Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Донця О.Є.

Конюшка К.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Рівненській області на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2014 року у справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агроресурс" до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Рівненській області про скасування припису та постанови, -

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агроресурс" звернулось до суду з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Рівненській області про скасування припису від 22.10.2013 № 507 та постанови від 22.10.2013 № 688-ю про накладення штрафу у розмірі 51615,00 грн.

Позовні вимоги мотивовано протиправністю оскаржуваних рішень як таких, що прийнято відповідачем незаконно, за відсутності в діях Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агроресурс" порушень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) в частині дотримання порядку виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2014 року постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року скасовано та прийнято нову, якою позов задоволено: скасовано припис Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Рівненській області від 22 жовтня 2013 року № 507 та постанову від 22 жовтня 2013 року № 688-ю про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у розмірі 51615,00 грн.

У поданій касаційній скарзі Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Рівненській області із посиланням на порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами відповідача проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на об'єкті будівництва: "Будівництво автозаправної станції з пунктом сервісного обслуговування водіїв та пасажирів в с. Біла Криниця, Рівненського району, Рівненської області, вздовж авто дороги М 06 Київ - Чоп, км 321+500 - км 321 + 580 (праворуч)", за результатами якої складено акт від 01.10.2013.

Перевіркою встановлено порушення позивачем порядку виконання будівельних робіт на об'єкті, а саме:

- в акті про закінчення позамайданчикових і внутрішньомайданчикових підготовчих робіт і готовності об'єкта до початку будівництва в п.2 відсутні номери креслень та дати їх складання, в пункту 3 не вказані наявні відхилення від ПОБ та ПВР, ким погоджені номери креслень і дата погодження, чим порушено вимоги п.1.5 ДБН А 3.1-5-2009 "Організація будівельного виробництва";

- відсутня огорожа будівельного майданчика з північної сторони та частково відсутня з західної та східної сторони, чим порушено пункту 6.2.1 ДБН А.3.2.2-2009 "Охорона праці і промислова безпека у будівництві. Основні положення";

- огорожа будівельного майданчика влаштована висотою 1,5м, чим порушено пункту 6.2.1 ДБН А.3.2.2-2009 "Охорона праці і промислова безпека у будівництві. Основні положення", а також влаштування огорожі будівельного майданчика з південної сторони, яка влаштована на смузі відводу автомобільної дороги, що не передбачено проектом організації будівництва.

На підставі акта перевірки від 01.10.2013 відповідачем складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 11.10.2013.

У зв'язку з виявленими перевіркою порушеннями відповідачем видано припис від 22.10.2013 № 507 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким вимагалось влаштувати огорожу будівельного майданчика відповідно до проекту організації будівництва та пункту 6.2.1 ДБН А.3.2.2009 "Охорона праці і промислова безпека у будівництві. Основні положення"; акт про закінчення позамайданчикових та внутрішньомайданчикових підготовчих робіт і готовності об'єкта до початку будівництва оформити відповідно до пункту 1.5 ДБН А.3.1-5-2009 "Організація будівництва виробництва".

22.10.2013 відповідачем винесено постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 688-ю, якою накладено на Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агроресурс" штраф у розмірі 51615,00 грн.

Вважаючи припис від 22.10.2013 № 507 та постанову від 22.10.2013 № 688-ю незаконними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності припису від 22.10.2013 № 507 та постанови від 22.10.2013 № 688-ю як таких, що прийняті Інспекцією законно, за наявність факту порушення позивачем законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення позивачем правопорушень у сфері містобудівної діяльності.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується з вказаними висновками суду апеляційної інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом постанови від 22.10.2013 № 688-ю про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого пунктом 8 частини 3 статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", а саме:

- в акті про закінчення позамайданчикових і внутрішньомайданчикових підготовчих робіт і готовності об'єкта до початку будівництва в пункті 2 відсутні номери креслень та дати їх складання, в пункті 3 не вказані наявні відхилення від ПОБ та ПВР, ким погоджені номери креслень і дата погодження, чим порушено вимоги пункту 1.5 ДБН А 3.1-5-2009 "Організація будівельного виробництва";

- відсутня огорожа будівельного майданчика з північної сторони та частково відсутня з західної та східної сторони, чим порушено пункту 6.2.1 ДБН А.3.2.2-2009 "Охорона праці і промислова безпека у будівництві. Основні положення";

- огорожа будівельного майданчика влаштована висотою 1,5 м, чим порушено пункту 6.2.1 ДБН А.3.2.2-2009 "Охорона праці і промислова безпека у будівництві. Основні положення", а також влаштування огорожі будівельного майданчика з південної сторони, яка влаштована на смузі відводу автомобільної дороги, що не передбачено проектом організації будівництва.

За змістом пункту 1.5 ДБН А.3.1-5-2009 "Організація будівельного виробництва" завершення підготовчих робіт у обсязі, що надає можливість початку будівництва об'єкта (черги будівництва, пускового комплексу), підтверджується актом про закінчення позамайданчикових і внутрішньомайданчикових підготовчих робіт і готовність об'єкта до початку будівництва, оформленим відповідно до додатка Н.

При цьому, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, у додатку Н до ДБН А.3.1-5-2009 зазначено, що він є рекомендованим, тобто не носить обов'язкового характеру, а отже суб'єкт містобудування може відступити від його вимог.

Щодо висоти огорожі будівельного майданчика, колегія суддів вказує наступне.

Підпункт 6.2.1 п. 6.2 розділу 6 ДБН А.3.2.2-2009 "Охорона праці і промислова безпека у будівництві. Основні положення" передбачає, що будівельні майданчики та виробничі дільниці повинні бути огороджені згідно з ГОСТ 23407.

Конструкція захисних огорож повинна задовольняти таким вимогам: огорожі, що прилягають до місць проходу людей за межами будівельного майданчика, повинні мати висоту не менше ніж 2,0 м і бути обладнані суцільним захисним козирком із несучою здатністю витримувати снігове навантаження, а також навантаження від падіння дрібних предметів; ці огорожі повинні бути без прорізів, крім воріт і хвірток, які охороняються протягом робочого часу і замикаються після закінчення робіт.

Відповідно до пункту 2.1.1. ГОСТ 23407 "Ограждения инвентарные строительных площадок и участков производства строительно-монтажных работ. Технические условия" огорожа повинна відповідати вимогам даного стандарту і кресленням, затвердженим у встановленому порядку.

Судом апеляційної інстанції вказано, що з наданих Інспекцією фотоматеріалів, здійснених під час проведення перевірки, неможливо достовірно встановити висоту огорожі будівельного майданчику. Інших належних та допустимих доказів на підтвердження викладених в акті перевірки тверджень щодо висоти огорожі будівельного майданчику позивача Інспекцією під час судового розгляду в судах попередніх інстанцій не надано.

За змістом статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, відповідачем в порушення вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надано доказів на підтвердження правомірності своїх дій та беззаперечних доказів на спростування позиції позивача.

З огляду на викладене, зважаючи на обставини, встановлені судами під час судового розгляду, беручи до уваги відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення позивачем правопорушень у сфері містобудівної діяльності, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову не спростовують.

Правова оцінка встановлених обставин справи судом апеляційної інстанції дана вірно, порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції не допущено.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Рівненській області відхилити, а постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2014 року залишити без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.