Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Донця О.Є.

Конюшка К.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" на постанову Донецького апеляційного суду від 08 липня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" до Луганської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови,

Публічне акціонерне товариство "Алчевський металургійний комбінат" звернулось до суду з позовом до Луганської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 18.09.2013 №702020001/2013/000655/2, картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон від 18.09.2013 №702020001/2013/00150.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Луганською митницею Міндоходів протиправно, на підставі хибного висновку щодо не підтвердження поданими позивачем документами заявленої митної вартості товарів, що ввозилися на територію України, прийнято необґрунтоване рішення щодо її коригування.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 15 травня 2014 року позов задоволено: визнано незаконними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 18.09.2013 №702020001/2013/000655/2 та картку відмови від прийняття митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18.09.2013 №702020001/2013/00150.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2014 року постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 травня 2014 року скасовано; прийнято нову, якою у задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі публічне акціонерне товариство "Алчевський металургійний комбінат" із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між компанією "JUGOHROM FERROALLOYS DOOEL" (Македонія) та публічним акціонерним товариством "Алчевський металургійний комбінат" укладено контракт від 19.02.2013 №АМК-0108/370, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує і товар - феросиліцій 65%.

З метою митного оформлення товару, ввезеного на виконання контракту від 19.02.2013 №АМК-0108/370, публічним акціонерним товариством "Алчевський металургійний комбінат" до Луганської митниці подано митну декларацію від 18.09.2013 №702020001/2013/009183. Митну вартість імпортованого товару визначено за першим методом за ціною угоди.

У зв'язку з виникненням у митного органу сумніву щодо достовірності заявленої митної вартості товару, Луганською митницею від декларанта витребувано: інші платіжні документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; виписку з бухгалтерської документації: каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару.

Листом від 18.09.2013 №0109/Т-519 декларант надав лист виробника товару від 18.09.2013 б/н та відмовився надати інші документи.

У зв'язку із зазначеним, Луганською митницею Міндоходів прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 18.09.2013 №702020001/2013/000655/2, згідно з яким митну вартість імпортованого товару скориговано із застосуванням шостого методу визначення митної вартості.

Також, Луганською митницею Міндоходів винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18.09.2013 №702020001/2013/00150.

Вказуючи на протиправність рішення про коригування митної вартості товарів від 18.09.2013 №702020001/2013/000655/2 та карки відмови від 18.09.2013 №702020001/2013/00150, публічне акціонерне товариство "Алчевський металургійний комбінат" звернулось до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з протиправності рішення органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів як такого, що прийнято за наявності факту надання декларантом достовірних відомостей про визначення митної вартості за ціною угоди, які базувалися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддавалися обчисленню, а також за відсутності доведення з боку митного органу обґрунтованого сумніву щодо необхідності витребування додаткових документів.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з доведеності з боку органу доходів і зборів наявності підстав для коригування заявленої митної вартості, оскільки позивач не надав витребувані відповідачем документи на підтвердження митної вартості та не спростував встановлені розбіжності в доданих документах.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, зважаючи на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій на підставі доказів, досліджених під час судового розгляду справи, погоджується із позицією суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову та вказує на помилкове скасування судом апеляційної інстанції законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Частиною четвертою статті 53 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) визначені у частині четвертій цієї статті документи.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, орган доходів і зборів має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Судом першої інстанції встановлено, що в якості підстав для витребування від декларанта додаткових документів органом доходів і зборів вказано на наявність розбіжностей у документах, що були надані на підтвердження заявленої митної вартості, а саме: вага та вартість товару відповідно до інвойсу від 26.08.2013 №01-10-00858 не відповідає вазі та вартості товару, зазначеним в МД від 18.09.2013 №702020001/2013/009183; вага та вартість товару відповідно до декларації країни відправлення не відповідає вазі та вартості товару, зазначеним в МД від 18.09.2013 №702020001/2013/009183.

Крім того, документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а саме: відсутня калькуляція продавця по формуванню ціни, передбачена п. 3 контракту від 19.02.2013 №АМК-0108/370; відсутній пакувальний лист, передбачений п. 3 контракту від 19.02.2013 №АМК-0108/370; інвойс від 26.08.2013 №01-10-00858 не містить інформації щодо включення до вартості у витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням; не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Колегія суддів, зважаючи на обставини, встановлені судом першої інстанції на підставі доказів, досліджених під час судового розгляду справи, погоджується із позицією суду першої інстанції щодо необґрунтованості посилання органу доходів і зборів на вказані обставини як на підставу для витребування додаткових документів.

Так, загальна вартість та вага товару є взаємопов'язаними категоріями та не впливають на ціну товару, що визначається за 1 метричну тонну. Так, вартість товару за одиницю у вказаних документах відповідає вартості товару за одиницю, зазначеній в контракті від 19.02.2013 №АМК-0108/370.

Крім того, відповідно до пункту 3.2 контракту від 19.02.2013 №АМК-0108/370 сторони домовилися про можливість здійснення поставки окремими партіями.

Колегія суддів також погоджується із позицію суду першої інстанції щодо безпідставності посилання відповідача на відсутність в інвойсі від 26.08.2013 №01-10-00858 інформації щодо включення до вартості товару витрат, пов'язаних з транспортуванням, оскільки відповідно до умов поставки, визначених сторонами контракту, витрати з транспортування включаються до ціни товару.

Згідно з правилами Інкотермс 2010 при поставці товару на умовах DАР продавець зобов'язаний забезпечити перевезення товару до погодженого сторонами місця, не розвантажуючи товар з транспортного засобу у такому місці. При цьому продавець зобов'язаний поставити товар шляхом надання його в розпорядження покупця на прибулому транспортному засобі, готовому до розвантаження в узгодженому пункті, якщо такий є в пойменованому місці призначення в узгоджену дату або період. Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця на імпорт.

Наявності ознак підробки чи відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, що є підставою для витребування від позивача (декларанта) додаткових документів відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України, Київською міжрегіональною митницею не обґрунтовано.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатньою для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом.

Колегія суддів також зазначає, що витребувавши від декларанта на підтвердження митної вартості товару інші платіжні документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; виписку з бухгалтерської документації: каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару, відповідач не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити, чим необґрунтовано обмежив позивача в можливості довести органу доходів і зборів правильність визначення митної вартості товару за першим методом.

Відповідно до частини другої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Згідно з частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що органом доходів і зборів під час судового розгляду справи не спростовано правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також не обґрунтовано, що відомості про митну вартість товарів, заявлені декларантом є неповними та/або недостовірними, та не доведено наявності підстав для витребування у декларанта додаткових документів на підтвердження митної вартості товару, колегія суддів погоджується із позицією суду першої інстанції щодо протиправності рішення про коригування митної вартості товарів від 18.09.2013 №702020001/2013/000655/2 та винесеної на підставі нього картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон від 18.09.2013 №702020001/2013/00150.

Позиція суду апеляційної інстанції щодо доведеності з боку відповідача наявності підстав для коригування митної вартості, заявленої декларантом, ґрунтується виключно на тому, що позивачем на було надано додаткових документів на вимогу органу доходів і зборів. При цьому, доводи суду першої інстанції щодо достатності поданих позивачем документів для визначення митної вартості за першим методом, судом апеляційної інстанції не спростовано.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного суду від 08 липня 2014 року скасувати, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 травня 2014 року залишити в силі.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.