Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши у судовому засіданні 13 липня 2010 року у м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи, та касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1. на вирок апеляційного суду Чернігівської області від 1 квітня 2010 року,

вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 6 січня 2010 року

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1

уродженку та мешканку м. Чернігова,

такої, що не мала судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 149 КК України до позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1. звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки.

Відповідно до ст. 76 КК України на ОСОБА_1. покладено обов’язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально виконавчої системи, повідомляти цей орган про зміну місця проживання та періодично з'являтися для реєстрації.

Постановлено стягнути із ОСОБА_1. на користь потерпілої ОСОБА_3 2 000 грн та 3 000 грн на користь потерпілої ОСОБА_2. на відшкодування моральної шкоди.

Вироком апеляційного суду Чернігівської області від 1 квітня 2010 року апеляцію прокурора задоволено частково.

Вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 6 січня 2010 року щодо ОСОБА_1. у частині призначення покарання скасовано.

Призначено ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 149 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки без конфіскації майна.

Відповідно до вироку суду ОСОБА_1. визнано винною у вчиненні злочину за таких обставин.

ОСОБА_1., не маючи постійного місця роботи та легальних доходів, вступила в змову з ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які засуджені за вироком суду від 27 серпня 2009 року, направлену на отримання прибутків від незаконної діяльності, а саме: продажу жінок з числа мешканок м. Чернігова та Чернігівської області з метою сексуальної експлуатації їх на території Туреччини. Згідно домовленості із ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в обов’язки ОСОБА_1. входило організація фінансування проїзду жінки до Туреччини та організація її передачі невстановленим особам на території держави з метою подальшої сексуальної експлуатації, після чого отримання своєї частки прибутків від цієї діяльності.

У січні 2005 року ОСОБА_1., діючи з корисливих мотивів і керуючись метою незаконного збагачення від продажу жінок для надання сексуальних послуг, отримавши інформацію від ОСОБА_4 про згоду мешканки с. Новий Білоус Чернігівського району ОСОБА_3 виїхати для подальшого працевлаштування повією до Туреччини, використовуючи тяжке матеріальне становище останньої, через відсутність постійної роботи, грошових коштів та перспектив на майбутнє, з метою залучення до боргової кабали, організували фінансування придбання авіаквитків на ім'я ОСОБА_3 на літак рейсом "Одеса-Стамбул" на 26 січня 2005 року, чим ввела потерпілу в матеріальну залежність та використала, як гарантію цієї поїздки. Також ОСОБА_1., з метою подальшої сексуальної експлуатації ОСОБА_3 та отримання своєї частки прибутків від цієї діяльності, організувала передачу потерпілої на території Туреччини невстановленій особі на ім'я ОСОБА_6.

25 січня 2005 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5, переслідуючи загальну злочинну мету, після придбання авіаквитка для потерпілої, удвох перевезли ОСОБА_3 потягом "Чернігів-Одеса" до м. Одеси, після чого – автотранспортом до аеропорту вказаного міста для переміщення через державний кордон України, де ОСОБА_5 також фінансувала відкриття візи до Туреччини, чим ввела потерпілу в матеріальну залежність та використала як гарантію цієї поїздки, після чого ОСОБА_3 вилетіла до вищевказаної держави.

Прибувши до м. Стамбул (Туреччина), ОСОБА_3 зустріли невстановлені особи на ім'я ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які привезли її до пансіонату в м. Кемер, після чого невстановлена особа на ім'я ОСОБА_6 повідомила потерпілій, що вона продана і повинна протягом місяця відпрацювати свій борг, надаючи сексуальні послуги безкоштовно.

З метою недопущення втечі ОСОБА_3, невстановлена особа, достовірно знаючи про відсутність коштів у потерпілої, здійснюючи нагляд за потерпілою, позбавивши її можливості вільно пересуватися, організувала надання нею сексуальних послуг, отримуючи значні прибутки від цієї діяльності.

З кінця січня 2005 року до травня 2005 року ОСОБА_3 використовувалася у сфері надання сексуальних послуг невстановленими особами на ім'я ОСОБА_6 та ОСОБА_8.

У квітні 2005 року ОСОБА_1., перебуваючи в м. Анталія (Туреччина), з метою подальшої сексуальної експлуатації ОСОБА_3 невстановленою особою, завдала один удар рукою в обличчя потерпілій, заподіявши їй фізичного болю.

У березні 2005 року ОСОБА_1., діючи з корисливих мотивів і керуючись метою незаконного збагачення від продажу жінок для надання сексуальних послуг, отримавши інформацію від ОСОБА_4 про згоду мешканки м. Семенівка Чернігівської області ОСОБА_2. виїхати для подальшого працевлаштування повією до Туреччини, використовуючи тяжке матеріальне становище останньої через відсутність постійної роботи, грошових коштів та перспектив на майбутнє, з метою залучення до боргової кабали, організувала фінансування придбання авіаквитка на ім'я ОСОБА_2. на літак рейсом "Київ-Стамбул" на 8 квітня 2005 року, чим ввела потерпілу в матеріальну залежність та використала як гарантію цієї поїздки. Також ОСОБА_1., з метою подальшої сексуальної експлуатації ОСОБА_2. та отримання своєї частки прибутків від цієї діяльності, організувала передачу потерпілої на території Туреччини невстановленій особі на ім'я ОСОБА_8.

В свою чергу, ОСОБА_5 профінансувала виготовлення для ОСОБА_2. закордонного паспорта, після чого 8 квітня 2005 року, в ранковий час перевезла її на автомобілі до аеропорту м. Києва, де профінансувала відкриття виїзної візи ОСОБА_2. до Туреччини, чим ввела потерпілу в матеріальну залежність та використала як гарантію цієї поїздки, після чого потерпіла вилетіла до вказаної держави.

Прибувши до м. Анталія (Туреччина), ОСОБА_2. зустріла ОСОБА_1. разом із невстановленою особою на ім'я ОСОБА_8, які перевезли її до пустиря на виїзді з м. Анталія та передали з метою сексуальної експлуатації невстановленій особі на ім'я ОСОБА_9, який перевіз ОСОБА_2. до готелю та повідомив, що вона продана і повинна протягом місця відпрацювати свій борг, надаючи сексуальні послуги безкоштовно.

З метою недопущення втечі ОСОБА_2. особа на ім'я ОСОБА_9 забрав документи потерпілої та достовірно знаючи про відсутність коштів у останньої, здійснюючи нагляд за потерпілою за допомогою свого помічника на ім'я ОСОБА_10, позбавивши її можливості вільно пересуватися, організував надання нею сексуальних послуг, отримуючи значні прибутки від цієї діяльності.

З квітня 2005 року потерпіла ОСОБА_2. використовувалася в сфері надання сексуальних послуг трьома невстановленими особами, серед яких були особи на ім'я ОСОБА_9 та ОСОБА_11 до жовтня 2005 року, що повинно було приносити великі прибутки останнім, після чого, 17 жовтня 2005 року ОСОБА_2. повернулася на Україну.

На цей вирок від прокурора надійшло касаційне подання у якому він просить судове рішення щодо ОСОБА_1. скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд у зв’язку із невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та даним про особу засудженої через м'якість. У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи доведеність винності ОСОБА_1. та кваліфікацію її злочинних дій, вважає, що суд безпідставно призначив їй покарання із застосуванням ст. 69 КК України, оскільки остання вчинила тяжкий злочин, винною себе не визнала, шкоду завдану потерпілим не відшкодувала.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1. просить вирок щодо неї змінити та звільнити її від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України. Зазначає, що у вчиненому щиро розкаялася, з 2005 року на вчиняла протиправних дій, ніякого прибутку від перебування потерпілих у сексуальній експлуатації не мала, позитивно характеризується, має тяжке матеріальне становище.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Чорної І.С. про підтримання касаційного подання прокурора та необґрунтованості касаційної скарги засудженої ОСОБА_1., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання прокурора та касаційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для їх задоволення з таких підстав.

Висновок місцевого суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1. у скоєнні за попередньою змовою незаконних угод щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_2., пов’язаних з незаконним переміщенням через державний кордон для подальшого продажу і їх продажу з метою сексуальної експлуатації, залучення в боргову кабалу, поєднаних з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілих, з яким погодився суд апеляційної інстанції і правильність якого не окаржується прокурором та засудженою, стверджений доказами, котрим суд дав належну оцінку і є правильним.

Злочинні дії ОСОБА_1. правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 149 КК України 2001 року, що теж не заперечується.

Що стосується покарання, обраного апеляційним судом, то воно відповідає тяжкості злочину, даним про особу винної і визначено з урахуванням усіх обставин, що пом’якшують покарання. Зокрема апеляційний суд належним чином дослідив дані, що характеризують ОСОБА_1., урахував як щире каяття, так і сприяння у розкритті злочину, позитивну характеристику, та всі ті обставини, на які посилається засуджена у касаційній скарзі, і визначив покарання із застосуванням ст. 69 КК України, тобто нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч. 2 ст. 149 КК України. Своє рішення про призначення ОСОБА_1. покарання у виді позбавлення волі апеляційний суд у відповідності з вимогами ст. 65 КК України належним чином умотивував і колегія суддів знаходить це рішення переконливим. У даному випадку призначене покарання є необхідним й достатнім для виправлення засудженої та попередження нових злочинів. Підстав, як для задоволення касаційного подання прокурора і скасування вироку у зв’язку із невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та даним про особу засудженої внаслідок м'якості, так і для задоволення касаційної скарги засудженої ОСОБА_1. та пом’якшення покарання шляхом її звільнення від відбування покарання із застосуванням ст. 75 КК України, колегія суддів не знаходить.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б давали підстави для зміни чи скасування вироку, не встановлено.

Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи та касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1. залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Чернігівської області від 1 квітня 2010 року щодо ОСОБА_1 – без зміни.