Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 9 квітня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи у суді першої інстанції, та касаційні скарги потерпілихОСОБА_2. таОСОБА_3 на судові рішення щодо ОСОБА_4

Вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11 жовтня 2007 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, не судимого, виправдано за ч.1 ст. 172, ч.1 ст. 366 КК України за відсутністю події злочину.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 20 лютого 2008 року вирок щодо ОСОБА_4 залишений без зміни.

Органом досудового слідства ОСОБА_4 обвинувачувався у тому, що він, будучи генеральним директором ТОВ "Валентина" з 15 вересня 2002 року по 22 квітня 2004 року грубо порушував законодавство про працю, а саме, всупереч вимогам ст.ст. 24, 24-1 КЗпП України, з корисливих та особистих мотивів фактично допустив до роботи ОСОБА_2, ОСОБА_5,ОСОБА_4 ОСОБА_3 які виконували роботи без укладення трудових договорів, медичних оглядів та оформлення трудових книжок.

Також він умисно, з корисливих та особистих мотивів, всупереч вимогам ст.ст. 50, 51, 52, 53, 63, 66, 67, 71, 72 КЗпП України допустив до роботи банщиць ОСОБА_2, ОСОБА_5,ОСОБА_4 ОСОБА_5 з 8-ї год. до 8-ї год. протягом доби без надання перерви на відпочинок та без отримання грошової компенсації за роботу у вихідні дні. При звільненні ОСОБА_2 останній не було нараховано та виплачено відповідну компенсацію за невикористану щорічну відпустку та не видано трудову книжку.

Крім того, ОСОБА_4 обвинувачувався у вчиненні службового підроблення, а саме у тому, що він вніс в офіційні документи завідомо неправдиві відомості, а саме, затвердив розрахунки зобов'язань ТОВ "Валентина" по сплаті збору за обов'язковим державним пенсійним страхуванням та єдиного податку суб'єктом малого підприємництва, до яких не були включені фактично працюючі ОСОБА_2, ОСОБА_3ОСОБА_4 і ОСОБА_5.

У касаційному поданні та касаційних скаргах порушується питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_4 із направленням справи на нове розслідування. Прокурор та потерпілі посилаються на неправильне застосування кримінального закону, вважають висновок суду про відсутність в діях виправданого складу злочину необґрунтованим. Посилаються на однобічність і неповноту досудового і судового слідства.

Заслухавши доповідь судді Шевченко Т.В., прокурора Опанасюка О.В., який вважав, що касаційне подання та касаційні скарги потерпілих підлягають частковому задоволенню, а судові рішення скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, думку представника потерпілих ОСОБА_1., який просив задовольнити касаційне подання та касаційні скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційного подання та касаційних скарг, колегія суддів вважає, що їх необхідно задовольнити частково, судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд з таких підстав.

Згідно ст.ст. 323, 334 КПК України вирок суду має бути законним та обґрунтованим і при цьому суд повинен у вироку зазначити, чому він взяв до уваги одні докази і відкинув інші. В даній справі, постановляючи виправдувальний вирок щодо ОСОБА_4, суд порушив зазначені вимоги закону.

Мотивуючи своє рішення про невинність ОСОБА_4 суд послався на відсутність доказів наявності між ним та потерпілими трудових відносин, неможливість притягнення особи за одні і ті ж діяння до адміністративної і кримінальної відповідальності, наявність нескасованої постанови слідчого прокуратури від 2 липня 2005 року про закриття кримінальної справи. У зв'язку з відсутністю доказів на підтвердження наявності в діях ОСОБА_4 складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 172 КК України, суд дійшов висновку і про відсутність складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України.

Однак, з постанови судді про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності (т.1 а.с.7) не вбачається, щодо яких саме працівників він допустив порушення трудового законодавства.

Крім того, визнаючи доведеним факт вчинення адміністративного правопорушення в галузі охорони праці ОСОБА_4 відносно осіб, визнаних потерпілими в даній кримінальній справі, суд дійшов суперечливого висновку про відсутність між ними трудових відносин.

Оцінюючи показання ОСОБА_4 про те, що він не мав відношення до працівників сауни, оскільки вона була передана в оренду ОСОБА_4., суд не надав оцінки показанням свідка ОСОБА_6., яка пояснила, що будь-яких прибутків від оренди сауни від ПП ОСОБА_4. протягом дії угод не надходило, всі комунальні платежі сплачувалися за рахунок ТОВ "Валентина".

Також суд не дав оцінки показанням свідків ОСОБА_7.,ОСОБА_8., які свідчать про наявність фактичних трудових відносин між ОСОБА_4 та потерпілимиОСОБА_2. іОСОБА_3

Пославшись на наявність нескасованої постанови слідчого про закриття справи як на перешкоду для визнання ОСОБА_4 винним за пред'явленим обвинуваченням, суд не звернув уваги на те, що ця постанова стосувалася тільки порушень ст.ст. 83, 106 КЗпП України (т.1 а.с.10), а в обвинуваченні ОСОБА_4 є посилання також і на інші порушення трудового законодавства.

Таким чином, судом не надано об'єктивної оцінки всім доказам по справі у їх сукупності і зроблено передчасний висновок про відсутність у діях ОСОБА_4 складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 172 КК України.

У зв'язку з викладеним не можна вважати обґрунтованим і висновок суду про відсутність складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України.

Крім того, треба звернути увагу на суперечливість висновків суду щодо підстав виправдання ОСОБА_4 Адже у мотивувальній частині вироку він вказав на відсутність у його діях складу злочину, а у резолютивній частині - на відсутність події злочину.

Отже, на підставі ч.1 ст. 398 КПК України, у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, вирок підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого необхідно проаналізувати всі зібрані у справі докази, дати їм об'єктивну оцінку в сукупності і в залежності від встановленого, прийняти відповідне рішення.

Оскільки апеляційний суд, перевіряючи законність прийнятого судом першої інстанції рішення, на допущені порушення уваги не звернув, ухвала апеляційного суду також підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Верховного Суду України,

касаційне подання прокурора та касаційні скарги потерпілихОСОБА_2. іОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11 жовтня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 20 лютого 2008 року щодо ОСОБА_4 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі суду.