Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 8 липня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_5 на вирок Калінінського районного суду м. Донецька від 5 травня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 11 вересня 2009 року.

Вироком Калінінського районного суду м. Донецька від 5 травня 2009 року засуджено

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не судимого,

за ч. 1 ст. 119 КК України на чотири роки обмеження волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_5 8 684 гривні на відшкодування матеріальної шкоди та 50 000 гривень моральної шкоди, на користь КЛПУ "Донецьке обласне клінічне територіальне медичне об'єднання" – 7536 гривень 18 копійок витрат на лікування потерпілого ОСОБА_7

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 11 вересня 2009 року вирок залишено без зміни.

Вироком суду ОСОБА_6 визнано винним у вбивстві ОСОБА_8 через необережність, яке він вчинив за наступних обставин.

29 лютого 2008 року близько 19 години ОСОБА_6, перебуваючи в будинку № 7 по вул. Межлаука в м. Донецьку, в стані алкогольного сп’яніння під час сварки, яка виникла на ґрунті особистих неприязних стосунків, завдав ОСОБА_8 декілька ударів руками і ногами по голові, після чого останній вийшов у двір будинку, де внаслідок втрати свідомості впав та отримав тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили його смерть.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, істотним порушенням кримінально-процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості. При цьому зазначає, що локалізація тілесних ушкоджень та обставини їх заподіяння свідчать про умисний характер дій ОСОБА_6 Висновок суду про отримання ОСОБА_8 травми голови, що стала причиною його смерті, внаслідок падіння у дворі будинку, вважає безпідставним, оскільки він суперечить показанням очевидців злочину та висновку додаткової судово-медичної експертизи № 75. У порушення вимог ст. 334 КПК України судом не встановлено, які тілесні ушкодження заподіяні засудженим, а які потерпілий отримав внаслідок падіння. Призначене покарання вважає недостатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Також вказує на те, що протокол судового засідання не підписаний головуючим, ОСОБА_6 не була вручена копія обвинувального висновку.

Потерпіла ОСОБА_5 у касаційній скарзі висловлює аналогічні доводи. Крім того вказує, що суд апеляційної інстанції не дослідив та не перевірив висновки районного суду щодо фактичних обставин справи для чого повинен був провести судове слідство.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка підтримала касаційне подання та касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційного подання та касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вони підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 323, 334 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Прийняття одних доказів та відхилення інших повинне бути мотивованим.

Встановивши, що ОСОБА_6 на ґрунті особистих неприязних стосунків з ОСОБА_8 мав умисел на заподіяння йому тілесних ушкоджень, однак не передбачав суспільно-небезпечних наслідків своїх дій хоча міг і повинен був їх передбачити, суд визнав, що засуджений вчинив вбивство через необережність.

На думку колегії суддів, такого висновку суд дійшов помилково, не надавши належної оцінки всієї сукупності доказів у справі, що мають значення для з'ясування змісту та спрямованості умислу винного, у результаті чого не застосував кримінальний закон, який міг бути застосований.

Так із показань свідка ОСОБА_9 на досудовому слідстві та в судовому засіданні вбачається, що в будинку її батьків у ході сварки з її батьком – ОСОБА_8 засуджений бив його руками і ногами по голові, після чого ОСОБА_8 вийшов у двір, де сів на диван та впав з нього. У судовому засіданні 8 квітня 2009 року ОСОБА_9 уточнила що ОСОБА_8 зісковзнув із дивану. Свідок ОСОБА_10, яка є сусідкою потерпілого, підтвердила, що крізь вікно бачила як ОСОБА_6 бив руками і ногами ОСОБА_8 Засуджений ОСОБА_6 не заперечував, що декілька разів вдарив ОСОБА_8 по голові.

Висновками судово-медичної експертизи № 905 та комісійних експертиз № 220 та № 45 встановлено, що причиною смерті ОСОБА_8 стала закрита черепно-мозкова травма з крововиливом під оболонки і в рідину головного мозку, яка виникла від дії тупих предметів, що не відобразили індивідуальних особливостей в області ушкоджень. Механізм утворення ушкоджень не виключає можливості їх спричинення як у результаті нанесення ударів кулаками, так і ногою взутою в зимове взуття, однак виключається можливість їх отримання внаслідок падіння з висоти власного зросту.

Зазначені вище докази лише наведені у вироку, але суд не дав їм відповідної оцінки.

Натомість суд, як випливає з його рішення, взяв до уваги висновок додаткової комісійної судово-медичної експертизи № 75 та визнав, що після отримання черепно-мозкової травми ОСОБА_8 не міг вчиняти активні дії, а тому травма голови, внаслідок якої сталася смерть потерпілого, спричинена останньому при падінні з висоти власного зросту. Однак такий висновок викликає сумнів, з огляду на фактичні обставини справи, за яких ОСОБА_8 впав з дивану з положення сидячі. При цьому суд не зазначив, які саме тілесні ушкодження потерпілому заподіяв ОСОБА_6 у ході бійки, який їх ступінь тяжкості, локалізація та механізм заподіяння.

Встановивши, що ОСОБА_6 вчинив вбивство ОСОБА_8 через необережність, оскільки не передбачав можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, суд у вироку не вказав у чому виразилась його злочинна недбалість.

Отже колегія суддів вважає, що суд не перевірив усіх обставин у сукупності, які мали значення для встановлення істини у справі, дійшов передчасного висновку про наявність в діях ОСОБА_6 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України, а тому вирок суду підлягає скасуванню.

Оскільки під час розгляду справи в апеляційному порядку, не були проаналізовані і співставлені з наявними у справі матеріалами всі доводи апеляції прокурора та потерпілої і на кожний з них не дано вичерпної відповіді з наведенням докладних мотивів і підстав їх відхилення, ухвала суду апеляційної інстанції також підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд.

Під час нового судового розгляду суд має всебічно, повно та об’єктивно дослідити обставини справи та постановити законне та обґрунтоване рішення. Якщо під час нового розгляду судом буде встановлено, що ОСОБА_6 винуватий у вчиненні більш тяжкого злочину, то призначене йому покарання слід вважати м’яким.

Доводи прокурора про те, що судом порушено вимоги ст. 254 КПК України є безпідставними та спростовуються розпискою про отримання обвинуваченим 6 червня 2008 року копії обвинувального висновку (т.2 а. с. 11). Як вбачається з матеріалів справи ухвалою апеляційного суду Донецької області від 17 червня 2009 року кримінальна справ була повернута до суду першої інстанції для виконання вимог ст. 87 КПК України, після чого справа знов була повернута до суду апеляційної інстанції, а тому доводи касаційного подання та касаційної скарги в цій частині також є непереконливими.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора та касаційну скаргу потерпілої

ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Калінінського районного суду м. Донецька від 5 травня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 11 вересня 2009 року щодо ОСОБА_6 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.