Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 15 липня 2010 року матеріали провадження за касаційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Роменського міськрайонного суду Сумської області від 17 грудня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 15 січня 2009 року,

ОСОБА_5 звернувся до прокуратури із заявою, в якій просив притягнути до кримінальної відповідальності працівників Роменського МВ УМВС України в Сумській області ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які в ході досудового слідства по кримінальній справі щодо нього застосовували фізичне і психологічне насильство, внаслідок чого він обмовив себе у вчиненні злочину.

Постановою Роменського міжрайонного прокурора від 18 лютого 2008 року було відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно працівників Роменського МВ УМВС України в Сумській області ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за ознаками злочинів, передбачених ст. 364 і ст. 365 КК України.

Постановою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 17 грудня 2008 року залишено без задоволення скаргу ОСОБА_5 на зазначену постанову Роменського міжрайонного прокурора. Своє рішення суд мотивував тим, що прокурорська перевірка заяви ОСОБА_5 проведена повно та об’єктивно, і в матеріалах перевірки відсутні дані, які вказують про наявність у діях ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та інших працівників міліції ознак злочинів, передбачених ст. 364 і ст. 365 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 15 січня 2009 року постанову місцевого суду залишено без зміни.

Постановою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 22 січня 2010 року ОСОБА_5 відновлено пропущений строк на касаційне оскарження постанови Роменського міськрайонного суду Сумської області від 17 грудня 2008 року та ухвали Апеляційного суду Сумської області від 15 січня 2009 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 ставить питання про скасування судових рішень і направлення матеріалів провадження на новий судовий розгляд. Твердить, що органи досудового слідства та судові інстанції допустилися однобічності й неповноти при розгляді його скарг і порушили вимоги норм КПК України (1001-05) . Зазначає, що місцевий суд всупереч вимогам ст. 236-2 КПК України вдався до оцінки доказів щодо наявності або відсутності складу злочинів у діях працівників міліції, замість перевірки додержання прокурором вимог ст. 99 КПК України при відмові у порушенні кримінальної справи щодо них, а апеляційний суд на це порушення уваги не звернув і формально розглянув його апеляцію.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який вважав, що касаційна скарга ОСОБА_5 не підлягає задоволенню, і просив постанову та ухвалу залишити без зміни, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.

Відповідно до вимог ст. 236-2 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову прокурора, слідчого, органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи, суддя повинен перевіряти лише, чи були при відмові у порушенні справи виконані вимоги ст. 99 КК України, і в залежності від установленого, приймати рішення про скасування такої постанови органу досудового слідства та повернення матеріалів для проведення додаткової перевірки або рішення про залишення скарги без задоволення. При цьому суд не вправі розглядати і заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Зазначених вимог закону судові інстанції не дотрималися. Розглядаючи скаргу ОСОБА_5 на незаконність рішення прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи щодо працівників міліції, внаслідок протизаконних дій яких він обмовив себе у злочині, місцевий суд вийшов за межі процедури, передбаченої ст. 236-2 КПК України, дав оцінку доказам, у тому числі в кримінальній справі щодо самого скаржника ОСОБА_5, що знаходилася на стадії розслідування, визнавши його винуватим у вчиненні вбивства ОСОБА_10, а його скарги на дії працівників міліції – способом захисту від пред’явленого обвинувачення, та постановив передчасне рішення про відсутність у діях працівників міліції складу злочинів, передбачених ст. 364 і ст. 365 КК України. Апеляційний суд на це порушення не звернув уваги.

За таких обставин доводи скаржника про істотне порушення судовими інстанціями норм кримінально-процесуального закону є слушними.

Постанова та ухвала підлягають скасуванню, а матеріали провадження - направленню на новий судовий розгляд, під час якого суду необхідно належним чином перевірити матеріали справи і постановити рішення у відповідності з вимогами закону.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 394 – 398 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Постанову Роменського міськрайонного суду Сумської області від 17 грудня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 15 січня 2009 року скасувати, а матеріали провадження, порушеного за скаргою ОСОБА_5 на постанову Роменського міжрайонного прокурора від 18 лютого 2008 року – направити на новий судовий розгляд.