Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 23 квітня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 на вирок Київського районного суду м. Сімферополя від 7 квітня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 10 червня 2008 року.

Вироком Київського районного суду м. Сімферополя від 7 квітня 2008 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженку с. Сасанівка Полонського району

Хмельницької області, громадянку України,

не судиму, -

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного їй майна.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 1 150 грн. 80 коп. судових витрат за проведення хімічної експертизи.

ОСОБА_1 визнано винною та засуджено за те, що вона 14 лютого 2008 року у денний час, перебуваючи на вул. Братській у м. Сімферополі, придбала у невстановленої слідством особи за 1 800 грн. 30 полімерних згортків з особливо небезпечним наркотичним засобом - опієм екстракційним та зберігала його при собі з метою збуту.

Приблизно о 13 годині того ж дня на вул. Жовтневій у м. Сімферополі ОСОБА_1 була затримана працівниками міліції, які в ході її огляду виявили та вилучили у неї 30 полімерних згортків з особливо небезпечним наркотичним засобом - опієм екстракційним, сухою вагою 5,24 г.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 10 червня 2008 року цей вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджена порушує питання про скасування або зміну постановленого щодо неї вироку у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, однобічністю, неповнотою досудового та судового слідства, істотним порушенням кримінально-процесуального закону неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого та її особі. При цьому посилається на те, що відсутні належні докази її винуватості. Стверджує, що про день та час слухання справи в апеляційному суді ні її, ні її захисника не було повідомлено. Крім того зазначає, що в матеріалах справи міститься достатньо даних про її особу, які, на її думку, давали суду підстави при призначенні їй покарання застосувати ст. 69 або ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину за обставин, встановлених судом, є правильним, оскільки відповідає фактичним обставинам справи, обґрунтований сукупністю розглянутих у судовому засіданні доказів, які досліджені, належно оцінені судом та детально викладені у вироку.

Цей висновок, зокрема, ґрунтується на досліджених судом показаннях засудженої на досудовому слідстві, у яких вона підтверджувала, що, бажаючи заробити гроші, 14 лютого 2008 року придбала у невідомого чоловіка за 1 800 грн. 30 полімерних пакетів з опієм, які мала намір продати за більшу ціну, але у той же день з указаним наркотичним засобом була затримана працівниками міліції. Під час судового розгляду справи ОСОБА_1 змінила свою позицію та стверджувала, що не знала про те, що знаходиться у пакунку, який невідомий чоловік попросив її передати іншій особі, але в судових дебатах підтвердила правдивість своїх показань на досудовому слідстві, повністю визнала вину та просила призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі.

Крім цього, висновок суду ґрунтується на показаннях свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які приймали участь у затриманні ОСОБА_1 та вилученні у неї 30 пакетів з речовиною темно-коричневого кольору; на даних протоколу вилучення у ОСОБА_1 вказаної речовини; даних, що містяться у висновку судово-хімічної експертизи, з якої убачається що у вилучених 30 пакетах міститься опій екстракційний загальної вагою 5,54 г в перерахунку на суху речовину і який відноситься до особливо небезпечного наркотичного засобу - концентрату макової соломи.

Проаналізувавши наведені та інші докази в їх сукупності, суд дійшов правильного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту особливо небезпечного наркотичного засобу та правильно кваліфікував її дії за ч. 2 ст. 307 КК України.

Вивченням матеріалів справи не виявлено таких порушень вимог кримінально-процесуального закону під час збирання й закріплення доказів у справі, які б викликали сумнів у їх достовірності. Наявні у справі докази відповідають вимогам закону щодо допустимості, достовірності й достатності. Тому твердження у касаційній скарзі про відсутність у матеріалах справи достатніх доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1, є безпідставними.

Також не знайшли свого підтвердження й посилання засудженої на порушення її права на захист, зокрема, що ні вона, ні її захисник не приймали участі у розгляді справи в апеляційному порядку.

Як убачається з матеріалів справи, про день та час розгляду апеляції захисника, у якій порушувалося питання про пом'якшення покарання ОСОБА_1, засуджена та її захисник були повідомлені належним чином.

Засуджена ОСОБА_1 отримала копію апеляції захисника і не заявила клопотання про її - засудженої виклик в апеляційний суд.

За таких обставин, апеляційний суд, розглянувши апеляцію захисника засудженої без участі самої засудженої та її захисника, не допустив цим порушень вимог кримінально-процесуального закону.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд дотримав вимоги ст. 65 КК України, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого тяжкого злочину, дані про особу засудженої ( її сімейний стан, наявність на утриманні малолітньої дитини, позитивні характеристики ) та визнав обставиною, що пом'якшує покарання те, що вона вперше притягається до кримінальної відповідальності. Обтяжуючих покарання обставин суд не встановив.

З огляду на викладене, суд призначив ОСОБА_1 покарання у мінімальній межі санкції статті кримінального закону, за якою вона засуджена.

Призначене ОСОБА_1 покарання за видом і розміром є необхідним і достатнім для її виправлення й попередження нових злочинів.

Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить підстав для зміни вироку щодо ОСОБА_1 із пом'якшенням призначеного їй покарання.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженої залишити без задоволення, а вирок Київського районного суду м. Сімферополя від 7 квітня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 10 червня 2008 року щодо ОСОБА_1 - б е з з м і н и.