Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 2 квітня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Житомирської області на вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 5 вересня 2008 року, яким засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

не судимого,

за ч. 2 ст. 368 КК України на п'ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади в системі служб автомобільних доріг України строком на два роки;

за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 368 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на чотири роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади в системі служб автомобільних доріг України строком на один рік.

На підставі ст. 70 КК України остаточно призначено п'ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади в системі служб автомобільних доріг України строком на два роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.

В апеляційному порядку вирок не переглядався.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він, обіймаючи посаду заступника начальника Служби автомобільних доріг в Житомирській області та виконуючи організаційно-розпорядчі функції, у період з жовтня 2007 року по травень 2008 року вимагав у приватного підприємця ОСОБА_2 хабар у розмірі 3 000 доларів США за погодження кадастрового плану та акту встановлення і узгодження зовнішніх меж земельної ділянки в

с. Рея Бердичівського району Житомирської області, наданої на умовах оренди. 16 травня 2008 року близько 16 години в гаражному кооперативі "Тетерів" по вулиці Робітничій, 5 в місті Житомирі ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 хабар у сумі 1 000 доларів США, що складало 5 050 гривень, при цьому ОСОБА_2 запевнив ОСОБА_1, що решту - 2 000 доларів США передасть 19.05.2008 року, на що останній погодився. Однак передачі 2 000 доларів США ОСОБА_2 не здійснив.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування вироку суду та направлення справи на новий судовий розгляд через неправильне застосування кримінального закону. При цьому зазначає, що злочин, передбачений ч. 2 ст. 368 КК України вважається закінченим з моменту, коли службова особа прийняла хоча б частину хабара, а тому кваліфікація дій

ОСОБА_1 як замах на отримання хабара в розмірі 2 000 доларів США

за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 368 КК України є зайвою. Крім того, при звільненні засудженого від відбування покарання з випробуванням суд не зазначив, що додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати керівні посади в системі служб автомобільних доріг України строком на два роки підлягає реальному виконанню, що призвело, на думку прокурора, до призначення покарання, яке не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості.

Заслухавши доповідача, думку прокурора на підтримку касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню частково.

Як видно зі змісту мотивувальної частини вироку, вирішуючи питання призначення ОСОБА_1 покарання, суд прийшов до висновку про можливість звільнення його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.

Відповідно до змісту ст. 77 КК України, у разі звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням суд може призначати йому додаткове покарання, у тому числі позбавлення права обіймати певні посади. У цьому випадку додаткове покарання підлягає реальному виконанню, про що суд повинен зазначити у резолютивній частині вироку.

Проте суд, призначаючи ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади в системі служб автомобільних доріг України та, на підставі ст. 75 КК України, звільняючи останнього від відбування покарання з випробуванням, порушив вищевказані вимоги закону, так як звільнив засудженого від додаткового покарання.

За таких обставин, на підставі ч. 1 ст. 398 КПК України у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону вирок суду підлягає скасуванню, а кримінальна справа - направленню на новий судовий розгляд для постановлення законного і обґрунтованого рішення.

Інші доводи касаційного подання прокурора, у тому числі щодо кваліфікації дій ОСОБА_1, мають бути перевірені під час нового судового розгляду.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора задовольнити частково.

Вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 5 вересня 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.