Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши у судовому засіданні 29 червня 2010 року у м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок апеляційного суду Херсонської області від 11 березня 2010 року,

вироком суду

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та мешканця

с. Мала Лепетиха Великолепетиського

району Херсонської області,

такого, що не має судимості,

засуджено:

- за п.п. 9, 13 ч. 2 ст. 115 КК України до довічного позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 115 КК України до позбавлення волі на строк п'ятнадцять років.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі.

Постановлено стягнути із ОСОБА_5 у доход держави 7 620 грн 69 коп. судових витрат.

Вирішена доля речових доказів у справі.

Відповідно до вироку суду ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочинів за таких обставин.

13 лютого 2009 року, приблизно о 24 годині, ОСОБА_5, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, в будинку АДРЕСА_1, на ґрунті особистих неприязних стосунків, які раптово виникли під час сумісного вживання алкогольних напоїв із ОСОБА_6 та ОСОБА_7, з метою умисного вбивства ОСОБА_6 завдав йому удари руками і ногами у різні частини тіла, заподіявши численні двосторонні переломи ребер, а також завдав потерпілому не менше тридцяти трьох ударів ножем у різні частини тіла, у тому числі в шию та грудну клітку. Смерть ОСОБА_6 настала на місці події.

Продовжуючи свої злочинні дії, 14 лютого 2009 року, приблизно о 00 годині 10 хвилин, ОСОБА_5 у будинку за вказаною адресою після вчинення умисного вбивства, усвідомлюючи, що очевидцем є мати потерпілого – ОСОБА_7, з метою приховання вбивства, умисно завдав потерпілій ОСОБА_7 удари руками і ногами у різні частини тіла, заподіявши численні двосторонні переломи ребер, а також завдав не менше одинадцяти ударів ножем у різні частини тіла, у тому числі й у живіт, внаслідок чого настала смерть потерпілої.

На цей вирок засуджений ОСОБА_5 подав касаційну скаргу. Як видно зі змісту касаційної скарги, засуджений вважає, що досудове та судове слідство проведено неповно та необ'єктивно, з порушенням кримінально-процесуального закону і його права на захист. Зазначає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки він вчинив вбивство ОСОБА_6, а до вбивства ОСОБА_7 він не причетний. Просить вирок щодо нього скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. На обґрунтування вказаних порушень ОСОБА_5 доводів не наводить.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_5, який підтримав касаційну скаргу і просив вирок скасувати та направити справу на новий судовий розгляд, думку прокурора Казнадзея В.В. про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає з таких підстав.

Висновки суду про винність ОСОБА_5 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_6 на ґрунті особистих неприязних стосунків та у вчиненні через деякий час умисного вбивства ОСОБА_7 з метою приховати раніше вчинений злочин відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними і дослідженими в судовому засіданні доказами.

Зазначені в касаційних скаргах доводи були предметом розгляду суду першої інстанції, вони не містять у собі необхідних та достатніх підстав для скасування вироку й спростовуються наступною сукупністю доказів.

Засуджений ОСОБА_5 у судовому засіданні суду першої інстанції підтверджував вживання 13 лютого 2009 року алкогольних напоїв разом із ОСОБА_6 в будинку останнього у смт Велика Олексндрівка Херсонської області та вказував, що саме ОСОБА_6 душив та завдавав удари своїй матері ОСОБА_7, а він намагався її захистити. Під час боротьби із ОСОБА_6 забрав у нього ніж і, захищаючись, завдав ним удари потерпілому. Ніж він забрав із собою та поїхав до знайомого ОСОБА_8, якому розповів про вчинене вбивство, віддав ніж і спалив штани, що були заплямовані кров’ю.

Попри те, що засуджений у судовому засіданні вказував про непричетність до вбивства ОСОБА_7, суд не надав їм переважаючого значення, але врахував у сукупності з іншими доказами обвинувачення, в тому числі з його показаннями під час досудового слідства.

Зокрема, у своїх показаннях при допитах, що проходили за участю адвоката, як підозрюваного, а потім і обвинуваченого, ОСОБА_5 підтверджував і визнавав умисне вбивство ОСОБА_6 після спільного вживання алкогольних напоїв у вечірній час 13 лютого 2009 року в будинку останнього, а потім – вбивство ОСОБА_7, оскільки вона була очевидцем попереднього вбивства (т. 2, а.с. 93-95).

Крім того, при відтворенні обстановки та обставин події ОСОБА_5 у присутності захисника на місці події підтверджував та продемонстрував, за яких обставин було ним вчинено вбивство ОСОБА_6, а потім і ОСОБА_7 (т. 2, а.с. 68-78).

ОСОБА_5 повідомив час, місце та спосіб скоєння злочину, характер застосованого насильства та механізм його спричинення, знаряддя злочину. Суд проаналізував ці показання й правильно поклав в основу звинувачення первинні пояснення та ті з них, в яких він описав цілісну обстановку та обставини, які передували злочину, та відбувалися в момент його скоєння, оскільки ці показання засудженого об’єктивно узгоджуються з іншими доказами.

Так, свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підтверджували, що 14 лютого 2009 року приблизно о 10 годині до них додому прийшов ОСОБА_5 і розповів, що в смт Велика Олександрівка вбив чоловіка та жінку. У них вдома він залишив ніж, яким вчинив убивство, а також спалив штани, які були заплямовані кров’ю.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 18 лютого 2009 року за місцем проживання ОСОБА_8 та ОСОБА_9 було виявлено ніж зі слідами схожими на кров (т. 1, а.с. 181).

Згідно з даними протоколу огляду місця події в будинку 3 по вул. Східній у смт Велика Олександрівка Херсонської області виявлено трупи ОСОБА_6 і ОСОБА_7 з ознаками насильницької смерті (т. 1, а.с. 15-18).

Як встановлено судово-медичною експертизою, смерть ОСОБА_6 настала внаслідок травматичного шоку, зумовленого численними двосторонніми переломами ребер, що супроводжувалися проникаючими та непроникаючими колото-різаними пораненнями шиї, передньої та задньої поверхні грудної клітки (т. 1, а.с. 40-44).

Відповідно до висновків судово-медичної експертизи смерть ОСОБА_7 настала внаслідок проникаючого колото-різаного поранення передньої черевної стінки з ушкодженням внутрішніх органів, що супроводжувалося значною кровотечею у черевну порожнину, на фоні якої розвинувся геморагічний шок (т. 1, а.с. 53-57).

Винність ОСОБА_5 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_6, а потім і ОСОБА_7 за викладених у вироку обставин підтверджена й іншими доказами, дослідженими судом.

Зокрема, згідно з даними судово-цитологічної експертизи на вилученому за місцем проживання ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ножі виявлено кров, яка може походити від потерпілих ОСОБА_6 і ОСОБА_7 (т. 1, а.с. 191-195). Ушкодження джемпера, належного ОСОБА_6, могли виникнути від того ж ножа, що слідує з висновку криміналістичної експертизи (т. 1, а.с. 201-211).

Відповідно до протоколу виїмки 19 лютого 2009 року у ОСОБА_5 було вилучено камуфляжну куртку зі слідами схожими на кров (т. 1, а.с. 89), а згідно з даними висновків судово-імунологічної експертизи на вказаній куртці виявлено кров, яка може походити від потерпілих ОСОБА_6 і ОСОБА_7 (т. 1, а.с. 97-102).

Крім того, про винність ОСОБА_5 у вчиненні злочинів свідчать дані науково-обґрунтованих висновків дактилоскопічної, цитологічної та імунологічної експертиз щодо слідів рук засудженого, його слини та волокон одягу, які вказують про перебування засудженого у будинку потерпілих (т. 1, а.с. 62-74, 79-83, 109-125).

Колегія суддів відзначає, що висновки, яких дійшов суд, були зроблені на підставі ретельного, повного, всебічного та об’єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи. Матеріали справи не містять обставин, що можуть викликати сумніви в правильності рішення суду, чи суперечливих доказів, які б суд невмотивовано відкинув, а тому доводи касаційної скарги ОСОБА_5 щодо неповноти та необ'єктивності розслідування й судового розгляду справи та порушення кримінально-процесуального закону не заслуговують на увагу.

Доводи касаційної скарги про порушення права на захист ОСОБА_5 є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, згідно з якими усі слідчі дії, проведені у даній кримінальній справі стосовно ОСОБА_5, відбувалися за участю адвоката-захисника.

Усе зазначене вказує на те, що суд постановив законний та обґрунтований вирок.

Кваліфікація дій засудженого ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 115, п.п. 9, 13 ч. 2 ст. 115 КК України є правильною.

Колегія суддів вважає необґрунтованими та непереконливими твердження касаційної скарги про порушення кримінально-процесуального закону при проведенні слідчих дій із ОСОБА_5, у тому числі і його доводи щодо незаконних методів слідства. У матеріалах справи немає медичних, документальних чи інших даних, які б свідчили про використання засобів примусу з боку працівників міліції. ОСОБА_5 після затримання, починаючи з первинного допиту як підозрюваного (т. 1, а.с.64-65), давав показання в присутності захисника, і всі наступні слідчі дії проводилися за участю адвоката. Клопотання, які надходили з боку захисту, органи досудового слідства вирішували відповідно до вимог процесуального закону. При цьому ОСОБА_5 і не скаржився на те, що його примушували давати неправдиві показання. Не розповідав він про такі обставини й під час проведення судової психолого-психіатричної експертизи (т. 2, а.с. 120-123). Крім того, обґрунтовуючи вирок визнавальними поясненнями засудженого, суд виходив з того, що вони підтверджуються сукупністю інших доказів, що є у справі.

Таким чином, порушень вимог кримінального чи кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли б перешкодити постановити законний, обґрунтований та справедливий вирок, не встановлено.

При визначенні покарання ОСОБА_5 суд урахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу засудженого, обставини, що впливають на покарання. Зокрема, було надано значення тому, що засуджений вчинив злочини, які законом віднесені до категорії особливо тяжких діянь. Кожне із цих посягань супроводжувалося застосуванням насильства, внаслідок якого із життя пішли дві людини.

Із урахуванням наведеного з додержанням вимог ст. 65 КК України суд обґрунтовано не знайшов можливості для призначення засудженому ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на певний строк й належно вмотивував своє рішення про обрання ОСОБА_5, який становить собою виключну небезпеку для суспільства, покарання у виді довічного позбавлення волі, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Тому доводи касаційної скарги про обрання засудженому ОСОБА_5 невиправдано суворого покарання також є необґрунтованими.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Херсонської області від 11 березня 2010 року щодо ОСОБА_5 – без зміни.