288.1 ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Вимоги пп.288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України щодо мінімального розміру орендної плати стосуються узгодження розміру орендної плати при укладенні договору або ж при внесенні змін до нього, але ніяк не можуть вважатися зобов'язанням орендаря, встановленим Податковим кодексом України (2755-17) , оскільки у самому Податковому кодексі України (2755-17) вказано, що підставою для нарахування орендної плати є договір.

При цьому, згідно зі ст. 654 Цивільного кодексу України, зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, між позивачем і Броварською міською радою Київської області укладено договір оренди земельної ділянки від 13.04.2006 площею 9,5000 га для будівництва і обслуговування складського комплексу логістичного парку за адресою м. Бровари, Об'їзна дорога, 62.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 10.07.2008 до договору оренди земельної ділянки від 13.04.2006, нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на час прийняття в експлуатацію закінченого будівництва становить 3274431,00 грн.

Річна орендна плата становить 10 % від нормативної грошової оцінки і складає 327433,10 грн. з дати здачі об'єкта в експлуатацію (пункт 3 додаткової угоди № 1 від 10.07.2008).

В травні 2014 року Броварська міська рада Київської області звернулась до Господарського суду Київської області з позовом про внесення змін до пунктів 2.3. та 4.1. договору оренди земельної ділянки від 13.04.2006 року в частині визначення нормативно-грошової оцінки земельної ділянки та встановлення річної орендної плати. Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.05.2014 відкрито провадження у справі № 911/1852/14, однак, рішення по суті не прийнято.

Враховуючи викладене, судами вірно зазначено, що позивач обґрунтовано сплачував орендну плату за землю у 2011 і 2012 роках у розмірі, яка визначена умовами договору оренди земельної ділянки від 13.04.2006 з урахуванням змін до договору, внесених додатковою угодою від 10.07.2008 № 1.

Висновок податкового органу щодо заниження розміру орендної плати з посиланням на рішення Броварської міської ради від 30.09.2008 № 883-46-05 "Про затвердження грошової оцінки земель міста Бровари", відповідно до якого вартість земельної ділянки площею 9,5000 га по Об'їзній дорозі, 62 становить 35 489 469,00 грн., правомірно не прийнято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки вказане рішення суду надано не було, як і докази його опублікування у друкованих органах відповідно до вимог статті 59 Закону України від 21.05.1997 № 280/97 - ВР "Про місцеве самоврядування в Україні".

Крім того, в судовому порядку встановлено, що згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 24.12.2009 № 04-3/13-3/1277, сформованого Відділом Держкомзему у місті Броварах Київської області, нормативно-грошова оцінка земельної ділянки складає 5539668,00 грн., а не 35489469,00 грн.

Згідно з пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, перевірка повноти визначення задекларованих та встановлених сум земельного податку проводилась за період з січня 2011 року по грудень 2012 рік та з березня 2012 року по грудень 2012 рік. Рішенням від 06.06.2014 № 1376/10/10-36-10-01-04/358 Головного управління Міндоходів у Київській області в ході розгляду скарги позивача встановлено, що Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією при розрахунку суми грошового зобов'язання з орендної плати за землю було допущено помилку, а саме, донараховано суму податкового зобов'язання з орендної плати за землю за січень та лютий 2011 року, по яких, як вірно зазначили суди, минули строки давності для нарахування податкових зобов'язань.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Відмовляючи в частині скасування рішення Державної фіскальної служби про результати розгляду скарги від 21.08.2014 № 2138/6/99-99-10-01-02-15, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 56.10 статті 56 Податкового кодексу України, рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

Згідно з пунктом 56.9 статті 56 Податкового кодексу України, якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Судами встановлено, що рішення Державної фіскальної служби про результати розгляду скарги від 21.08.2014 № 2138/6/99-99-10-01-02-15 прийнято за результатом розгляду скарги позивача від 17.06.2014 № 12/112 та доповнення до скарги від 23.06.2014. При цьому, судами вірно зазначено, що відповідач у рішенні виклав власну правову позицію, щодо правовідносин відносно яких подавалась скарга, і законодавством не встановлено визначення ступеню мотивування рішення податкового органу за результатами розгляду скарги в адміністративному порядку, у зв'язку з чим підстави для скасування вказаного рішення відсутні.

Доводи, наведені скаржниками в касаційних скаргах, викладеного вище не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Здійснити заміну Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на її правонаступника - Броварську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області.

Касаційні скарги Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, Державної фіскальної служби України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари" залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 01.10.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014 залишити без змін.

ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .