Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 29 січня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою законного представника засудженого ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та захисника - адвоката ОСОБА_3 на вирок апеляційного суду Кіровоградської області від

7 жовтня 2008 року.

Вироком Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 липня 2008 року, засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

не судимого,

за ч. 1 ст. 115 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на п'ять років позбавлення волі. На підставі ст. 104, 76 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки.

Апеляційний суд Кіровоградської області скасував вирок Знам'янського міськрайонного суду в частині призначеного ОСОБА_1 покарання та постановив свій вирок від 7 жовтня 2008 року, яким призначив йому покарання за ч. 1 ст. 115 КК України сім років позбавлення волі.

Згідно вироку міськрайонного суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він 14 жовтня 2007 року приблизно о 7 годині 30 хвилин, перебуваючи зі своєю бабусею ОСОБА_4 в будинку по АДРЕСА_1, під час сварки, яка виникла із-за зловживання алкогольними напоями ОСОБА_4, з метою позбавлення життя завдав останній удари ногами, руками та кочергою в область голови, від яких настала її смерть на місці скоєння злочину. З метою приховати злочин ОСОБА_1 труп ОСОБА_4 закопав у яму на подвір'ї будинку.

У касаційній скарзі захисник засудженого - адвокат ОСОБА_3 просить вирок апеляційного суду скасувати через невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, посилаючись на те, що ОСОБА_1 є неповнолітньою особою, щиро розкаявся у вчиненні злочину, активно сприяв розкриттю злочину, а потерпіла сторона немає до нього ніяких претензій.

Законний представник засудженого ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у касаційній скарзі просить скасувати вирок апеляційного суду та залишити в силі вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання. Вважає, що його син не причетний до вчинення злочину, а показання давав під психічним примусом працівників правоохоронних органів. Зазначає, що пред'явлене неповнолітньому ОСОБА_1 обвинувачення є неконкретним, оскільки не вказано яку кількість ударів він завдав потерпілій, а також не перевірені інші версії вчинення злочину.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про залишення вироку апеляційного суду без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Висновки суду про доведеність вини засудженого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються доказами, які судом всебічно, повно й об'єктивно досліджені та належно оцінені.

Обґрунтовуючи висновок про винність ОСОБА_1 у вчиненому злочині, суд у вироку послався на показання самого засудженого, які він давав на досудовому слідстві і в судовому засіданні про те, що під час конфлікту, який виник між ним та потерпілою, він завдав останній близько двадцяти ударів руками по тілу, а потім кочергою завдав п'ять - десять ударів по голові та ногою в спину.

Ці показання засудженого узгоджуються із даними протоколу відтворення обстановки і обставин події, з якого видно, що ОСОБА_1 показував і розповідав про обставини нанесення ударів потерпілій, а також із показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, які підтвердили, що ОСОБА_1 добровільно розповідав про те як він вчинив злочин, висновком судово-медичної експертизи про характер тілесних ушкоджень, виявлених у потерпілої та причину її смерті.

Доводи, викладені в касаційній скарзі законного представника засудженого, про те, що ОСОБА_1 не причетний до вчинення злочину, а показання давав під впливом працівників правоохоронних органів є безпідставними. У судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 свою вину у вчиненому злочині визнав і детально розповів про обставини вчинення вбивства, при цьому пояснив, що недозволені методи слідства до нього не застосовувалися. Аналогічні доводи були предметом прокурорської перевірки, але свого підтвердження не знайшли.

Злочинні дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 115 КК України.

Що стосується доводів касаційної скарги захисника про пом'якшення засудженому призначеного покарання, то вони не підлягають задоволенню.

При призначенні покарання, апеляційний суд урахував обставини, які пом'якшують покарання, аналогічні тим, на які посилається захисник у касаційній скарзі. Але зважаючи на те, що ОСОБА_1 учинив особливо тяжкий злочин, за місцем проживання і навчання характеризується негативно, судом першої інстанції безпідставно визнані явка з повинною, щире каяття, а також вчинення злочину внаслідок збігу тяжких сімейних обставин, як обставини які пом'якшують покарання, апеляційний суд обґрунтовано дійшов висновку про неможливість його виправлення без відбування покарання.

Призначене апеляційним судом ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Під час досудового слідства і розгляду справи в судовому засіданні порушень КПК України (1001-05) , які були б підставою для зміни або скасування цього вироку, не допущено.

Керуючись ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційні скарги законного представника засудженого -

ОСОБА_2 та захисника - адвоката ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Кіровоградської області від 7 жовтня 2008 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.