Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

за участю прокурора Саленка І.В.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 20 липня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Ленінського районного суду м. Севастополя від 19 грудня 2007 року і ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Севастополя від 15 липня 2009 року щодо нього.

Цим вироком

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянин України, такий, що судився:

22.02.2002 р. за ст. ст. 117 ч. 1, 118 ч. 2 КК України 1960 р. на 5 років позбавлення волі,

25.08.2006 р. був звільнений за відбуттям

строку покарання,

засуджений:

- за ч. 1 ст. 129 КК України на шість місяців арешту;

- за ч. 2 ст. 153 КК України на п’ять років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 152 КК України на вісім років позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 152 КК України на дев’ять років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_4 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на дев’ять років.

Відповідно до ст. 96 КК України ОСОБА_4 призначено примусове лікування від алкоголізму за місцем відбування покарання.

Також даним вироком засуджено ОСОБА_5, щодо якого судові рішення в касаційному порядку не оскаржуються.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 і ОСОБА_7 по 10 000 грн. кожній на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Севастополя від 15 липня 2009 року вирок щодо ОСОБА_4 залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_4 засуджено за те, що він 16 жовтня 2006 року в період часу з 3-ої год. 30 хв. до 5-ої год. поблизу будинку № 11 по вул. Одеській у м. Севастополі, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння і діючи групою осіб з ОСОБА_5, із застосуванням фізичного насильства та з погрозою його застосування за встановлених судом обставин задовольнив свою статеву пристрасть неприродним способом з неповнолітньою ОСОБА_6 і ОСОБА_7 та їх зґвалтував.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Вказує на однобічність і неповноту судового розгляду, зазначаючи, що суд обґрунтував свій висновок про його винуватість у вчиненні злочинів на суперечливих доказах. Посилається на те, що його позбавили права брати участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, хоча він заявляв клопотання про його виклик. Вказує на те, що місцевий суд не ознайомив його з матеріалами справи.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який просив судові рішення щодо ОСОБА_4 в порядку ст. 395 КПК України змінити та виключити з них вказівку суду про необхідність застосування до ОСОБА_4 примусового лікування від алкоголізму за місцем відбування покарання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що її необхідно залишити без задоволення.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, підтверджується дослідженими і належно оціненими судом доказами.

Так, у явці з повинною, показаннях як підозрюваного ОСОБА_4 показував, що в ніч з 15 на 16 жовтня 2006 року, діючи спільно з ОСОБА_5, із застосуванням насильства зґвалтував ОСОБА_7 і неповнолітню ОСОБА_6, а також задовольнив з останньою статеву пристрасть неприродним способом.

Зазначені показання ОСОБА_4 підтвердив у присутності понятих при проведенні відтворення обстановки та обставин події та докладно показав і розповів про обставини вчинених ним злочинів.

Потерпілі ОСОБА_6 і ОСОБА_7 показували, що за встановлених судом обставин ОСОБА_4 і ОСОБА_5, застосовуючи до них насильство та погрожуючи його застосуванням, вчинили стосовно них статеві злочини, а після їх вчинення погрожували їм вбивством у тому разі, якщо вони розкажуть кому-небудь. Окрім того, потерпіла ОСОБА_6 показувала, що ОСОБА_4 і ОСОБА_5 з її слів були обізнані про її неповнолітній вік.

Згідно даних протоколів пред’явлення осіб для впізнання ОСОБА_6 і ОСОБА_7 впізнали ОСОБА_4 як особу, яка їх зґвалтувала.

При проведенні відтворення обстановки та обставин події потерпілі ОСОБА_6 і ОСОБА_7 показали і розповіли про обставини, за яких ОСОБА_4 і ОСОБА_5 вчинили вказані злочини.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому злочинів підтверджується також показаннями засудженого ОСОБА_5, які він давав на досудовому слідстві, узгоджується з даними, що містяться у висновках імунологічних, судово-медичних експертиз, іншими доказами, дослідженими судом.

Крім того, по суті аналогічні, як і в касаційній скарзі, доводи апеляції засудженого ОСОБА_4 перевірялись апеляційним судом і в його ухвалі наведені підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою. Зміст ухвали апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

З огляду на викладене, доводи в касаційній скарзі засудженого ОСОБА_4 про недоведеність його участі у вчиненні даних злочинів, є безпідставними.

Дії ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 152, ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 153, ч. 1 ст. 129 КК України кваліфіковані правильно, призначене йому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Перевіркою матеріалів справи не виявлено даних про те, що засуджений ОСОБА_4 заявляв клопотання про його виклик в судове засідання апеляційного суду, а тому його доводи про позбавлення такого права є безпідставними.

Про ознайомлення засудженого ОСОБА_4 після постановлення вироку з матеріалами справи в повному обсязі свідчить його розписка (т. 2, а.с. 214).

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б безумовною підставою для скасування судових рішень, у справі не виявлено.

Однак рішення суду про застосування до ОСОБА_4 на підставі ст. 96 КК України за місцем відбування покарання примусового лікування від алкоголізму не можна визнати обґрунтованим, оскільки згідно з цією нормою кримінального закону примусове лікування може бути застосоване судом до осіб, які вчинили злочини та мають хворобу, що становить небезпеку для здоров’я інших людей, а алкоголізм до таких хвороб не належить, оскільки є соціально небезпечним захворюванням.

Тому в порядку ст. 395 КПК України судові рішення щодо ОСОБА_4 у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону необхідно змінити, виключити з них вказівку суду про необхідність застосування до нього примусового лікування від алкоголізму за місцем відбування покарання.

Керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 залишити без задоволення.

У порядку ст. 395 КПК України вирок Ленінського районного суду м. Севастополя від 19 грудня 2007 року і ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Севастополя від 15 липня 2009 року щодо ОСОБА_4 змінити.

Виключити з цих судових рішень вказівку суду про необхідність застосування до ОСОБА_4 примусового лікування від алкоголізму за місцем відбування покарання.