Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 16 квітня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 на судові рішення щодо неї.

Вироком Іршавського районного суду Закарпатської області від 21 грудня 2007 року

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, не судиму,

засуджено за ч.2 ст. 191 КК України до позбавлення волі на 4 роки з позбавленням права обіймати посаду голови дільничної комісії на 2 роки;

за ч.1 ст. 366 КК України до штрафу 765 грн. з позбавленням права обіймати посаду голови дільничної комісії на 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі на 4 роки з позбавленням права обіймати посаду голови дільничної комісії на 2 роки та штрафу 765 грн.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком на 2 роки і покладено певні обов'язки.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 18 березня 2008 року вирок щодо ОСОБА_1 змінено: за ч.2 ст. 191 КК України основне покарання пом'якшено до 1 року обмеження волі, а призначене за ч.1 ст. 366 КК України додаткове покарання пом'якшено до 1 року позбавлення права обіймати посади голови дільничної комісії. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно призначено 1 рік обмеження волі з позбавлення права обіймати посади голови дільничної комісії на 2 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням та іспитовим строком 1 рік. В решті вирок залишено без зміни.

Лилик засуджена за те, що, обіймаючи посаду голови дільничної виборчої дільниці №140 у с.Добротово Іршавського району територіального виборчого округу і будучи матеріально відповідальною особою за прийом і виплату грошових коштів, зловживаючи своїм службовим становищем, 13 квітня 2006 року заволоділа та привласнила 312,24 грн., які призначалися для виплати заробітної платні ОСОБА_2., а крім того, протягом квітня-травня 2006 року вчинила службове підроблення - власноручно підробила підписи Бідзілі та Зіденик у платіжних відомостях, які пред'явила в ОТВК м.Берегово.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1 просить скасувати постановлені щодо неї рішення, а справу закрити на підставі п.2 ст. 6 КК України. Посилається на однобічність і неповноту судового слідства, внаслідок чого її необґрунтовано засуджено. Вважає, що суд не взяв до уваги, що вона не є суб'єктом злочину, оскільки не є службовою особою.

Заслухавши доповідь судді Шевченко Т.В., думку прокурора Сухарєва О.М., який вважав, що ухвала апеляційного суду підлягає зміні, а засуджена звільненню від покарання за злочин, передбачений ч.2 ст. 191 КК України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а судові рішення - скасуванню із закриттям провадження по справі з таких підстав.

Суд визнав ОСОБА_1 винною у вчиненні злочинів, пов'язаних із її службовим становищем. Однак, ні в обвинуваченні, яке було пред'явлене органом досудового слідства, ні у вироку не зазначено, які саме функції чи обов'язки службової особи виконувала Лилик. Укладення нею договору про повну матеріальну відповідальність само по собі не свідчить про здійснення функцій службової особи.

В такому випадку слід зазначити, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад злочину, передбаченого ч.2 ст. 191 КК України, за ознакою привласнення та заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем, а вбачаються ознаки злочину, передбаченого ч.1 ст. 191 КК України, а саме - привласнення чужого майна, яке було ввірене особі. Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 привласнила 312,24 грн., що на момент вчинення діяння вважалося дрібним викраденням чужого майна, оскільки за розміром не перевищувало три неоподаткованих мінімуми доходів громадян (175 грн.3=525 грн.), а тому склад злочину, передбаченого ч.1 ст. 191 КК України в її діях відсутній.

У зв'язку з тим, що у вироку не зазначено ознак суб'єкту службового злочину, то і засудження Лилик за ч.1 ст. 366 КК України є необґрунтованим.

Не вбачається у її діях і ознак злочину, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України, оскільки платіжні відомості, які вона підробила, не є предметом названого злочину.

Таким чином, суд першої інстанції постановив необґрунтований вирок по справі, а апеляційний суд не виправив допущеної помилки.

У зв'язку з викладеним на підставі ст. 400-1 КК України судові рішення у даній справі слід скасувати, а справу закрити на підставі п.2 ч.1 ст. 6 КПК України за відсутністю в діяннях ОСОБА_1 складів злочинів.

Керуючись ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Вирок Іршавського районного суду Закарпатської області від 21 грудня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 18 березня 2008 року щодо Лилик Тетяни Іванівни скасувати, а справу закрити на підставі п.2 ч.1 ст. 6 КПК України.