Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши у судовому засіданні в м. Києві 22 грудня 2009 року матеріали справи за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 березня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 27 березня 2009 року щодо ОСОБА_4,

постановою прокурора Ленінського району м. Запоріжжя від 25 листопада 2008 року було порушено кримінальну справу по факту шахрайства, за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України.

03 березня 2009 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя, розглянувши скаргу ОСОБА_4 на зазначену постанову, вирішив її скасувати та у порушенні кримінальної справи за даним фактом відмовив.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 27 березня 2009 року апеляцію прокурора по даній справі було залишено без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати постановлені по даній справі судові рішення і направити матеріали справи на новий судовий розгляд, оскільки вважає ці рішення незаконними, необґрунтованими та такими, що винесені з істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального законодавства України.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у касаційному поданні прокурора доводи, колегія суддів вважає, що касаційне подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.6 ст. 236-8 КПК України орган дізнання, слідчий або прокурор, у провадженні якого знаходилась справа, зобов’язаний у встановлений законом строк подати до суду матеріали, на підставі яких було прийнято рішення про порушення кримінальної справи.

В результаті перевірки матеріалів справи встановлено, що розглядаючи з участю прокурора 29 січня 2009 року скаргу ОСОБА_4, суд першої інстанції прийняв рішення про перенесення її розгляду на 03 березня 2009 року у зв’язку з тим, що органи досудового слідства не направили до суду матеріали, на підставі яких було прийнято рішення про порушення кримінальної справи.

Дані протоколу судового засідання 03 березня 2009 року свідчать про те, що і при повторному розгляді скарги ОСОБА_4 органи досудового слідства не виконали вимоги закону щодо надання суду зазначених матеріалів. Розглянувши скаргу ОСОБА_4 по суті, суддя її задовольнив, мотивуючи своє рішення тим, що органи дізнання не виконали вимог закону про надання суду відповідних матеріалів.

Згідно з положеннями, передбаченими ч.7 ст. 236-8 КПК України, які діяли на час розгляду скарги ОСОБА_4, у разі неподання до суду у встановлений суддею строк без поважних причин матеріалів, на підставі яких було прийнято рішення про порушення справи, суддя вправі визнати відсутність цих матеріалів підставою для скасування постанови про порушення кримінальної справи.

Будь-яких даних, які б свідчили про те, що указані матеріали не були надані суду з поважних причин, по справі не встановлено. Не зазначено таких причин і у поданні прокурора.

При таких обставинах колегія суддів вважає правильним прийняте суддею рішення про необхідність задоволення скарги ОСОБА_4 з мотивів, які зазначені у постанові судді, а тому посилання прокурора у поданні на незаконність постанови судді є безпідставним.

Інших порушень вимог КПК України (1001-05) , які перешкодили чи могли перешкодити судді повно та всебічно розглянути скаргу ОСОБА_4 і постановити законне та обґрунтоване рішення, по справі не виявлено.

Керуючись ст.ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у задоволенні касаційного подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на судові рішення щодо ОСОБА_4 відмовити .