Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні 2 квітня 2009 року у м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 на вирок апеляційного суду Донецької області від 15 вересня 2008 року щодо неї,

Зазначеним вироком

ОСОБА_1,

1964 року народження, -

засуджена:

- за ст. 121 ч. 1 КК України на 5 років позбавлення волі;

- за ст. 125 ч. 2 КК України на 2 роки обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно призначено 5 років позбавлення волі.

В цій частині скасовано вирок Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 28 травня 2008 року, яким ОСОБА_1 була засуджена за сукупністю злочинів, передбачених ст. ст. 121 ч. 1, 125 ч. 2 КК України до 5 років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням 3 роки на підставі ст. 75 КК України.

Цим же вироком, який в цій частині залишено без змін, постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 0,4 грн., а на користь ОСОБА_4 - 0,85 грн., а на відшкодування моральної шкоди на їх користь відповідно 30 000 грн. і 20 000 грн.; в доход держави на відшкодування затрат на лікування ОСОБА_4 - 596 грн. 33 коп. та 117 грн. 69 коп. - на рахунок експертної установи.

ОСОБА_1 визнана винною у вчиненні злочинів за таких обставин.

3 грудня 2006 року, близько 14 години 30 хвилин, ОСОБА_1, знаходячись у квартирі АДРЕСА_1, на ґрунті неприязних стосунків, які склалися раніше, умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, вчинила декілька прицільних пострілів із наявного у неї пневматичного пістолета, калібру 4,5 мм, у голову та тулуб ОСОБА_3, заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження, як такі, що не були небезпечні для життя в момент заподіяння, але викликали втрату функції зору лівого ока.

Потім, близько 14 год. 35 хв., там же, з тією ж метою вчинила постріл з тієї ж зброї в обличчя ОСОБА_4, заподіявши легкі тілесні ушкодження, які потягли короткочасний розлад здоров'я.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 покликається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного застосування закону і суворості призначеного покарання.

Зокрема, вона стверджує, що спричинила тілесні ушкодження у стані сильного душевного хвилювання, викликаного протиправними діями з боку потерпілого ОСОБА_1. Що ж стосується потерпілої ОСОБА_4, то її вона не бачила і, як випливає зі змісту скарги, тілесні ушкодження їй спричинені з необережності.

Просить перекваліфікувати її дії на ст. 123 КК України, а якщо суд з цим не погодиться, то призначити покарання із застосуванням ст. 75 КК України з урахуванням багатьох пом'якшуючих покарання обставин.

Заслухавши доповідь судді, виступи захисника - адвоката ОСОБА_2, прокурора, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Висновок суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які вона засуджена, ґрунтується на зібраних у справі і перевірених у судовому засіданні доказах, оцінених у сукупності, як того вимагає ст. 323 КПК України.

Доводи скарги про вчинення злочину у стані сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними діями потерпілого, - безпідставні і матеріалами справи спростовуються.

За змістом диспозиції ст. 123 КК України для кваліфікації умисного тяжкого тілесного ушкодження за даною нормою закону необхідно три умови:

- віктивна поведінка потерпілого;

- емоційний стан, викликаний цією поведінкою, що характеризується сильним душевним хвилюванням;

- раптовість такого стану.

З матеріалів справи видно, що впродовж тривалого часу між засудженою ОСОБА_1 і потерпілим ОСОБА_3 тривали неприязні стосунки, з приводу чого між ними періодично виникали конфлікти, що засуджена не оспорює у касаційній скарзі.

З показань ОСОБА_1 у суді випливає, що на момент вчинення злочину вона не мала права користуватися квартирою, яка стала місцем події і в якій проживав потерпілий та мав право проживати її повнолітній син. Попри те, вона під приводом допомоги в облаштуванні сина, неодноразово приходила в цю квартиру, проти чого потерпілий заперечував і дозволяв заходити лише синам.

В день події злочину потерпілий також не дозволяв їй та її другому чоловікові заходити до квартири, виштовхував її, беручи за плечі, від чого вона вдарилась об дверний відкіс.

Як слідує з її подальших показань, вона пройшла на кухню, вийняла з сумки пістолет і вчинила постріли в ОСОБА_3.

За показаннями свідка ОСОБА_5, він чув, що його батьки сварилися в коридорі, після чого пролунали постріли і він, вийшовши, побачив закривавлене обличчя батька і матір, яка розмахувала пістолетом, а потім вчинила постріли в кімнату, де сиділа ОСОБА_4.

Потерпілий ОСОБА_3 показав, що конфлікт виник з вини засудженої, котра вдарила його сумкою по голові, після чого зайшла на кухню, а, повернувшись, вийшла з пістолетом і вчинила постріли в нього та його дружину.

Аналогічними є показання потерпілої ОСОБА_4, яка, крім того, показала, що перед тим, як вчинити в неї постріли, ОСОБА_1 заявила: "І тобі дістанеться".

Свідок ОСОБА_6 підтвердив, що його мати - ОСОБА_1 І. вчинила постріли в потерпілих у процесі сварки, яка між ними виникла, ходила на кухню, а, повернувшись, стала стріляти.

Отже, з цих доказів випливає, що в ситуації, яка сталася, відсутні складові умови, які характерні для скоєння злочину у стані сильного душевного хвилювання.

Поведінка засудженої, як це встановлено судом, характеризується послідовністю, цілеспрямованістю і методичністю.

Водночас поведінка потерпілих не була несподіваною для ОСОБА_1 і такою, що викликала раптовий стан сильного душевного хвилювання, оскільки, як випливає з матеріалів справи, ОСОБА_3 завжди заперечував, щоб ОСОБА_1 як колишня дружина, відвідувала його житло.

За викладених обставин дії ОСОБА_1 І. правильно кваліфіковані за ст. ст. 121 ч. 1, 125 ч. 2 КК України.

Призначене засудженій покарання відповідає як тяжкості і ступеню суспільної небезпечності вчинених злочинів, так і даним про її особу. Воно враховує ті пом'якшуючі покарання обставини, на які містяться посилання у касаційній скарзі, у зв'язку з чим це покарання є мінімальним, з передбаченого санкцією ч. 1 ст. 121 КК України.

Підстав до його пом'якшення колегія суддів не знаходить.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок колегії суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Донецької області від 15 вересня 2008 року щодо неї залишити без змін.