Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 21 квітня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженогоОСОБА_5. на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернігівської області від 21 січня 2009 року щодо нього,

вироком Бахмацького районного суду Чернігівської області від 28 жовтня 2008 року

ОСОБА_5

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця АДРЕСА_1 громадянина України, одруженого, пенсіонера, інваліда 2 групи, такого, що не мав судимості,

було засуджено:

- за ст. 128 КК України на 2 роки обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки і на нього покладено передбачені ст. 76 КК України обов'язки повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, не виїжджати без дозволу цих органів за межі України.

Зазначеним вироком ОСОБА_5. було визнано винуватим в тому, що 15 липня 2008 року близько 9 год. 40 хв. на подвір'ї будинку АДРЕСА_1 він з необережності спричинив тяжке тілесне ушкодження своїй сусідці ОСОБА_2.

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області, частково задовольнивши апеляції потерпілої та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, скасувала зазначений вище вирок Бахмацького районного суду Чернігівської області від 28 жовтня 2008 року щодо ОСОБА_5. та постановила свій вирок від 21 січня 2009 року.

Цим вироком ОСОБА_5. засуджено за ч.2 ст. 15 і ч. 1 ст. 115 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 4 роки позбавлення волі.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2. задоволено частково і стягнуто з ОСОБА_5. на її користь 50000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Цивільний позов прокурора Бахмацького району в інтересах Бахмацької центральної районної лікарні задоволено частково і стягнуто з ОСОБА_5. на користь лікарні 1815 грн. 95 коп. на відшкодування витрат на лікування потерпілої ОСОБА_2.

Цивільний позов прокурора Бахмацького району в інтересах Чернігівської обласної лікарні залишено без розгляду.

Стягнуто з ОСОБА_5. судові витрати за проведення балістичних експертиз в сумі 446 грн. 21 коп.

За вироком апеляційного суду ОСОБА_5. засуджено за те, що 15 липня 2008 року, близько 9 год. 40 хв., будучи в стані алкогольного сп'яніння, він на ґрунті раніше виниклих неприязних відносин до сусідкиОСОБА_2 взявши з сейфу, що знаходився в приміщенні гаражу за місцем його проживання, належний його сину спеціальний пристрій самозахисту несмертельної дії ПБ-4-1 18х45мм ("Оса-Лазер") №И105017, заряджений набоями несмертельної дії - патронами з гумовими кулями, з метою позбавлення ОСОБА_2. життя зайшов у двір її господарства АДРЕСА_2, де з близької відстані умисно зробив три постріли їй в життєво важливий орган - голову, заподіявши тілесні ушкодження у виді відкритого вогнепального кульового проникаючого поранення голови, багато уламкового перелому крила носа з гемарагічним забоєм правої скроневої долі, переломів решітчастого лабіринту, стінок основної пазухи, повної офтальмоплегії, не східної атрофії зорового нерву правого ока, вогнепальних ран обличчя, що супроводжувалось травматичним шоком, які віднесені до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя, але свій умисел на вбивство ОСОБА_2. до кінця не довів з причин, що не залежали від його волі.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4, не оспорюючи, що він дійсно застосував до потерпілої пристрій "Оса-Лазер" і заподіяв їй виявлені у неї тяжкі тілесні ушкодження, вважає, що апеляційний суд неправильно застосував кримінальний закон, внаслідок чого невірно кваліфікував його дії. Посилається на те, що він не мав умислу на вбивство сусідки, а, застосовуючи пристрій, вважав його газовим, і бажав лише, щоб газ потрапив їй в очі. Тому просить перекваліфікувати його дії з ч. 2 ст. 15 і ч. 1 ст. 115 КК України на ст. 128 КК України.

Також вказує, що в разі незгоди суду касаційної інстанції з такою його позицією, просить пом'якшити призначене йому за ч. 2 ст. 15 і ч. 1 ст. 115 КК України покарання, застосувавши ст. 75 КК України, з огляду на те, що йому 71 рік, він страждає рядом тяжких захворювань, має інвалідність 2 групи, позитивно характеризувався, злочин учинив вперше, щиро розкаявся та відшкодував потерпілій матеріальну шкоду та готовий відшкодовувати моральну шкоду.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_5. та його захисника ОСОБА_4 на підтримання касаційної скарги, пояснення потерпілої ОСОБА_2. та її представника ОСОБА_3. із запереченнями проти касаційної скарги, думку прокурора, який вважав вирок апеляційного суду законним і обґрунтованим, а касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Висновок апеляційного суду про доведеність винуватості ОСОБА_5. у заподіянні ОСОБА_2. тяжких тілесних ушкоджень за обставин, викладених у вироку, ґрунтується на доказах, досліджених судом і детально викладених у вироку.

Цей висновок підтверджений показаннями самого ОСОБА_5 який визнавав, що з особистих неприязних стосунків умисно здійснив три постріли в обличчя сусідки ОСОБА_2. з належного його сину ОСОБА_6 пристрою самозахисту "Оса-Лазер", заподіявши сусідці тяжкі тілесні ушкодження; наведеними у вироку показаннями потерпілоїОСОБА_2 її представника ОСОБА_3., свідківОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_9. про обставини події та її наслідки; висновками судово-медичних експертиз про виявлення у ОСОБА_2. трьох вогнепальних кульових поранень голови в ділянці носа, лівої скули, нижньої щелепи зліва з ураженням гайморової пазухи і розвитком травматичного шоку, що виникли від трьох пострілів гумовими кулями травматичної дії, і які відносились усі разом і кожне окремо до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя; висновком судово-балістичної експертизи про те, що вилучений за місцем проживання ОСОБА_5. пристрій, з якого було здійснено постріли, є спеціальним пристроєм - чотирьохствольним комплексом самозахисту несмертельної дії ПБ-4-1 18х45 мм ("Оса-Лазер"), придатним для стрільби набоями, спорядженими снарядами несмертельної дії - гумовими кулями, та іншими доказами по справі.

З огляду на ці докази, апеляційний суд правильно встановив фактичні обставини вчинення ОСОБА_4 злочину, але дав цим діям неправильну юридичну оцінку.

Так, відповідно до вимог закону, для відмежування замаху на умисне вбивство від інших злочинів необхідно враховувати спрямованість умислу і ставлення винної особи до наслідків свого діяння. При цьому згідно зі ст. 15 КК України і роз'яснень, що містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2003 року № 2 "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи" (v0002700-03) , замах на умисне вбивство може бути вчинено лише з прямим умислом, тобто коли винна особа усвідомлювала характер свого діяння, передбачала настання смерті потерпілого і бажала цього, але такий наслідок не настав з незалежних від її волі обставин.

На ці вимоги закону не звернув уваги апеляційний суд при розгляді справи та постановленні вироку щодо ОСОБА_5.

Так, з показань ОСОБА_5. видно, що він на досудовому слідстві і в суді послідовно зазначав, що не мав наміру вбивати сусідку, а на ґрунті неприязних стосунків з нею вирішив застосувати до неї належний синові пристрій, який зі слів сина вважав газовим пістолетом, хоча не перевіряв заздалегідь його дії. Для цього він здійснив з нього постріли з близької відстані в обличчя ОСОБА_2 щоб та від газу плакала, однак, побачивши після третього пострілу кров на її обличчі, злякався й побіг додому, де у нього родичі забрали пістолет.

Ці показання ОСОБА_5. підтверджені показаннями свідка ОСОБА_9. про те, що він дійсно мав пристрій самозахисту травматичної дії "Оса-Лазер", споряджений трьома патронами з гумовими кулями, який зберігав у сейфі батька - ОСОБА_5 і на запитання останнього повідомляв, що цей пристрій є газовим пістолетом; показаннями потерпілої ОСОБА_2. про те, що її сусід ОСОБА_4, підійшовши до неї на подвір'ї, дійсно з близької відстані став стріляти їй саме в обличчя, від чого вона після третього пострілу, відчувши біль, присіла та стала змивати з обличчя кров, а її чоловік, відбивши руку ОСОБА_5 який утік до себе, викликав їй швидку допомогу.

Згідно з висновком судово-психіатричної експертизи у ОСОБА_5 1938 року народження, виявлено клінічні ознаки органічного розладу особистості та поведінки внаслідок дисфункції головного мозку судинного генезу, але він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними на час учинення інкримінованих йому дій.

Будь-яких об'єктивних доказів, які б спростовували твердження ОСОБА_5. про відсутність у нього умислу на вбивство сусідки, по справі не встановлено.

Про наявність такого умислу не можуть свідчити показання потерпілої ОСОБА_2. та її чоловіка - свідкаОСОБА_7. в суді про те, що, здійснюючи постріли, ОСОБА_4 говорив про намір вбити сусідку, оскільки це категорично заперечується ОСОБА_4, а в цій частині потерпіла та свідок давали непослідовні показання, зокрема, не вказуючи на зазначену обставину при неодноразовій дачі пояснень та показань під час досудового слідства, в тому числі й на прямі запитання слідчого щодо слів, які говорив ОСОБА_4 під час учинення злочину.

Таким чином, з огляду на вік і психічний стан ОСОБА_5 його розуміння пристрою як газової зброї і обставин події - стрільби з неї з близької відстані в обличчя потерпілої з метою заподіяння їй тілесних ушкоджень, слід визнати відсутність в його діях необережної форми вини, на що правильно вказав апеляційний суд, та наявність у нього умислу на заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень.

При цьому апеляційний суд обґрунтовано зазначив у вироку, що ОСОБА_4, не будучи обізнаним про наслідки застосування навіть газової зброї, не перевіривши перед застосуванням щодо потерпілої дії пристрою "Оса-Лазер", який був ним використаний, та здійснюючи три постріли з цієї зброї з незначної відстані в життєво важливий орган потерпілої - її голову й обличчя, свідомо допускав можливість настання від його дій у потерпілої тяжких наслідків. Тобто суд по суті визнав, що ОСОБА_4 діяв з непрямим умислом.

Проте замах на умисне вбивство з непрямим умислом неможливий.

Тому, ураховуючи викладене, дії ОСОБА_5. підлягають перекваліфікації з ч. 2 ст. 15 і. ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 121 КК України, оскільки внаслідок умисно здійснених ним в обличчя ОСОБА_2. трьох пострілів з пристрою "Оса-Лазер" потерпілій було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя, а ОСОБА_4, учиняючи ці дії, усвідомлював їх суспільно-небезпечний характер, передбачав їх суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажав, але свідомо припускав їх настання.

Зазначеними вище доказами спростовується твердження засудженого в касаційній скарзі про те, що він, здійснюючи постріли вОСОБА_2 заподіяв їй тяжкі тілесні ушкодження з необережності.

З огляду на це, колегія суддів не вбачає підстав для кваліфікації дій засудженого ОСОБА_5. за ст. 128 КК України, як про це порушується питання в касаційній скарзі.

При призначенні ОСОБА_4. покарання колегія суддів ураховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу засудженого, який злочин учинив вперше, має похилий вік, є пенсіонером, інвалідом другої групи, позитивно характеризувався за місцем проживання.

Обтяжуючою його покарання обставиною є вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Пом'якшуючими покарання ОСОБА_5. обставинами є його щире розкаяння, добровільне відшкодування потерпілій завданої матеріальної шкоди в сумі 10000 грн., наявність у нього ряду захворювань, перенесення операції у лютому 2009 року.

Зазначені дані у сукупності колегія суддів вважає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і дають підстави для застосування щодо ОСОБА_5. ст. 69 КК України і призначення йому основного покарання нижче від найнижчої межі санкції ч. 1 ст. 121 КК України.

Таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_5. і попередження нових злочинів.

З огляду на ступінь тяжкості вчиненого у стані алкогольного сп'яніння злочину, його наслідки, які потягли невиправні тілесні ушкодження у потерпілої, позицію ОСОБА_2. щодо міри покарання засудженому, колегія суддів не вбачає підстав для призначення ОСОБА_4. покарання із застосуванням ст. 75 КК України, як про це порушується питання у касаційній скарзі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України,

колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5. задовольнити частково.

Вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернігівської області від 21 січня 2009 року щодоОСОБА_4змінити: перекваліфікувати його дії з ч. 2 ст. 15 і ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 121 КК України і за цим законом призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України в виді позбавлення волі на строк 3 роки.

У решті зазначений вирок залишити без зміни.