Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у відкритому судовому засіданні 22 липня 2010 року у м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_7 та касаційним поданням прокурора, який брав участь у справі, на вирок апеляційного суду Київської області від 10 березня 2010 року.

Вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 3 грудня 2009 року

ОСОБА_7,

який народився ІНФОРМАЦІЯ_1

в с. Сувоївка Яготинського району Київської області,

раніше судимого 11.05.2006 року Миронівським

районним судом Київської області за ч. 2 ст. 289, ст. 69 КК

України до штрафу у розмірі 3000 грн.,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до позбавлення волі на 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки та на підставі ст. 76 КК України на нього покладені певні обов’язки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_5 32783,89 грн. матеріальної та 100000 грн. моральної шкоди.

ОСОБА_7 визнаний винним та засуджений за вчинення злочину при наступних обставинах.

15.06.2007 року ОСОБА_7, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем НОМЕР_1. рухався по автомагістралі Київ - Харків в напрямку м. Харків. Під час руху, на 28 -му км зазначеної дороги в районі с. Щасливе Бориспільського району Київської області. ОСОБА_7, рухаючись по третій смузі руху - не проявивши уваги до дорожньої обстановки, не вибравши безпечної швидкості та безпечних прийомів керування автомобілем, під час виконання маневру випередження попутного автомобіля, який рухався попереду по третій смузі руху, виїхавши на другу смугу руху та частково випередивши автомобіль "Опель-Омега", не впевнившись в безпечності своїх дій, намагаючись знов виїхати на третю смугу руху, допустив зіткнення з вищевказаним автомобілем "Опель-Омега". Внаслідок зіткнення автомобіль НОМЕР_2 втратив курсову стійкість та різко змінивши напрямок, зіткнувся з відбійником з лівої сторони відносно напрямку свого руху, в результаті чого відбулося займання полум'ям моторного відсіку автомобіля. Після зіткнення автомобіля ''Опель-Омега" з відбійником, автомобіль "Шевроле" д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_8, що рухався в попутному напрямку по четвертій смузі руху, не маючи технічної можливості уникнути зіткнення, зіткненувся з автомобілем "Опель-Омега", від якого останній, перебуваючи в стані некерованості, виїхав на другу смугу руху, де в цей час рухався автомобіль НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_9. що рухався в попутному напрямку по другій смузі руху. Внаслідок вищевказаного зіткнення, автомобіль НОМЕР_3 змістився на першу смугу руху та зіткнувся з автомобілем "Тойота" д.н.з НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_10, що рухався по першій смузі руху. В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля НОМЕР_2 ОСОБА_5 отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді опіків полум'ям 45 % III А - Б ступеня голови, тулуба, верхніх та нижніх кінцівок. Зазначена дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_7 п.п. 1.3, 1.4. 1.5. 2.3 "б". 2.9 "а". 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , що знаходяться в прямому причинному зв'язку з наставшими наслідками.

На даний вирок районного суду засудженим ОСОБА_7, представником потерпілого ОСОБА_5 – ОСОБА_6 та заступником прокурора були подані апеляції.

Апеляційний суд Київської області 10 березня 2010 року задовольнив частково апеляції представника потерпілого ОСОБА_5 – ОСОБА_6 та заступника Бориспільського міжрайонного прокурора ї скасував вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 3 грудня 2009 року в частині призначеного покарання і постановив новий вирок щодо ОСОБА_7, яким визнав його винним за ч. 2 ст. 286 КК України і призначив за цим законом покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки. В решті вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7 порушує питання про скасування вироку та направлення справи на нове розслідування. Посилається на однобічність та неповноту в дослідженні обставин справи. Зазначає, що апеляційний суд не проаналізував всі доводи, поставлені в його апеляції та не дав вичерпної відповіді на них. Вважає, що вирок суду грунтується на припущеннях. Висновки суду щодо його винуватості у вчиненому злочині не відповідають фактичним обставинам справи. Крім того, вважає, що апеляційний суду призначаючи йому покарання, недостатньо врахував дані про його особу.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про зміну резолютивної частини вироку апеляційного суду у зв’язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону і просить зазначити в резолютивній частині вироку про залишення апеляції засудженого ОСОБА_7 без задоволення. Зазначає, що між резолютивною та мотивувальною частинами вироку існують протиріччя щодо вирішення питань, викладених в апеляції засудженого.

Заслухавши доповідача, потерпілого ОСОБА_5 і представника потерпілого ОСОБА_6, які підтримали касаційне подання, прокурора, яка підтримала касаційне подання частково та просила скасувати вирок суду і справу направити на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги та подання, колегія суддів вважає, що скарга і подання задоволенню підлягають частково з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України, підставами для скасування судового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, яка згідно із вимогам ст. 369 КПК України полягає в тому, що висновки суду, викладені у вироку, містять істотні суперечності.

Як правильно зазначено у поданні прокурора про те, що апеляційний суд Київської області в мотивувальній частині вироку, наводячи мотиви прийнятого рішення, зазначив, що колегія суддів не погоджується з твердженням засудженого ОСОБА_7 про необхідність скасування вироку Бориспільського міськрайонного суду у зв’язку з недоведеністю його вини, порушенням на досудовому слідстві та в суді вимог кримінально-процесуального закону, а також необхідності зменшення розміру моральної шкоди та матеріальної шкоди потерпілого, тобто дійшов висновку про безпідставність доводів засудженого.

Однак при цьому в порушення вимог закону, апеляційний суд у резолютивній частині свого вироку вказав про часткове задоволення апеляції засудженого ОСОБА_7, що суперечить обгрунтуванню прийнятого судом рішення, викладеного у мотивувальній частині вироку про необгрунтованість доводів апеляції засудженого.

Таким чином незрозуміло, що задоволено із доводів апеляції засудженого ОСОБА_7, а в чому йому відмовлено, а це безумовно є порушенням вимог кримінально-процесуального закону та тягне скасування вироку апеляційного суду.

При новому розгляді справи необхідно із суворим дотриманням вимог кримінально-процесуального закону постановити законне і обгрунтоване судове рішення.

Доводи у скарзі ОСОБА_7, і, зокрема, про обгрунтованість вирішення цивільного позову, мають бути перевірені під час апеляційного розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 і касаційне подання прокурора задовольнити частково, вирок апеляційного суду Київської області від 10 березня 2010 року щодо ОСОБА_7 скасувати і справу направити на новий апеляційний розгляд в іншому складі суддів.