Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні 23 квітня 2009 року у м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженої ОСОБА_1 і в її інтересах захисника - адвоката ОСОБА_4, захисника засудженої ОСОБА_3 на вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 8 листопада 2007 року щодо ОСОБА_1,

Зазначеним вироком

ОСОБА_1,

1988 року народження,

не судима, -

- засуджена за ст. 121 ч. 2 КК України на сім років позбавлення волі.

Ухвалою колегії суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області від 8 лютого 2008 року вирок залишено без змін.

ОСОБА_2 визнана винною у заподіянні тяжких тілесних ушкоджень своєму чоловіку ОСОБА_6, що спричинило його смерть за таких обставин.

2 червня 2007 року між 19 і 21 годинами з нагоди дня народження засудженої, остання і її чоловік - ОСОБА_6 зі своїми друзями вживали спиртні напої на території свого господарства по АДРЕСА_1. Через деякий час ОСОБА_6 зайшов до своєї квартири, а за ним зайшла і дружина - ОСОБА_1 У квартирі між подружжям виникла сварка, під час якої ОСОБА_6 почав бити дружину руками по всіх частинах тіла. В свою чергу ОСОБА_2 знаходячись біля кухонного стола, взяла з нього ніж та заподіяла ним ОСОБА_6 поранення у вигляді колото-різаної рани живота в правому підребер'ї, яка проникає у черевну порожнину з ушкодженням правої долі печінки, яке за ознакою небезпечності для життя кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження.

Через значний проміжок часу від заподіяного тілесного ушкодження ОСОБА_6 помер у лікарні.

У касаційній скарзі захисник засудженої - адвокат ОСОБА_4 покликається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи як вони встановлені самим судом, внаслідок чого вирок містить істотні суперечності, що потягло неправильне застосування кримінального закону.

На думку захисника ОСОБА_2 заподіяла потерпілому тілесні ушкодження, захищаючись від його нападу.

Як йдеться у скарзі, апеляційний суд не тільки не усунув допущені у вироку невідповідності висновків, а навпаки поглибив їх та допустився своїх висновків, які суперечать закону.

Захисник просить скасувати судові рішення, а справу направити на додаткове розслідування.

Скарги засудженої ОСОБА_1 і в її інтересах захисника ОСОБА_3 аналогічні за змістом скарзі адвоката і заводяться до того, що ОСОБА_2 діяла у стані необхідної оборони чи перевищення її меж.

Засуджена просить скасувати вирок, а справу направити на новий судовий розгляд, а захисник ОСОБА_3 - змінити вирок і, за змістом скарги, перекваліфікувати дії ОСОБА_1 на ст. 124 КК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника - адвоката ОСОБА_7, захисника ОСОБА_3, які підтримали свої касаційні скарги, представника потерпілої - адвоката ОСОБА_5, потерпілу ОСОБА_2, які просили залишити скарги без задоволення, виступ прокурора, яка підтримала касаційні скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Згідно зі ст. 398 КПК України підставою до скасування або зміни судових рішень при розгляді справи у касаційному порядку серед іншого є невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Виходячи з положень ст. 369 КПК України апеляційний суд зобов'язаний змінити чи скасувати вирок з цих підстав, коли таке порушення закону, допущене судом першої інстанції, впливає на правильність застосування кримінального закону.

В апеляціях прокурора, засудженої, її захисників ставилось питання про скасування або зміну судових рішень, саме у зв'язку з порушенням судом вимог ст. 369 КК України, що призвело до неправильного застосування кримінального закону.

Залишаючи апеляції без задоволення, суд в порушення вимог п. 8 ст. 377 КПК України, вдався лише до констатації доказів, не давши їм належної оцінки і не навів переконливих підстав, з яких доводи апеляції визнані необгрунтованими та, крім того, саме допустився суперечностей у своїх висновках.

Так, з фактичних обставин справи, як вони встановлені судом першої інстанції, випливає, що ОСОБА_7 заподіяла ножове поранення ОСОБА_6 у відповідь на його побої руками і ногами в різні частини тіла, захопивши при цьому ніж зі столу, який знаходився поруч.

При цьому суд констатував у вироку, що згідно даних висновку судово-медичної експертизи у засудженої ОСОБА_7 виявлені тілесні ушкодження у вигляді трьох забійних синців на голові та безлічі тілесних ушкоджень на верхніх кінцівках та тулубі, які могли бути заподіяні в строк події злочину, коли ОСОБА_7 перебувала в різних положеннях до нападника.

Водночас суд визнав недостовірними показання ОСОБА_7, що вона заподіяла тілесне ушкодження своєму чоловікові, захищаючись від його побоїв, оскільки, як зазначено, у вироку, ці покази не відповідають дійсності, суперечать матеріалам кримінальної справи і доказам, установленим у судовому засіданні.

Залишаючи апеляції без задоволення, визнавши фактичні обставини справи, як вони встановлені судом першої інстанції, достовірними апеляційний суд у своїх висновках як випливає з ухвали, визнав достовірними і показання засудженої ОСОБА_7, що вона захищалась від нападу потерпілого, та водночас всупереч положенням ст. 36 КК України допустився неправильного тлумачення закону про необхідну оборону зазначивши в ухвалі, що ОСОБА_7 могла уникнути побиття. В той же час згідно ч. 2 ст. 36 КК України кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно-небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.

За наведених обставин ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України, як постановлена з порушенням вимог кримінально-процесуального і кримінального закону, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

Касаційні скарги засудженої ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_4, захисника засудженої ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу колегії суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області від 8 лютого 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.