Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 30 квітня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2 на вирок Носівського районного суду Чернігівської області від 27 листопада 2008 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 28 травня 2008 року.

Вироком Носівського районного суду Чернігівської області від 27 листопада 2008 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця м. Києва, громадянина України,

такого, що не має судимості в силу ст. 89 КК України, -

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на нього обов'язку, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Цим же вироком ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, та на підставі ч. 4 ст. 309 КК України звільнено від кримінальної відповідальності.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 солідарно на користь потерпілої ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди 4 455 грн. 50 коп.; з ОСОБА_1 на користь держави 423 грн. 70 коп. судових витрат за проведення хімічної експертизи.

Зазначеним вироком засуджено також ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 касаційних скарг чи касаційного подання щодо яких не надходило.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 16 лютого 2006 року близько 22 години 30 хвилин у невстановленої досудовим слідством особи у м. Києві незаконно придбав за 125 грн. особливо небезпечний наркотичний засіб - ацетильований опій, загальною вагою 0,152 г в перерахунку на суху речовину, без мети збуту.

Крім того, 8 червня 2006 року близько 21 години 30 хвилин у м. Носівці Чернігівської області, ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з метою таємного викрадення чужого майна, проникли в квартиру АДРЕСА_1 що належить ОСОБА_3 звідки таємно викрали її майно на загальну суму 4 477 грн. 50 коп.

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 28 травня 2008 року цей вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник порушує питання про скасування постановлених щодо ОСОБА_1 судових рішень в частині його засудження за ч. 3 ст. 185 КК України, а справу провадженням закрити за відсутністю в його діях складу злочину та відмовити в задоволенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_3 При цьому посилається на те, що висновок суду про доведеність винності ОСОБА_8 у вчиненні крадіжки ґрунтується на суперечливих показаннях неповнолітнього свідка ОСОБА_7, яким суд не дав належної оцінки. Крім того зазначає, що протокол відтворення обстановки та обставин події проведено з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, зокрема, з одночасною участю усіх засуджених. Указує на те, що висновки судово-товарознавчих експертиз та довідки про вартість викрадених речей не можуть бути визнані доказом по справі, оскільки, як він стверджує, особа, яка проводила експертизи не мала відповідних повноважень на їх проведення, а довідки містять інформацію про вартість нових товарів без урахування їх зносу. Також звертає увагу на те, що судом необґрунтовано доведеність таких кваліфікуючих ознак як проникнення у житло з метою вчинення крадіжки та попередня змова, разом з тим, в основу вироку покладені показання потерпілої та свідків, з яких не зрозуміло, яким чином засуджені потрапили до квартири потерпілої ОСОБА_3 Стверджує, що докази, на які суд послався у вироку в обґрунтування доведеності винності ОСОБА_1 не містять будь-яких відомостей про причетність останнього до вчинення крадіжки. Крім того зазначає, що ухвала апеляційного суду не містить відповідей на всі доводи його апеляції, що суперечить вимогам ст. 377 КПК України.

Заслухавши доповідача, пояснення захисника, який підтримав касаційну скаргу, пояснення прокурора та потерпілої, які заперечували проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні за попередньою змовою групою осіб таємного викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у житло відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, які судом всебічно й повно досліджені та правильно оцінені.

Цей висновок, зокрема, ґрунтується на показаннях самих засуджених, у тому числі й ОСОБА_1, які не заперечували того факту, що у вечірній час 8 червня 2006 року перебували в помешканні потерпілої ОСОБА_3, звідки ОСОБА_5 та її сестра ОСОБА_6 таємно викрали косметичку потерпілої, у якій були золоті прикраси, а ОСОБА_4 - інші речі, які склав у два кульки. Викраденим розпорядилися спільно, зокрема, за документами ОСОБА_1 здали золоті прикраси у ломбард; даних протоколу огляду місця події; даних протоколів виїмки у ОСОБА_6 та ОСОБА_5 деякої косметики та зарядного пристрою до телефону, які належали потерпілій; даних довідок щодо вартості аналогічних викрадених речей станом на 8 червня 2006 року.

Крім цього, як убачається з послідовних показань потерпілої ОСОБА_3, 8 червня 2006 року о 18 годині вона після роботи (добової зміни) прийшла до дому і лягла спати. ЇЇ 11-річна донька гуляла на вулиці, а тому двері в будинок не були зачинені. Викрадення речей виявила вранці 9 червня 2006 року, у зв'язку із чим 10 червня 2006 року звернулася з відповідною заявою до міліції. Категорично заперечувала той факт, що запрошувала засуджених, з якими ніяких стосунків не підтримувала, до себе до дому та разом із ними вживала спиртні напої.

Як убачається з показань свідка ОСОБА_9, 8 червня 2006 року її мати - ОСОБА_3 повернулася до дому з добової зміни і лягла спати. Ввечері вона - свідок з дозволу мами гуляла на вулиці, а коли близько 22 години повернулася до дому, то біля вхідних дверей коридору, який веде до квартири, побачила засуджених, які перебували в стані алкогольного сп'яніння та тримали у руках якісь пакети. Коли вона зайшла до квартири, то мама спала.

Будь-яких даних, які б спростовували показання потерпілої ОСОБА_3 про те, що засуджені опинились у її будинку без її дозволу та з метою крадіжки, а також показання свідка ОСОБА_9, та свідчили, що вони обмовляють засуджених, в матеріалах справи відсутні. Немає посилань на такі обставини й у касаційній скарзі захисника.

Те, що на досудовому слідстві свідок ОСОБА_9 не вказувала, що бачила у руках засуджених якісь кульки, а в судових засіданнях стверджувала, що бачила у них в руках кульки, то це, з урахуванням малолітнього віку свідка, а також показань самих засуджених, які не заперечували, що виходили з дому потерпілої з двома кульками, у яких були викрадені речі, не ставить під сумнів показання цього свідка вцілому.

Крім цього, як убачається з матеріалів справи, потерпіла ОСОБА_3 старша за віком від засуджених, має сім'ю, на час вчинення злочину працювала адміністратором оздоровчого центру "Леон". Будь-яких даних, які б свідчили, що вона була знайома із засудженими та підтримувала з ними стосунки, в матеріалах справи немає.

Проте, як убачається з показань засуджених як на досудовому слідстві, так і в суді, вони постійно змінювали свої показання щодо обставин, за яких вони опинилися у помешканні потерпілої, зокрема, вказували, що прийшли до неї, щоб купити спиртне; зустріли потерпілу в кафе і вона їх запросила до себе випити самогону; зустріли потерпілу на вулиці і вона попросила їх довести її додому, оскільки перебувала в стані сильного алкогольного сп'яніння.

Проаналізувавши ці та інша докази в їх сукупності, суд обґрунтовано визнав показання потерпілої достовірними та дійшов правильного висновку про те, що засуджені проникли до будинку з метою таємного викрадення майна, про що свідчили їх подальші дії.

Те, що засуджений ОСОБА_1 особисто ніяких речей не брав та не складав, з урахуванням того факту, що, проникаючи до будинку потерпілої всі засуджені діяли з єдиним умислом на заволодіння чужим майном, фактично заволоділи майном потерпілої, а потім спільно ним розпорядилися, не є підставою для визнання, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад злочину, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України, як про це йдеться у касаційній скарзі.

Таким чином висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні за попередньою змовою групою осіб таємного викрадення чужого майна, поєднаного з проникнення у житло, є обґрунтованим.

За встановлених судом фактичних обставин справи його дії правильно кваліфіковані судом за ч. 3 ст. 185 КК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть за собою скасування чи зміну судових рішень по справі не встановлено.

Посилання захисника на те, що дані протоколу відтворення обстановки й обставин події за участю обвинувачених не можуть бути визнані допустимим доказом по справі, оскільки ця слідча дія проводилась одночасно з усіма обвинуваченими, є безпідставними.

Як убачається з протоколу відтворення обстановки й обставин події, зазначена слідча дія проводилася дійсно в один день, але з кожним обвинуваченим окремо від інших по черзі. За таких обставин те, що отримані дані оформлені одним протоколом, не є підставою вважати їх недопустимим доказом по справі.

Не є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону й посилання суду на дані товарознавчої експертизи щодо вартості вилучених у засуджених косметичних засобів та зарядного пристрою, незважаючи на те, що ця оцінка проводилась не експертом.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд дотримався вимог статей 65, 68 КК України та дійшов обґрунтованого висновку про можливість його звільнення від відбування покарання з випробуванням, що у касаційній скарзі не оспорюється.

Розглядаючи справу в апеляційному порядку, суд провів судове слідство і безпосередньо допитав засуджених та потерпілу, дослідив письмові докази по справі та, залишаючи апеляції без задоволення, у відповідності до вимог ст. 377 КПК України зазначив в ухвалі підстави, через які апеляції визнано необґрунтованими.

Керуючись статтями 395 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Носівського районного суду Чернігівської області від 27 листопада 2007 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 28 травня 2008 року щодо ОСОБА_1 - б е з з м і н и.