Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 29 січня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Луганської області на вирок Лутугінського районного суду Луганської області від 4 січня 2008 року щодо ОСОБА_1

Зазначеним вироком ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, раніше неодноразово судимого,

востаннє вироком цього ж суду від 5 вересня 2007 року за ч.2 ст. 189,

ч.1 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, звільненого від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком 1 рік,

засуджено за ч.3 ст.296 КК на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків призначено 3 роки 2 місяці позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України остаточно призначено 3 роки 2 місяці позбавлення волі.

По справі вирішено цивільні позови та долю речових доказів.

Цим же вироком засуджені ОСОБА_2., ОСОБА_3. і ОСОБА_4., щодо яких вирок в касаційному порядку не оскаржується.

В апеляційному порядку справа не переглядалась.

Ігнатович засуджений за те, 17 грудня 2005 року близько 20-ї години, у групі осіб з ОСОБА_2, ОСОБА_3і ОСОБА_4, будучи у стані алкогольного сп'яніння, на автобусній зупинці біля магазину "Славія" на вулиці Крупської у с.Успенка-1 Луганського району Луганської області, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, вчинили хуліганські дії щодо ОСОБА_5та ОСОБА_6, поєднані з особливою зухвалістю та з опором громадянину, який припиняв хуліганські дії, внаслідок чого заподіяли ОСОБА_6легкі тілесні ушкодження.

У касаційному поданні заступник прокурора Луганської області порушує питання про скасування вироку щодо ОСОБА_1 та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. Вказує на порушення вимог ч.4 ст. 70, ст. 71 КК України, оскільки суд не врахував, що засуджений був звільнений від покарання, призначеного вироком від 30.03.2005 року в порядку ч.1 ст. 78 КК України, а за вироком від 5.09.2007 року був засуджений із застосуванням ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідь судді Шевченко Т.В., думку прокурора Опанасюка О.В., який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Так, вироком від 4 січня 2008 року ОСОБА_1 призначено покарання за ст. 71 КК України, у зв'язку з чим частково приєднано невідбуте покарання за вироком 30 березня 2005 року. При цьому суд не врахував, що постановою Лутугінського районного суду Луганської області від 11 квітня 2006 року ОСОБА_1 було звільнено від покарання, призначеного цим вироком в порядку ч.1 ст. 78 КК України, тому рішення суду про призначення покарання на підставі ст. 71 КК України є необґрунтованим.

Крім того, вироком від 4 січня 2008 року ОСОБА_1 призначено покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком від 5 вересня 2007 року, більш суворим. При цьому суд не звернув увагу, що за вироком від 5 вересня 2007 року ОСОБА_1було звільнено від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України. При цьому згідно з роз'ясненням, яке міститься у п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) , якщо особа, щодо якої було застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається і за таких умов кожен вирок виконується самостійно. За таких обставин вироки від 4 січня 2008 року від 5 вересня 2007 року підлягають самостійному виконанню.

Таким чином, доводи касаційного подання щодо неправильного застосування кримінального закону при призначенні засудженому остаточного покарання є слушними. Посилання ж на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості необґрунтоване, оскільки зі змісту вироку видно, що, обираючи засудженому покарання, суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу Ігнатовича, конкретні обставини справи та призначив йому покарання у виді позбавлення волі, яке належить відбувати реально..

За таких обставин, на підставі ч.2 ст. 398 КПК України, вирок щодо ОСОБА_1 підлягає зміні у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону.

З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Луганської області задовольнити частково.

Вирок Лутугінського районного суду Луганської області від 4 січня 2008 року щодо ОСОБА_1 змінити. Виключити рішення суду про призначення ОСОБА_1 покарання на підставі ст. 71, ч.4 ст. 70 КК України.

Вважати ОСОБА_1 засудженим за ч.3 ст. 296 КК України на 2 роки позбавлення волі.

Вирок Лутугінського районного суду Луганської області від 5 вересня 2007 року щодо ОСОБА_1 виконувати самостійно.