Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 24 березня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 25 березня 2008 року,

вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 9 жовтня 2007 року

ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

такого, що не має судимості,

засуджено:

- за ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України до позбавлення волі на строк шість років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

- за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 358 КК України до позбавлення волі на строк чотири роки і шість місяців;

- за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 32, ч. 3 ст. 358 КК України до обмеження волі на строк два роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2. визначено остаточне покарання - позбавлення волі на строк шість років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_2 народження,

такого, що не має судимості,

засуджено:

- за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України до позбавлення волі на строк п'ять років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

- за ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 358 КК України до позбавлення волі на строк чотири роки;

- за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 32, ч. 3 ст. 358 КК України до обмеження волі на строк два роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_3. визначено остаточне покарання - позбавлення волі на строк п'ять років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

ОСОБА_4

ІНФОРМАЦІЯ_3 народження,

такого, що не має судимості,

засуджено:

- за ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 190 КК України до обмеження волі на строк три роки;

- за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до позбавлення волі на строк чотири роки з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

- за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 358 КК України до обмеження волі на строк три роки;

- за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 358 КК України до позбавлення волі на строк три роки;

- за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 32, ч. 3 ст. 358 КК України до обмеження волі на строк два роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворимОСОБА_4. визначено остаточне покарання - позбавлення волі на строк чотири роки з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Цим вироком також було засуджено ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вирок щодо яких у касаційному порядку не оскаржений та касаційного подання щодо них не внесено.

Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 25 березня 2008 року вирок щодо ОСОБА_2,ОСОБА_3. та ОСОБА_4. змінено та пом'якшено покарання:

ОСОБА_2. - за ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до позбавлення волі на строк три роки без конфіскації майна; за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 358 КК України до обмеження волі на строк чотири роки, за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 32, ч. 3 ст. 358 КК України до обмеження волі на строк два роки. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_2. визначено остаточне покарання - позбавлення волі на строк три роки без конфіскації майна;

ОСОБА_3. - за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до обмеження волі на строк один рік без конфіскації майна; за ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 358 КК України до обмеження волі на строк шість місяців; за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 32, ч. 3 ст. 358 КК України до обмеження волі на строк шість місяців. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_3. визначено остаточне покарання - обмеження волі на строк один рік без конфіскації майна;

ОСОБА_4. - за ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 190 КК України до обмеження волі на строк один рік; за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до обмеження волі на строк два роки без конфіскації майна; за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 358 КК України до обмеження волі на строк шість місяців; за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 358 КК України до обмеження волі на строк один рік; за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 32, ч. 3 ст. 358 КК України до обмеження волі на строк шість місяців. На підставі ст. 70 КК УкраїниОСОБА_4. визначено остаточне покарання - обмеження волі на строк два роки без конфіскації майна.

Виключено з резолютивної частини вироку рішення суду про стягнення з ОСОБА_2,ОСОБА_3., ОСОБА_4., 12 281 грн. 04 коп. на користь НДЕКЦ УМВС України в Рівненської області. У решті цей вирок залишено без зміни.

ОСОБА_2.,ОСОБА_3. та ОСОБА_4 визнані винуватими в тому, що разом зОСОБА_5., ОСОБА_6 ОСОБА_7 та ОСОБА_8у складі організованої групи з травня 2006 року по січень 2007 року за обставин та у спосіб, вказаний у вироку, шляхом обману заволоділи коштами банківських та кредитних установ за підробленими паспортами громадян України та довідками про доходи на загальну суму 95 000 грн.

У касаційному поданні прокурор не оспорюючи доведеність винності та кваліфікацію дій засуджених, просить ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_2,ОСОБА_3. та ОСОБА_4. скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд у зв'язку з призначенням цим засудженим невиправдано м'якого покарання.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора Гладкого О.Є., який підтримав касаційне подання, захисника ОСОБА_1 який просив касаційне подання залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_2,ОСОБА_3. та ОСОБА_4. у вчиненні зазначених у вироку злочинах ґрунтується на доказах, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні, належно оцінених судом, і в касаційному поданні прокурора не оспорюється.

Кваліфікація дій засуджених ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 190; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 358; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст.32, ч. 3 ст. 358;ОСОБА_3. за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190; ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 358; ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 32, ч. 3 ст. 358; та ОСОБА_4. за ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 190; ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190; ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 358; ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 358; ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 32, ч. 3 ст. 358 КК України є правильною і також не заперечуються.

Згідно зі ст. 69 КК України, призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання може мати місце лише за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

Відповідно до ст. 65 КК України у кожному випадку, призначаючи покарання, суд зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину вказати, які дані про їх особу, а також обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання щодо кожного з підсудних, він враховує.

Як убачається з матеріалів справи, апеляційний суд, змінюючи вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 9 жовтня 2007 року щодо ОСОБА_2,ОСОБА_3., ОСОБА_4. та пом'якшуючи цим засудженим покарання за ч. 4 ст. 190 КК України із застосуванням ст. 69 КК України переконливих підстав прийняття ним такого рішення не навів, оскільки він послався на ті ж обставини, що пом'якшують покарання та дані про особу засуджених, які вже були враховані місцевим судом при призначенні покарання цим засудженим.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що апеляційний суд в достатній мірі не врахував ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, зокрема, те, що ОСОБА_2. було вчинено 19 епізодів, ОСОБА_3. - 18 епізодів, ОСОБА_4 - 15 епізодів заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, заподіяні ними збитки не відшкодовані, їх активну участь у складі організованої групи, а також те що злочин, передбачений ч. 4 ст. 190 КК України відповідно до ст. 12 КК України відносяться до особливо тяжких злочинів.

У зв'язку з цим, колегія суддів вважає, що покарання, визначене ОСОБА_2., ОСОБА_3. таОСОБА_4. є явно несправедливим внаслідок м'якості і не відповідає ступеню тяжкості злочинів та їх особам.

При новому апеляційному розгляді необхідно врахувати вищенаведене і, якщо суд дійде висновку про винуватість ОСОБА_2,ОСОБА_3. та ОСОБА_4. у вчинених злочинах, за які їх притягнуто до кримінальної відповідальності, визначене їм покарання слід вважати м'яким.

Відповідно до ст. 395 КПК України касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення за наявними в справі і додатково поданими матеріалами в тій частині, в якій воно було оскаржене. Тому колегія суддів позбавлена можливості за відсутності інших, крім тих, які були вказані в касаційному поданні прокурора, касаційних приводів перевірити законність та обґрунтованість прийнятих по справі судових рішень.

При новому розгляді апеляційному суду необхідно розглянути справу з дотриманням чинного законодавства.

Керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів, -

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанцій, задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 25 березня 2008 року щодо ОСОБА_2 ОСОБА_3та ОСОБА_4 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.