Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 15 липня 2010 року матеріали справи за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанції, на постанову Суворовського районного суду м. Херсона від 24 лютого 2010 року, якою задоволено скаргу ОСОБА_1 і скасовано постанови слідчого від 13 травня 2009 року про порушення кримінальної справи за фактом підробки документа, за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України та від 16 червня 2009 року про порушення кримінальної справи щодо нього за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України і ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 3 березня 2010 року, якою постанову місцевого суду залишено без зміни.

Як вбачається із постанови слідчого від 13 травня 2009 року кримінальну справу за фактом підробки документа було порушено у зв’язку з тим, що 19 листопада 2008 року невстановлена особа при невстановлених обставинах підробила банківський документ, зазначивши у ньому завідомо неправдиву інформацію.

Із постанови того ж слідчого від 16 червня 2009 року видно, що кримінальну справу щодо ОСОБА_1 порушено у зв’язку з тим, що він 19 листопада 2008 року, умисно, з корисливих мотивів, використовуючи завідомо підроблений документ, заволодів товаром ОСОБА_2., яка діє в інтересах ОСОБА_3., на загальну суму 195 758,2 грн., що є особливо великим розміром.

У касаційному поданні прокурор стверджує, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а на момент порушення кримінальної справи мались всі передбачені ст. 94 КПК України законні приводи і підстави до її порушення, однак вони не були прийняті до уваги місцевим та апеляційним судом. У зв’язку з цим просить постанову місцевого суду та ухвалу апеляційної інстанції скасувати і направити матеріали справи на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що його слід залишити без задоволення за таких підстав.

Твердження прокурора у касаційному поданні про те, що суди першої та апеляційної інстанції зробили неправильні висновки про відсутність підстав до порушення кримінальної справи, не грунтуються на вимогах закону та матеріалах справи.

Згідно з вимогами ст. 236-8 КПК України при розгляді на досудових стадіях процесу скарги на постанову про порушення кримінальної справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Зі змісту оскаржуваної постанови місцевого суду вбачається, що суд відповідно до вимог закону перевірив наявність приводів і підстав до порушення кримінальної справи і дійшов правильного висновку про їх відсутність.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 94 КПК України підставою до порушення кримінальної справи є достатні дані, які вказують на наявність ознак вчинення злочину.

Як зазначив прокурор підставами до порушення кримінальної справи за фактом підробки документа та заволодіння шахрайським способом майном ОСОБА_2. стали дані щодо отримання ОСОБА_1. від ОСОБА_2., яка діє в інтересах ОСОБА_3., за допомогою підробленого платіжного доручення одягу торгової марки "BGN".

Такі дані, на думку прокурора, свідчать про те, що мало місце підробки документа та заволодіння шахрайським способом майном ОСОБА_2.

Разом з тим, за змістом диспозиції ст. 190 КК України шахрайство полягає у протиправному заволодінні чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою, в ході якого потерпілий – власник, володілець, особа у віданні або під охороною якої знаходиться майно, добровільно передає майно або право на майно іншій особі.

З матеріалів, на підставі яких було прийнято рішення про порушення кримінальної справи, та матеріалів провадження за скаргою ОСОБА_1 убачається, що між ОСОБА_1. та ОСОБА_3., інтереси якої представляє ОСОБА_2 близько півтора - два роки існують господарські відносини, а саме, купівля-продаж одягу торгової марки "BGN", із різною формою оплати. ОСОБА_3. є приватним підприємцем і разом з нею працює низка інших підприємців банківські рахунки яких неодноразово передавались в телефонному режимі і платіжне доручення було передано факсом з офісу для підтвердження реквізитів.

Також місцевим судом в судовому засіданні було встановлено, що товар отримували за готівку, предоплатно, післяпредоплатно або передавали гроші громадським транспортом (автобусом, поїздом).

Як ОСОБА_2 так і ОСОБА_3. пояснювали, що ОСОБА_1 не відмовлявся розрахуватися за отриманий товар, однак зазначав, що окрім купівлі-продажу одягу, він займається ще й будівельним бізнесом і на даний час його рахунки арештовані, а тому він не в змозі повернути гроші. До того ж з пояснень прокурора в судовому засіданні вбачається, що ОСОБА_1 погасив свій борг за придбаний товар.

З урахуванням зазначеного дані, які б свідчили про підробку документа та про те, що заволодіння майном ОСОБА_2. відбулося шляхом шахрайства, відсутні.

Крім того, згідно з роз’ясненнями, що містяться у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 4 червня 2010 року "Про деякі питання, що виникають під час розгляду судами України скарг на постанови органів дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи" (v0006700-10) суддя має перевірити чи були при порушенні кримінальної справи додержані вимоги, зокрема, ст. 97 КПК України.

Із змісту ст. 97 КПК України вбачається, що по заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов’язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень: порушити кримінальну справу; відмовити в порушенні кримінальної справи; направити заяву або повідомлення за належністю.

Коли необхідно перевірити заяву або повідомлення про злочин до порушення кримінальної справи, така перевірка здійснюється прокурором, слідчим або органом дізнання в строк не більше десяти днів.

Однак, із матеріалів справи вбачається, що слідчим було прийнято заяву про злочин 8 квітня 2009 року, а кримінальну справу було порушено лише 13 травня 2009 року, тобто після спливу, встановленого ст. 97 КПК України, строку для її порушення.

У зв’язку з наведеним постанова суду про скасування постанов слідчого від 13 травня 2009 року за фактом підробки документа, за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України та від 16 червня 2009 року про порушення кримінальної справи щодо нього за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України та ухвала суду апеляційної інстанції є законними і обгрунтованими та підстав для їх скасування, як про це йдеться у касаційному поданні прокурора, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанції, залишити без задоволення, а постанову Суворовського районного суду м. Херсона від 24 лютого 2010 року, якою задоволено скаргу ОСОБА_1 і скасовано постанови слідчого від 13 травня 2009 року про порушення кримінальної справи за фактом підробки документа, за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України та від 16 червня 2009 року про порушення кримінальної справи щодо нього за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України і ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 3 березня 2010 року – без зміни.