Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м.Києві 2 квітня 2009 року кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за касаційним подання прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 21 жовтня 2008 року.

Вироком Кілійського районного суду Одеської області від 20 червня 2008 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

не судимого,

засуджено за ч.2 ст. 286 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 2 роки.

Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 30 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він в ніч на 20 вересня 2007 року, керуючи автомобілем марки "Volkswagen Passat" державний номер НОМЕР_1 по автодорозі з м.Вилково у с.Лески Кілійського району Одеської області, будучи осліпленим світлом фар зустрічного автомобіля, порушивши вимоги п.п.12.4,12.1,12.2,19.3 Правил дорожнього руху України, не прийняв мір до екстреного гальмування та допустив боковий юз автомобіля, після чого виїхав за межі дороги, де зіткнувся з каменем. Під час дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля ОСОБА_3 загинула, а пасажиру ОСОБА_4 заподіяно тяжкі тілесні ушкодження.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 21 жовтня 2008 року вирок щодо ОСОБА_1 змінено. На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку 3 роки та покладенням на нього, передбачених ст. 76 КК України обов`язків.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та направлення справи на новий апеляційний розгляд, посилаючись на безпідставне застосування до призначеного ОСОБА_1 покарання ст. 75 КК України. Стверджує, що вирок постановлено щодо ОСОБА_1, а ухвала винесена щодо ОСОБА_1

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що у задоволенні такого слід відмовити.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину та правильність кваліфікації його дій за ч.2 ст. 286 КК України є вірними і в касаційному поданні не оспорюються.

Що стосується доводів про необгрунтоване застосування апеляційним судом до призначеного ОСОБА_1 покарання ст. 75 КК України, то доводи з цього приводу у касаційному поданні прокурора є безпідставними.

Як видно зі справи, апеляційний суд при вирішенні цього питання, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину, а також дані про особу винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, має на утриманні неповнолітню дитину, позитивно характеризується, повне визнання його винуватості у вчиненому, щире каяття у скоєному, повне відшкодування заподіяної злочином шкоди потерпілій ОСОБА_4 та відшкодування матеріальної шкоди потерпілій ОСОБА_2, і дійшов вірного висновку про можливість застосування до призначеного йому покарання ст. 75 КК України. Крім того, потерпілі не мають до ОСОБА_1 ніяких претензій та просили не призначати йому суворого покарання. А отже, підстав для скасування ухвали апеляційного суду за м`якістю призначеного засудженому покарання, про що йдеться у касаційному поданні прокурора, не має.

Питання з приводу уточнення в ухвалі апеляційного суду прізвища засудженого ОСОБА_1 може бути вирішено апеляційним судом в порядку ст.ст. 409, 411 КПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів,

у задоволенні касаційного подання прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції, на вирок Кілійського районного суду Одеської області від 20 червня 2008 року щодо ОСОБА_1 та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 21 жовтня 2008 року відмовити.