Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 28 квітня 2009 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисників ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1

За вироком апеляційного суду Волинської області від 11 лютого 2009 року

засуджений за ст. 246 КК України на 2 роки позбавлення волі з конфіскацією незаконно добутої деревини об'ємом 7,96 м-3.

На підставі ст. 71 КК України суд призначив ОСОБА_1 остаточне покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк 3 роки з конфіскацією незаконно добутої деревини об'ємом 7,96 м-3.

В строк відбуття покарання суд зарахував ОСОБА_1 час тримання його під вартою до винесення вироку з 31 травня по 09 червня 2005 року.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що в ніч з 30 на 31 травня 2005 року, разом з ОСОБА_4, якого за вчинення даного злочину засуджено за іншим вироком, всупереч установленому порядку, без лісорубного квитка, в лісовому масиві першої групи, який належить колективному сільськогосподарському підприємству "Олицьке" Ківерцівського району, він вчинив незаконну порубку 4 дерев сосни загальним об'ємом 7,96 м-3, внаслідок чого КСП "Олицьке" заподіяно матеріальну шкоду на суму 6290 грн.

У касаційних скаргах:

захисник ОСОБА_3 ставить питання про зміну постановленого щодо ОСОБА_1 рішення суду першої інстанції в частині вирішення питання призначення засудженому покарання, яке вважає надто суворим. При цьому захисник посилається на ряд обставин, які на його думку недостатньо враховані судом першої інстанції, зокрема, наявність на утриманні засудженого малолітньої дитини тощо. Також захисник ставить питання про постановлення по справі окремої ухвали у зв'язку із застосуванням до засудженого незаконних заходів працівниками міліції та втратою речового доказу по справі - автомобіля ЗІЛ-131;

захисник ОСОБА_2, як видно із змісту її скарги, посилаючись на неповноту, однобічність досудового і судового слідств, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, просить вирок щодо ОСОБА_1 скасувати у зв'язку із недоведеністю його участі у вчиненні злочину, а провадження по справі закрити. Зокрема, захисник зазначає, що при розгляді справи в суді не було допитано ряд свідків, не вирішено питання щодо зникнення речового доказу - автомобіля ЗІЛ-131. Вважає, що ОСОБА_4 у своїх показаннях обмовив ОСОБА_1, а останній, в свою чергу, давав показання під час досудового слідства в результаті застосування до нього незаконних заходів працівниками міліції. Крім того, захисник ОСОБА_2 також просить касаційний суд постановити окрему ухвалу щодо згаданих вище обставин.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_2, яка підтримала свою скаргу, висновок прокурора про відсутність підстав для задоволення скарг, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у касаційних скаргах захисників доводи, колегія суддів вважає, що їх скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як видно із змісту мотивувальної частини вироку, свої висновки про доведеність винуватості засудженого суд першої інстанції обґрунтував посиланнями на показання самого ОСОБА_1 про те, що у скоєнні зазначеного у вироку злочину, він визнав себе винуватим повністю.

Але, такий висновок не відповідає дослідженим судом доказам, оскільки із змісту показань ОСОБА_1, даних ним у судовому засіданні, видно, що, фактично, він не визнав себе винуватим у незаконній порубці лісу разом з ОСОБА_5, а зрозумів незаконність своїх дій лише тоді, коли під час перевезення вже зрубаної деревини ОСОБА_5 почав стріляти у лісничого, який намагався їх зупинити.

Указані обставини залишились без відповідної оцінки з боку суду першої інстанції.

Крім того, із змісту протоколу судового засідання видно, що у ході судового слідства головуючий оголошував, зокрема, протоколи допиту ОСОБА_1 під час досудового слідства, де він визнавав себе винуватим у вчиненні незаконної порубки лісу. Засуджений заперечував достовірність оголошених показань, посилаючись на те, що він змушений був їх дати в результаті застосування до нього незаконних заходів з боку працівників органів досудового слідства. Зазначені обставини також залишились поза увагою суду першої інстанції і без відповідної перевірки.

При відсутності даних про те, що у ході судового слідства були досліджені інші докази, які безпосередньо свідчили про усвідомлення ОСОБА_1 незаконності його дій при порубці лісу, колегія суддів вважає, що неповнота досліджень наведених обставин та невідповідність викладених у вироку висновків дослідженим доказам істотно вплинули на вирішення питання про винуватість засудженого у вчиненні ним злочину. Згідно вимог статтей 368, 369 КПК України такі недоліки є безумовною підставою для скасування вироку.

У зв'язку з цим, колегія суддів вважає правильним постановлений щодо ОСОБА_1 вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, під час якого суду слід повно та всебічно дослідити необхідні обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення даної справи.

У ході цього розгляду суду також належить звернути увагу на інші доводи щодо неповноти та однобічності судового слідства, викладені у касаційних скаргах захисників, дати встановленим обставинам належну оцінку і прийняти по справі законне та обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційні скарги захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок апеляційного суду Волинської області від 11 лютого 2009 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же апеляційний суд.