Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

розглянувши у судовому засіданні у м. Києві 14 квітня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 9 жовтня 2008 року щодо ОСОБА_1,

встановила:

вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 8 серпня 2008 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та жителя м. Чернігова, в силу ст. 89 КК України такого, що не має судимості,

- за ч. 1 ст. 121 КК України на 6 років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 121 КК України на 8 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 3 червня 2007 року близько 21 години, будучи у стані алкогольного сп'яніння, за місцем свого проживання на подвір'ї будинку АДРЕСА_1 на ґрунті неприязних стосунків під час сварки із своєю співмешканкою ОСОБА_2 умисно завдав їй удар кулаком в обличчя, після чого остання впала на цегляний ганок, а потім ОСОБА_1. наніс численні удари ногами по тулубу і кінцівках та дерев'яним черенком від грабель по всім частинам тіла, спричинивши потерпілій тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.

Крім того, ОСОБА_1. 11 липня 2007 року близько 17 години, знову будучи у стані алкогольного сп'яніння, за місцем свого проживання з тих же причин умисно завдав ОСОБА_2 удар кулаком в обличчя, внаслідок чого остання впала та вдарилася головою об підлогу, отримавши тяжкі тілесні ушкодження, від яких вона померла.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 9 жовтня 2008 року вирок щодо засудженого змінено - його дії перекваліфіковані з ч. 2 ст. 121 КК України на ст. 119 КК України з призначенням покарання - 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 121, ст. 119 КК України, ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років. У решті вирок залишено без зміни.

За змістом касаційної скарги потерпіла ОСОБА_2. не погоджується із рішенням апеляційного суду про перекваліфікацію дій засудженого ОСОБА_1 із ч. 2 ст. 121 КК України на ч. 1 ст. 119 КК України. На її думку, у матеріалах справи є докази того, що ОСОБА_1., завдаючи ОСОБА_2 удар кулаком в обличчя, діяв з умислом на заподіяння потерпілій тяжкого тілесного ушкодження.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, ґрунтуються на сукупності зібраних у справі доказів, вони є правильними і у касаційній скарзі не заперечуються.

Доводи, наведенні у касаційній скарзі, про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно перекваліфікував дії засудженого з ч. 2 ст. 121 КК України на ст. 119 КК України, є безпідставними.

Як убачається з матеріалів справи, суд апеляційної інстанції всебічно та повно дослідив зібрані по справі докази, у тому числі і ті, на які містяться посилання у касаційній скарзі, та дав їм належну оцінку в їх сукупності, і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 119 КК України.

Твердження потерпілої про те, що суд апеляційної інстанції неповно з'ясував усі обставини справи та не дав належної оцінки всім доказам по справі, необґрунтовані і не відповідають матеріалам справи, оскільки всі обставини справи досліджені повно та ухвала апеляційного суду належно мотивована.

Зокрема, до висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вбивства з необережності ОСОБА_2 суд апеляційної інстанції дійшов на підставі показань засудженого ОСОБА_1, який показав, що між ним та його співмешканкою ОСОБА_2 виникла сварка, під час якої він штовхнув рукою потерпілу, і вона впала на підлогу та вдарилася головою. Потім ОСОБА_2. піднялася та пішла в іншу кімнату. Пізніше вони разом із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 поїхали відпочивати в Ялівщину, де до вечора вживали спиртне. Від випитого пива ОСОБА_2. сп'яніла, їй було погано, він намагався її всадити на скутер, щоб відвезти додому, але вона не трималася, падала із скутера та довезти її додому вдалося із сторонньою допомогою. Вдома він поклав ОСОБА_2 спати, а вранці виявив, що вона не дихає.

Ці показання узгоджуються із показаннями свідка ОСОБА_3 та об'єктивно підтверджені даними, які містяться в протоколах відтворення обстановки та обставин події, висновку комісійної судово-медичної експертизи, з якої убачається, що у ОСОБА_2 мали місце тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми з наявністю масивної субдуральної гематоми, котрі призвели до набряку-набухання головного мозку, що і стало причиною смерті. Зазначені тілесні ушкодження, на думку експертної комісії, утворилися в результаті падіння потерпілої після надання тілу прискорення та ударі правою потиличною областю об предмет з переважаючою поверхнею.

Суд апеляційної інстанцій, давши правильну оцінку фактичним обставинам справи, які свідчать про те, що черепно-мозкова травма, яка стала причиною смерті потерпілої, була результатом не тільки безпосередніх дій ОСОБА_1 - удару кулаком в обличчя, а й того, що ОСОБА_2. ударилась головою об підлогу, після чого вона певний час вчиняла активні дії, суд дійшов правильного висновку, що засуджений не передбачав можливості заподіяння потерпілій тяжких тілесних ушкоджень, від яких настала смерть останньої, хоча повинен був і міг це передбачити.

Отже, кваліфікація дій ОСОБА_1 за ст. 119 КК України є правильною.

При призначенні засудженому покарання апеляційний суд урахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про його особу. Призначене покарання є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.

З урахуванням наведеного, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційної скарги потерпілої ОСОБА_2