Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні 28 квітня 2009 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням заступника Генерального прокурора України на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20 серпня 2008 року щодо ОСОБА_1

зазначеним вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця с. Новий Бурлук Печенізького району Харківської області, жителя м. Чугуєве Харківської області, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 368 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі без позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю. На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки та покладено певні обов'язки, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він, будучи службовою особою - головою сільської ради с. Кам'яна Яруга Чугуївського району Харківської області, у лютому 2008 року за сприяння у вирішенні питання про надання ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,25 га шляхом вимагання одержав від останнього хабар у сумі 30000 грн.

У апеляційному порядку справа щодо ОСОБА_1 не переглядалась.

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи доведеність винуватості та кваліфікацію дій засудженого, порушує питання про скасування вироку з направленням справи на новий судовий розгляд у зв'язку з призначенням засудженому невиправдано м'якого покарання.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення прокурора Сухарєва О.М. на підтримання касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у поданні доводи, колегія суддів вважає, що воно підлягає частковому задоволенню.

Доведеність винуватості ОСОБА_1 в одержанні хабара, поєднаного з вимаганням, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 368 КК України, не заперечується у касаційному поданні.

Доводи касаційного подання про безпідставність звільнення засудженого ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням не можна визнати обґрунтованими.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Рішення суду в частині звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням належним чином мотивовано відповідно до вимог ст. 65 КК України і є правильним.

Так, із матеріалів справи убачається, що суд при призначенні покарання ОСОБА_1 урахував дані про особу засудженого, який раніше не судимий, головою Чугуївської районної державної адміністрації, секретарем Кам'янорузької сільської ради Чугуївського району Харківської області характеризувався за місцем роботи виключно позитивно. Таку ж характеристику йому надано і за місцем проживання. Також ураховані пом'якшуючі покарання обставини, а саме те, що він вину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, хворобливий стан його здоров'я, мав на утриманні непрацездатну дружину та матір похилого віку, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебував. Таким чином, рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки належним чином умотивовано, ґрунтується на законі й узгоджується з позицією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції.

Разом із тим, як правильно зазначено у касаційному поданні прокурора, суд у вироку не вказав мотиви, за яких він не призначив засудженому додаткове покарання у виді позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю, яке є обов'язковим видом додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 368 КК України.

Також суд, приймаючи таке рішення, не взяв до уваги ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 за посадою злочину, який, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких.

Окрім того, Законом України від 5 жовтня 1995 р. "Про боротьбу з корупцією" (356/95-ВР) державою засвідчена висока суспільна небезпечність корупційних діянь, вчинених зокрема, посадовими особами місцевого самоврядування.

Згідно з матеріалами справи, умисні дії ОСОБА_1, що полягали в одержанні ним як службовою особою, яка займає відповідальне становище, хабара, поєднаного з вимаганням, свідчать про підвищену суспільну небезпечність цього злочину.

Зазначені обставини не були враховані судом при призначенні ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК України без позбавлення права займати певні посади, чи займатися певною діяльністю, а тому вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20 серпня 2008 року підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

При новому судовому розгляді в разі встановлення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, суду належить призначити йому покарання з урахуванням викладених вище обставин та з дотриманням вимог ст. 65 КК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника Генерального прокурора України задовольнити частково.

Вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20 серпня 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати у зв'язку з м'якістю призначеного засудженому покарання без додаткового покарання у виді позбавлення права займати певні посади, чи займатися певною діяльністю, а справу направити на новий судовий розгляд у той же місцевий суд в іншому складі суддів.