Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 16 квітня 2009 року кримінальну справу щодо засудженої ОСОБА_1. за касаційною скаргою захисника останньої-адвоката ОСОБА_2 на судові рішення у дані справі.

Вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 10 червня 2008 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

не судиму,

- за ч.3 ст. 166 КК України 1960 року на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з обліком, збереженням, управлінням і розпорядженням матеріальними цінностями строком 3 роки.

- за ч.2 ст. 366 КК України 2001 року на 2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з обліком, збереженням, управлінням і розпорядженням матеріальними цінностями строком 2 роки, а на підставі ст. 70 КК України остаточно визначено покарання за сукупністю злочинів 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з обліком, збереженням, управлінням і розпорядженням матеріальними цінностями строком 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, і встановлено іспитовий строк 3 роки та передбачені ст. 76 КК України обов`язки.

Постановлено стягнути з засудженої ОСОБА_1. на користь КП "Дніпромеблі" 433 117 грн. на відшкодування матеріальної шкоди.

За вироком суду ОСОБА_1визнано винною у тому, що вона, працюючи директором КП "Дніпромеблі", являючись службовою особою, за обставин, встановлених судом та детально наведених у вироку, без дозволу загальних зборів власників, внесла у протокол загальних зборів власників підприємства №3 від 4 березня 1999 року завідомо неправдиві відомості про рішення зборів продати цех №6, базу відпочинку, їдальню, новий корпус та інше майно, а також надання їй доручення визначити реальні ринкові ціни і підписати угоди купівлі-продажу майна. Після чого, ОСОБА_1., використовуючи підроблений протокол загальних зборів колективу, 27 квітня 1999 року уклала від імені підприємства договір купівлі-продажу з ТОВ НВП"ЛВС", згідно якого КП "Дніпромеблі" продало ТОВ НВП "ЛВС" вказане у вироку майно не тільки нижче його ринкової вартості на момент продажу, але і нижче їх балансової вартості, внаслідок чого спричинила матеріальну шкоду підприємству на загальну суму 433 117 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 9 жовтня 2008 року вирок щодо ОСОБА_1. частково змінено. На підставі ст. 49, ч.5 ст. 74 КК України 2001 року її звільнено від кримінальної відповідальності за ч.2 ст. 366 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, а провадження по справі в цій частині закрито. Постановлено вважати ОСОБА_1засудженою за ч.3 ст. 166 КК України 1960 року на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з обліком, збереженням, управлінням і розпорядженням матеріальними цінностями строком 3 роки.

У касаційній скарзі захисник засудженої ОСОБА_1.-адвокат ОСОБА_2. вказує на те, що у матеріалах справи відсутні докази винуватості його підзахисної у вчиненні інкримінованих злочинів, а висновки суду грунтуються лише на припущеннях та суперечливих показаннях свідків. Стверджує про порушення судом вимог ст. 277 КПК України. З урахуванням наведеного, просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що у задоволенні такої слід відмовити.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, висновки про доведеність винності ОСОБА_1. у вчиненні інкримінованого злочину та кваліфікацію її дій за ч.3 ст. 166 КК України 1960 року КК України (2341-14) відповідають фактичним обставинам справи, які встановлені з урахуванням усіх як об'єктивних, так і суб'єктивних факторів, що мали бути взяті до уваги при з'ясуванні дійсних обставин події та грунтуються на зібраних у справі доказах. Зокрема, вони підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5, ОСОБА_6. та інших про те, що 4 березня 1999 року на загальних зборах трудового колективу КП "Дніпромеблі" рішення про продаж майна підприємства не приймалось, а зміст протоколу цих зборів не відповідає дійсності, оскільки трудовий колектив не уповноважував ОСОБА_1встановлювати реальні ринкові ціни на майно та підписувати договори купівлі-продажу; показаннями свідка ОСОБА_7. про те, що другий аркуш протоколу загальних зборів трудового колективу від 4 березня 1999 року передрукований або в нього добавлений інший текст по об`єму більший чим попередній, оскільки при наборі тексту вона дотримується встановлених інтервалів, крім того змінена стилістична форма набраного тексту; даними очних ставок; протоколом загальних зборів трудового колективу КП "Дніпромеблі" від 4 березня 1999 року та випискою з цього протоколу; даними договору купівлі-продажу від 27 квітня 1999 року та висновків будівельно-технічної і почеркознавчої експертиз.

Суди як першої, так й апеляційної інстанції ретельно перевіряли доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі захисника, про правомірність дій ОСОБА_1. та необгрунтованість її засудження. Викладені в судових рішеннях мотиви про визнання цих доводів безпідставними, такими, що не відповідають матеріалам справи, колегія суддів знаходить обгрунтованими.

Перевіркою матеріалів кримінальної справи процесуальних порушень при збиранні, дослідженні й оцінені доказів, які б ставили під сумнів обгрунтованість висновків суду та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1., судом касаційної інстанції не встановлено. Висновки суду грунтуються на достатніх та допустимих доказах.

Що стосується призначеного ОСОБА_1. покарання то воно є справедливим, відповідає вимогам ст. 65 КК України, підстав для зміни судових рішень у цій частині також немає.

Твердження захисника про порушення судом ст. 277 КПК України є безпідставними. З проколу судового засідання вбачається, що 20 лютого 2008 року прокурор, відповідно до вимог цієї норми процесуального закону, змінив пред`явлене ОСОБА_1. обвинувачення під час судового розгляду справи до закінчення судового слідства. Після чого місцевий суд переніс розгляд справи для надання ОСОБА_1. та її захиснику можливості підготуватись до захисту проти нового обвинувачення. В наступному судовому засіданні від ОСОБА_1. та її захисника клопотань відносно незгоди з розміром заподіяної злочином шкоди не надходило. Крім того, розмір заподіяної злочином шкоди визначено на підставі будівельно-технічної експертизи.

Таким чином, перевіряючи справу в межах касаційної скарги, і не знаходячи, передбачених ст. 398 КПК України підстав для призначення її до розгляду касаційним судом, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів,

у задоволенні касаційної скарги захисника засудженої ОСОБА_1.-адвоката ОСОБА_2 на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 10 червня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 9 жовтня 2008 року відмовити.