Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

розглянувши в судовому засіданні 2 квітня 2009 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 травня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 25 липня 2008 року щодо ОСОБА_1

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця м. Луцька, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, з покладенням обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ст. 76 КК України.

Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 25 липня 2008 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він у червні 2007 року з метою збуту незаконно придбав в особи, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, психотропну речовину, яка містить амфітамін, метамфетамін та метилендіоксиметамфетамін, яку переніс до квартири АДРЕСА_1, а в період з 29 червня 2007 року по 14 січня 2008 року збував її частинами ОСОБА_2, а також 5 та 13 лютого 2008 року - ОСОБА_3

У касаційному поданні прокурор просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати, кримінальну справу щодо нього направити на новий судовий розгляд, посилаючись на невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання тяжкості вчиненого ним злочину та особі засудженого внаслідок м'якості.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та доводи, наведені у касаційному поданні, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, суд зробив на підставі доказів, досліджених у судовому засіданні, що по суті у касаційному поданні не оспорюється.

Що ж стосується рішення суду про призначення ОСОБА_1 покарання, то з ним колегія суддів у повній мірі погодитись не може.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України та п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" №7 від 24.10.2003 року (v0007700-03) суд при призначенні покарання повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали, тощо.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання та звільняючи його від відбування покарання з випробуванням, суд першої інстанції не в повній мірі врахував конкретні обставини справи, дані про особу ОСОБА_1 та призначив йому покарання, яке, на думку колегії суддів, не можна визнати справедливим унаслідок його м'якості.

Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_1 покарання, на порушення вимог ст. 65 КК України, не звернув уваги на те, що він неодноразово (36 разів) збував особливо небезпечний наркотичний засіб, тобто вчинив злочин, який, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням не відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Апеляційний суд, залишаючи вирок щодо ОСОБА_1 без зміни, не звернув належної уваги на конкретні обставини справи та дані про особу ОСОБА_1, тому, на думку колегії суддів, підлягає скасуванню й ухвала апеляційного суду.

За таких обставин судові рішення щодо ОСОБА_1 відповідно до ст. 372 КПК України підлягають скасуванню у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок його м'якості, а справа - направленню на новий судовий розгляд.

Якщо при новому судовому розгляді справи буде встановлено винуватість ОСОБА_1 у вченні зазначеного злочину, то покарання йому має бути призначено у відповідності з вимогами закону, оскільки призначене йому за цим вироком покарання слід визнати м'яким.

На підставі викладеного, керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора задовольнити, вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 травня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 25 липня 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суддів.