Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні 16 березня 2009 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 23 березня 2009 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 травня 2009 року щодо ОСОБА_6,

зазначеним вироком

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Бахт Сирдар'їнського району Сирдар'їнської області Узбекистану, мешканця м. Бахчисарай Автономної Республіки Крим, судимого 22.05.2007 року за ч.1 ст. 296 КК України на 2 роки обмеження волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік,

засуджено:

- за ч.3 ст. 152 КК України на 8 років і 6 місяців позбавлення волі;

- за ч.2 ст. 153 КК України на 4 роки позбавлення волі;

- за ч.2 ст. 296 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років і 6 місяців.

Згідно зі ст.ст. 71, 72 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуте покарання за вироком Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 22 травня 2007 року та ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_7 за ч.3 ст. 152, ч. 2 ст. 153, ч.2 ст. 296 КК України.

За вироком суду ОСОБА_6 засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.

24 січня 2008 року, близько 22 год. 30 хв., ОСОБА_6, будучи в стані алкогольного сп'яніння, спільно з ОСОБА_7 на автомобілі ВАЗ-21063 приїхали до будинку № 6 по вул. Гаспринського в м. Бахчисараї, де ОСОБА_7 по телефону викликав ОСОБА_8 й посадив її в автомобіль. Потім ОСОБА_7 разом із ОСОБА_6, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, з незначного приводу стали ображати ОСОБА_8, виражатися на її адресу нецензурною лайкою та, незважаючи на її прохання зупинити автомобіль та відпустити її, вивезли ОСОБА_8 за межі міста у бік с. Баштанівка Бахчисарайського району. Зупинившись в лісовому масиві, ОСОБА_6, діючи в групі осіб з ОСОБА_7, відібрав у потерпілої мобільний телефон, щоб вона не могла покликати на допомогу, й, діставши з багажника молоток, став погрожувати ОСОБА_8 вбивством й фізичною розправою в разі невиконання їхніх вимог. Для залякування й подолання опору потерпілої він витяг її з автомобіля, повалив на землю й протягом 15 хвилин бив молотком по землі біля голови потерпілої. Також, діючи з винятковим цинізмом та знущаючись з потерпілої, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 примусили її роздягнутися, при цьому ОСОБА_6 вдарив потерпілу ліктем в ділянку грудей. Застосовуючи фізичну силу, ОСОБА_6 вивів оголену ОСОБА_8 з автомобіля на вулицю з температурою повітря нижче нуля градусів, де ображав її не менше 5 хвилин, погрожував вбити, розмахуючи при цьому молотком. Після цього, посадивши ОСОБА_8 в автомобіль і діючи з особливою зухвалістю, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 опустили скло в дверцятах автомобіля і, не даючи можливості їй одягнутися, возили потерпілу по вулицях м.Бахчисарая. Приїхавши на вул. Скелясту, ОСОБА_6, погрожуючи молотком, задовольнив з ОСОБА_8, яку утримував ОСОБА_7, статеву пристрасть неприродним способом, кілька разів припікши запаленою сигаретою тіло потерпілої. У процесі цих злочинних дій ОСОБА_6 за його вказівкою ОСОБА_7 насильно, всупереч волі потерпілої, зґвалтував її та вчинив щодо неї дії сексуального характеру, спрямовані на задоволення статевої пристрасті неприродним способом, завдаючи їй протягом 20 хв. фізичного болю. Після цього ОСОБА_6, діючи з винятковим цинізмом, вивів потерпілу з автомобіля та здійснив над нею дії, що принижували її людську гідність. Потім вони на автомобілі поїхали на вул. Л. Українки в м. Бахчисараї, де потерпілій вдалося вибігти з автомобіля й втекти. У результаті дій ОСОБА_6 і ОСОБА_7 ОСОБА_8 були заподіяні термічні опіки 2 ступеня задньої поверхні грудної клітки, садна правої сідничної області, тобто легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я, а також пошкоджено светр та жіночу білизну на суму 100 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 26 травня 2009 року вирок Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 23 березня 2009 року щодо ОСОБА_6 в частині засудження за ч.3 ст. 152, ч.2 ст. 153 КК України, а також цей же вирок щодо ОСОБА_7 за ч.3 ст. 152, ч. 2 ст. 153, ч.2 ст. 296 КК України залишено без зміни.

Також Апеляційний суд Автономної Республіки Крим, задовольнивши апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, скасував вирок Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 23 березня 2009 року щодо ОСОБА_6 в частині його засудження за ч.2 ст. 296 КК України і постановив у цій частині щодо нього свій вирок від 26 травня 2009 року, яким, з огляду на попередню судимість ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 296 КК України, визнав його винуватим і засудив за ч. 3 ст. 296 КК України на 3 роки позбавлення волі та на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочину, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України за цим вироком, і злочинів, передбачених ч.3 ст. 152, ч. 2 ст. 153 КК України за вироком від 23 березня 2009 року, визначив йому покарання - 8 років і 6 місяців позбавлення волі, а н а підставі ст.ст. 71, 72 КК України до цього покарання частково приєднав невідбуте покарання за вироком Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 22.05.2007 року та визначив ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.

Зазначений вирок Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 травня 2009 року щодо ОСОБА_6 залишено без зміни ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 27 серпня 2009 року .

У касаційній скарзі на вирок Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 23 березня 2009 року і ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 травня 2009 року щодо ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_4 посилається на неповноту та однобічність досудового слідства і судового розгляду справи, невідповідність фактичним обставинам справи висновків суду щодо вчинення ОСОБА_6 в групі з ОСОБА_7 зґвалтування ОСОБА_8 та задоволення з нею статевої пристрасті неприродним способом. Стверджує про допущені судом апеляційної інстанції істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, в тому числі права ОСОБА_6 на захист, оскільки його - адвоката ОСОБА_4 не було допущено до участі у апеляційному розгляді справи. Вказує, що ОСОБА_6 обмовив себе у вчиненні злочинів, за які його засуджено оскаржуваними судовими рішеннями, внаслідок застосування до нього на досудовому слідстві недозволених методів фізичного і психологічного тиску з боку працівників міліції. Також зазначає, що ОСОБА_6 обмовила й потерпіла ОСОБА_8, яка визнала це в судовому засіданні. Доводить, що допущені судами порушення закону призвели до призначення засудженому ОСОБА_6 невиправдано суворого покарання. Просить вирок районного суду та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 скасувати, а справу провадженням закрити.

У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_5, оскаржуючи ті ж самі судові рішення щодо ОСОБА_6, викладає аналогічні доводи, за якими вважає не доведеною винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 152, ч. 2 ст. 153 КК України. Окрім того, зазначає, що в заяві про злочин потерпіла ОСОБА_8 не просила про притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за сексуальні злочини, а тому його безпідставно засуджено за це. Вказує, що суд порушив вимоги кримінально-процесуального закону й допустив неповноту дослідження обставин справи, не звернув уваги на те, що під час досудового слідства не було проведено ряду необхідних, на його думку, слідчих дій – відтворення обстановки та обставин події, огляду всіх місць, на які вказувала потерпіла, не складено схем, маршрутів руху автомобіля, а також не усунуто суперечностей в опису речових доказів тощо. Вважає, що вирок суду ґрунтується на доказах, отриманих незаконним шляхом. З огляду на це, просить вирок районного суду та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 скасувати, а справу провадженням закрити на підставі п.1 ст. 6 КПК України за відсутністю події злочину.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг захисників ОСОБА_4 та ОСОБА_5, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 395 КПК України касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення в тій частині, в якій воно було оскаржене.

Як убачається з матеріалів справи, висновки судів про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 152, ч.2 ст. 153 КК України, відповідають фактичним обставинам справи, визнаним судом доведеними, та ґрунтуються на сукупності зібраних і належно оцінених судами доказів, і є правильними.

Винуватість ОСОБА_6 у вчиненні за встановлених судом обставин зазначених вище злочинів, за які він засуджений, доведена сукупністю доказів, наведених у вироку, зокрема, показаннями самого ОСОБА_6, який надав явку з повинною та при допитах на початку розслідування справи з участю захисника, в тому числі й на очній ставці з ОСОБА_8, не заперечував спільних його дій з ОСОБА_7 щодо потерпілої, спрямованих на вчинення щодо неї хуліганських дій, її зґвалтування та задоволення з нею статевої пристрасті неприродним способом всупереч її волі та із застосуванням до неї фізичної сили та погроз молотком; показаннями ОСОБА_7, який також надав явку з повинною та при допитах на початку розслідування справи давав аналогічні пояснення про обставини вчинення ним разом із ОСОБА_6 статевих дій щодо ОСОБА_9, внаслідок чого їй було заподіяно тілесні ушкодження та пошкоджено одяг; показаннями потерпілої ОСОБА_9, яка, звернувшись 25.01.2008 р. до органів внутрішніх справ з заявою про вчинення щодо неї зґвалтування та насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з проханням вжити до них передбачені законом заходи (т.1 а.с. 6), на досудовому слідстві під час допитів, в тому числі на очних ставках з ОСОБА_6 і ОСОБА_7, та на початку судового засідання в суді першої інстанції давала детальні показання про час, місце й обставини вчинення цими особами щодо неї зазначених злочинів; показаннями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, з яких убачається, що відразу після події злочинів потерпіла була налякана, плакала, розповідала, в тому числі детально своїй матері, про обставини її зґвалтування й задоволення з нею статевої пристрасті ОСОБА_6 і ОСОБА_7; даними протоколів огляду автомобіля, виявлення й вилучення в його багажнику молотка, його огляду; даними протоколів вилучення та огляду одягу потерпілої ОСОБА_8 зі слідами механічних пошкоджень; даними акту медичного огляду ОСОБА_8 25.01.2008 року та висновками судово-медичних експертиз про виявлення у неї зазначених у вироку тілесних ушкоджень, а також іншими доказами по справі, наведеними у вироку.

За наведених доказів, які суд визнав достовірними, оскільки вони повністю узгоджувались між собою, у органів досудового слідства не було необхідності в проведенні відтворення обстановки та обставин події злочинів зі складанням схем та маршрутів руху автомобіля тощо, оскільки це не заперечувалось всіма учасниками події.

Наведеним вище доказам у їх сукупності, в тому числі зміні показань в судовому засіданні ОСОБА_9, неточностям в описуванні молотка тощо, суд дав належну оцінку та обґрунтовано визнав ОСОБА_6 винуватим у вчиненні групою осіб зґвалтування потерпілої та задоволення із нею статевої пристрасті неприродним способом. При цьому ОСОБА_6, хоча сам і не учиняв статевого акту з ОСОБА_8, у той же час, діючи узгоджено з ОСОБА_7, із застосуванням погроз та насильства утримував потерпілу, перешкоджаючи їй чинити опір або втекти з місця події, чим надав можливість ОСОБА_7 зґвалтувати останню. За таких обставин суд правильно визнав, що ОСОБА_6 учинив злочини в групі осіб, і правильно кваліфікував його дії за ч.3 ст. 152, ч.2 ст. 153 КК України.

Підстав вважати, що ОСОБА_8 обмовила ОСОБА_6 у вчиненні щодо неї злочинів, передбачених ч.3 ст. 152, ч. 2 ст. 153 КК України, по справі не встановлено.

З огляду на викладене, є такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи, доводи захисників у касаційних скаргах про відсутність належної заяви потерпілої, яка давала б підстави для порушення щодо ОСОБА_6 кримінальної справи за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, та про неповноту і неправильність досудового слідства по справі.

Підстав вважати, що матеріали кримінальної справи були сфальсифікованими, немає.

Також не встановлено підстав для закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_6 на підставі п.1 ст. 6 КПК України, як про це йдеться у касаційній скарзі захисника ОСОБА_5

Доводи захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про застосування до ОСОБА_6 недозволених методів слідства, внаслідок яких він обмовив себе у вчиненні злочинів щодо ОСОБА_8, ретельно перевірялися прокуратурою Бахчисарайського району, а також судами першої та апеляційної інстанцій, і з наведенням у судових рішеннях відповідних мотивів обґрунтовано визнані такими, що не відповідають дійсності й спростовані дослідженими по справі доказами, а також даними про відшкодування ОСОБА_6 заподіяної потерпілій матеріальної та моральної шкоди.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були підставою для зміни чи скасування судових рішень по справі, не встановлено.

Твердження захисника ОСОБА_4 у касаційній скарзі про порушення судом апеляційної інстанції права ОСОБА_6 на захист, оскільки суд безпричинно не допустив до участі в розгляді справи захисника засудженого - адвоката ОСОБА_4, який подав апеляцію і захищав інтереси ОСОБА_6 на досудовому слідстві і в суді першої інстанції, – безпідставні.

Як убачається з протоколу судового засідання, зауваження на який були відхилені як необґрунтовані, судом апеляційної інстанції не було допущено адвоката ОСОБА_4 до участі у розгляді справи у зв'язку із ненаданням ним апеляційному суду документів, підтверджуючих його право на участь в судовому процесі на стадії апеляційного провадження по справі.

Проте, згідно з матеріалами справи і протоколом судового засідання, під час апеляційного розгляду справи інтереси ОСОБА_6 захищав його інший захисник - адвокат ОСОБА_5, який брав участь у процесі, під час якого була розглянута й апеляція, подана в інтересах ОСОБА_6 його захисником адвокатом ОСОБА_4

З огляду на зазначене, немає підстав вважати, що судом апеляційної інстанції було безпідставно обмежено участь одного із захисників ОСОБА_6 в апеляційному розгляді справи, чим допущено порушення права засудженого на захист.

Покарання ОСОБА_6 призначено судом у відповідності до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням тяжкості вчинених злочинів, даних про особу засудженого, пом'якшуючої покарання обставини – добровільного відшкодування потерпілій завданої злочинами шкоди.

Учинення злочину в стані алкогольного сп’яніння визнано судом обтяжуючою покарання ОСОБА_6 обставиною.

Урахувавши ці обставини та наведені у вироку дані про особу ОСОБА_6, судом призначено засудженому покарання ближче до мінімальної межі, передбаченої санкціями статей ч.3 ст. 152, ч.2 ст. 153 КК України.

Таке покарання є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Не вбачаючи підстав для задоволення касаційної скарги, колегія суддів не знаходить і підстав для призначення справи до касаційного розгляду з повідомленням осіб, визначених у ст. 384 КПК України.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

відмовити захисникам ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у задоволенні їх касаційних скарг на судові рішення щодо ОСОБА_6.