Колегія суддів судової палати Верховного Суду України у кримінальних справах у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 8 липня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у справі, на ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 9 жовтня 2009 року,

вироком Петриківського районного суду від 22 червня 2009 року засуджено:

ОСОБА_1, 1993 року народження, раніше несудимого,

- за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі;

- за ч. 4 ст. 187 КК України на 8 років позбавлення волі без конфіскації майна;

- за ч. 2 ст. 121 КК України на 7 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України остаточно призначено до відбування 13 років 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна;

ОСОБА_2, 1993 року народження, раніше несудимого,

- за ч. 4 ст. 187 КК України на 8 років позбавлення волі без конфіскації майна;

- за ч. 2 ст. 121 КК України на 7 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України остаточно призначено 11 років позбавлення волі, без конфіскації майна.

ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 18 червня 2008 року, близько 20 годин 30 хвилин, разом з ОСОБА_3, який не досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність, прийшли до будинку АДРЕСА_1, де проживав ОСОБА_3 Відволікаючи увагу господаря домоволодіння, під приводом купівлі запасних частин до мопеда, ОСОБА_3., відкликав ОСОБА_3 від будинку до гаража, а ОСОБА_1 тим часом через незачинені вхідні двері таємно проник в приміщення житлового будинку, звідки викрав майно, що належало потерпілому ОСОБА_3, на суму 2190 гривень.

Крім того, 28 червня 2008 року, близько 21.00 години ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2 та разом з ОСОБА_3, який не досяг віку, з якого наступає кримінальна відповідальність, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, прийшли до будинку АДРЕСА_1, де, озброївшись знайденими на подвір’ї домоволодіння уламком металевої труби і дерев’яними палицями, розподіливши між собою ролі, діючи узгоджено, з корисливих мотивів, напали на ОСОБА_3 При цьому заподіяли йому тяжкі тілесні ушкодження, від яких 15 липня 2008 настала смерть потерпілого ОСОБА_3 і які знаходяться у прямому причинному зв’язку з настанням смерті потерпілого. ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3. заволоділи майном ОСОБА_3, на суму 280 грн.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 9 жовтня 2009 року вирок змінено: засудженим знижено міру покарання до 10 років позбавлення волі кожному.

У касаційному поданні прокурор, який брав участь у справі, просить ухвалу апеляційного суду скасувати у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону.

Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню.

Знижуючи міру покарання засудженим, судова колегія апеляційного суду послалася на те, що місцевий суд усупереч вимогам ст. 102 КК України при призначенні покарання на підставі ст. 70 КК України, визначив покарання більше ніж 10 років, і тим самим неправильно застосував закон.

Таке рішення апеляційного суду не ґрунтується на законі.

Згідно вимог ч.3 ст. 102 КК України, покарання у виді позбавлення волі призначається неповнолітньому за особливо тяжкий злочин — на строк не більше десяти років; за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини, — на строк до п’ятнадцяти років.

Як вбачається з вироку Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2009 року, суд призначив покарання ОСОБА_1, ОСОБА_2 за кожний інкримінований злочин, з урахуванням вимог ст. 102 КК України. Окрім того, суд призначив ОСОБА_1 і ОСОБА_2 покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі строком на 13 років 6 місяців без конфіскації майна та 11 років без конфіскації майна відповідно, що не суперечить вимогам ч.2 ст. 103 КК України, згідно якої при призначенні покарання неповнолітньому за сукупністю злочинів остаточне покарання у виді позбавлення волі не може перевищувати п’ятнадцяти років.

За таких обставин ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 9 жовтня 2009 року підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у справі, задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 9 жовтня 2009 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.