Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 23 квітня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Івано - Франківської області на постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення.

Постановою Івано - Франківського міського суду Івано - Франківської області від 18 червня 2008 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, судимості не має,

звільнено від кримінальної відповідальності за ч.2 ст. 367 КК України, а кримінальну справу закрито на підставі ст. 48 КК України.

Ухвалою апеляційного суду Івано - Франківської області від 8 вересня 2008 року постанову залишено без змін.

Як встановив суд, ОСОБА_1, працюючи головним спеціалістом Івано - Франківського міського управління земельних ресурсів та будучи службовою особою, під час попереднього погодження матеріалів місця розташування земельної ділянки підприємцю ОСОБА_2 для будівництва ряду житлових будинків на вул. Ю.Целевича №№ 6,8 у м. Івано - Франківську, неналежно виконуючи свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, не перевірив у мешканців будинку № 8 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 наявність документів на цей будинок та законність користування ними земельною ділянкою, закріпленою за вказаним будинком, письмового погодження між ПП ОСОБА_2 та вказаними громадянами на їх відселення із даного будинку, що передбачалося рішенням виконавчого комітету Івано - Франківської міської ради № 36 від 27 січня 2004 року, та склав висновок, в якому не зазначив житлового будинку № 8 та не виокремив земельну ділянку, на якій він розташований.

На підставі вказаного висновку винесено рішення виконавчого комітету Івано - Франківської міської ради № 332 від 25 серпня 2004 року, згідно із яким затверджено проект відведення земельної ділянки та передано в оренду земельну ділянку площею 1,9599 га для будівництва ПП ОСОБА_2 групи житлових будинків, в яку ввійшла і земельна ділянка, на якій знаходиться житловий будинок № 8 по вул. Целевича у м. Івано - Франківську, що призвело до позбавлення права ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на земельну ділянку вартістю 99 527 грн. у розмірі 0,10 га для обслуговування жилого будинку, а також завдало тяжких наслідків інтересам держави у виді підриву авторитету органів державної влади та місцевого самоврядування.

У касаційному поданні прокурор, посилаючись на те, що суд, звільняючи ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 367 КК України, не навів мотивів, з яких визнав, що ОСОБА_1 перестав бути суспільно небезпечним, вчинене ним діяння втратило суспільну небезпечність і яким чином змінилася обстановка, що б дало законні підстави для застосування ст. 48 КК України, а також на порушення апеляційним судом вимог ст. 377 КПК України, просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання прокурора, колегія суддів уважає, що в задоволенні касаційного подання слід відмовити.

Висновки суду щодо звільнення ОСОБА_1 на підставі ст. 48 КК України від кримінальної відповідальності за ч.2 ст. 367 КК України ґрунтуються на законі та матеріалах справи.

Відповідно до ст. 48 КК України особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час розслідування або розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

Як убачається з матеріалів кримінальної справи, ОСОБА_1 вперше вчинив злочин середньої тяжкості, в ході розгляду справи, яка надійшла до суду першої інстанції із обвинувальним висновком, захисник ОСОБА_1 заявив клопотання про звільнення останнього на підставі ст. 48 КК України від кримінальної відповідальності. Своє клопотання захисник обґрунтував, зокрема, посиланням на те, що ОСОБА_1 за місцем роботи характеризується позитивно, на утриманні має малолітню дитину, спричинена шкода відвернута, про що свідчить рішення господарського суду, претензій до ОСОБА_1 потерпілі не мають.

Взявши до уваги вказані захисником обставини, й те, що з моменту вчинення злочину пройшов тривалий проміжок часу, протягом якого інших суспільно - небезпечних діянь ОСОБА_1 не вчиняв, а також думку прокурора у судовому засіданні, який не заперечував проти задоволення вказаного клопотання, суд обґрунтовано прийшов до висновку про зміну обстановки, внаслідок чого вчинене ОСОБА_1 діяння перестало бути суспільно - небезпечним, а тому правомірно звільнив ОСОБА_1 на підставі ст. 48 КК України від кримінальної відповідальності.

Зокрема, суд обґрунтовано визнав, що вчинене ОСОБА_1 діяння перестало бути суспільно небезпечним внаслідок усунення заподіяної потерпілим шкоди, оскільки рішенням господарського суду від 25 січня 2008 року внесено зміни до договору оренди землі від 26 листопада 2004 року між виконавчим комітетом Івано - Франківської міської ради та ПП ОСОБА_2 й розмір орендованої приватним підприємцем земельної ділянки визначено з урахуванням розміру земельної ділянки для обслуговування жилого будинку ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Посилання прокурора на те, що дана обставина не може бути судом врахована з огляду на те, що шкода усунута не діями ОСОБА_1, є неспроможним, оскільки відповідно до ст. 48 КК України усунення завданої шкоди саме винною особою не є умовою звільнення її від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки.

Враховуючи відсутність цивільних позовів потерпілих та будь - яких клопотань з їх боку, суд правильно визнав, що вони не мають претензій

до ОСОБА_1, а тому твердження прокурора про те, що такий висновок суду першої інстанції не відповідає дійсності, є безпідставним.

Часткове визнання ОСОБА_1 своєї винуватості не означає відсутність у останнього розкаяння та усвідомлення протиправності свого діяння, як про стверджує прокурор у касаційному поданні.

Так, з показань ОСОБА_1 як під час досудового слідства, так і в суді убачається, що він повністю визнав факт неналежного виконання своїх службових обов'язків при проведенні попереднього обстеження земельної ділянки по вул. Целевича в районі будинків №№ 6,8 й в подальшому при складанні висновку, в якому не вказав будинок № 8 та не виокремив земельну ділянку, на якій він розташований.

Окрім того, доводи касаційного подання про те, що обстановка навколо ОСОБА_1 не змінилася й не виключає вчинення ним нових злочинів, так як він залишився працювати в межах тієї установи, де вчинив інкримінований йому злочин, та його переведено на посаду заступника начальника Івано - Франківського міського управління земельних ресурсів, ґрунтуються на припущеннях. Дані, які б свідчили про те, що, продовжуючи працювати у вказаному управлінні земельних ресурсів, в тому числі й на новій посаді, ОСОБА_1 порушував чинне законодавство, в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, підстав стверджувати, що суд не навів мотивів, з яких визнав, що вчинене ОСОБА_1 діяння втратило суспільну небезпечність, яким чином змінилася обстановка та його особа перестала бути суспільно небезпечною, немає.

З огляду на те, що у касаційному поданні доведеність винуватості ОСОБА_1 прокурором не оскаржується, відсутність у постанові суду доказів його винності, не є істотним порушенням вимог кримінально - процесуального закону, які є безумовною підставою до зміни чи скасування судових рішень.

Перевіркою матеріалів справи порушень вимог ст. 377 КПК України не встановлено. Зокрема, апеляційний суд зазначив підстави, через які апеляцію прокурора визнав необґрунтованою.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів,-

відмовити в задоволенні касаційного подання першого заступника прокурора Івано - Франківської області.