Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 29 січня 2009 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на вирок апеляційного суду Миколаївської області від 27 жовтня 2008 року щодо них,

Цим вироком засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, громадянина України, уродженця с. Красно-Парутино Очаківського району Миколаївської області, раніше судимого 16 травня 2006 року за ч. 2 ст. 186 КК України на два роки шість місяців позбавлення волі, звільненого 1 лютого 2008 року за відбуттям покарання,

- за ч. 1 ст. 115 КК України на дванадцять років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 186 КК України на п'ять років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 призначено остаточне покарання - дванадцять років позбавлення волі в спеціальному виховному закладі.

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, громадянку України, уродженку м. Миколаєва, таку, що не має судимості відповідно ст. 89 КК України,

- за ч. 2 ст. 15, п.п. 1, 9, ч. 2 ст. 115 КК України на десять років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 186 КК України на чотири роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_2 призначено остаточне покарання - десять років позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 33 130 гривень на відшкодування матеріальної шкоди та 50 000 гривень - моральної шкоди.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними у вчиненні інкримінованих їм злочинів за таких обставин.

20 квітня 2008 року ввечері ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на пропозицію ОСОБА_6 відсвяткувати його день народження, пішли до нього додому за адресою: будинок АДРЕСА_1, де продовжили вживати спиртні напої з ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які вже були в цьому будинку..

Під час вживання спиртних напоїв між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків почалася сварка, під час якої ОСОБА_1 завдав удару кулаком в обличчя ОСОБА_7

Не бажаючи брати участь у конфлікті, ОСОБА_8, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вийшли з будинку.

ОСОБА_6, намагаючись захистити ОСОБА_7, спробував вгамувати ОСОБА_1, але той у відповідь почав завдавати йому удари руками і ногами по різних частинах тіла, від яких ОСОБА_6 впав на підлогу, а ОСОБА_1 продовжив його бити.

Побачивши в руках ОСОБА_6 ножа, яким той хотів захищатися, ОСОБА_1 вирвав цього ножа з його рук, відкинув в сторону та продовжив завдавати ОСОБА_6 удари.

ОСОБА_7, з метою захистити ОСОБА_6, підійшов до ОСОБА_1 і з великою силою відштовхнув його, від чого той ударився об шафу і впав на підлогу, а піднявшись, почав бити ОСОБА_7 до тих пір, доки він не припинив чинити опір.

Після цього, ОСОБА_1 з метою позбавлення життя ОСОБА_6, який лежав на підлозі, взяв з тумбочки телевізор і кинув його в голову потерпілого, але він закрив голову руками.

Бажаючи настання смерті ОСОБА_6, ОСОБА_1 продовжив завдавати йому удари ногами в голову та тулуб, а потім підняв з підлоги ніж і завдав ним два удари у ліву частину грудної клітки ОСОБА_6, спричинивши йому смертельні поранення, від яких потерпілий помер на місці.

ОСОБА_2, яка перебувала в кімнаті, думаючи, що ОСОБА_7 та ОСОБА_6 живі, з метою приховати вчинений ОСОБА_1 злочин, маючи намір на позбавлення життя двох осіб, взяла викрутку і завдала нею чотири удари ОСОБА_7 в голову. Потім підійшла до лежачого на підлозі ОСОБА_6 і також завдала йому не менш ніж чотири удари викруткою у голову.

ОСОБА_1, бажаючи припинити дії ОСОБА_2, вихопив з її рук викрутку й відкинув у бік, а сам вийшов у коридор.

Однак, ОСОБА_2, бажаючи реалізувати свій намір на позбавлення життя двох осіб, з метою приховання вчиненого ОСОБА_1 злочину, взяла молоток і завдала ним приблизно п'ять ударів в голову ОСОБА_7 і не менш ніж п'ять ударів у голову ОСОБА_6

Дії ОСОБА_2 зупинив ОСОБА_1, який забрав молоток і відкинув його в бік.

Завдаючи численні удари викруткою і молотком у життєво-важливий орган - голову ОСОБА_7 та ОСОБА_6, ОСОБА_2 вирішила, що вчинила всі дії для доведення злочину до кінця, але від незалежних від її волі причин злочин до кінця доведено не було, оскільки на момент завдання нею ударів ОСОБА_6 він уже був мертвим, а ОСОБА_7 було своєчасно надано медичну допомогу.

Після вчинення зазначених дій щодо потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2, за попередньою змовою між собою, вирішили заволодіти їх майном.

З цією метою ОСОБА_1 підійшов до лежачого на підлозі ОСОБА_7 та з кишені футболки викрав гроші в сумі 90 гривень, а з кишені брюк - мобільний телефон "Сіменс", вартістю 150 гривень, з сім-картою оператора "Лайф", вартістю 20 гривень, і передав ОСОБА_2

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 почали складати у поліетиленові пакети майно ОСОБА_6, а саме: чайник вартістю 8 гривень, шість чашок загальною вартістю 24 гривні, шкатулку вартістю 10 гривень, шість статуеток у виді риб загальною вартістю 24 гривні, два простирадла загальною вартістю 24 гривні, вазу вартістю 10 гривень, скляний графин вартістю 16 гривень.

В цей час до будинку увійшли ОСОБА_4 і ОСОБА_5, але не дивлячись на їх присутність, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 продовжили відкрито викрадати майно ОСОБА_6, та заволоділи ним на суму 290,50 гривень.

У касаційних скаргах засуджені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зазначають про призначення їм надмірно суворого покарання. Просять вирок апеляційного суду щодо них змінити, пом'якшивши їм покарання.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який просив касаційні скарги засуджених залишити без задоволення, а судове рішення щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні ними зазначених у вироку злочинів відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами і є обґрунтованим.

Як видно з матеріалів справи, засуджені як під час досудового слідства так і в судовому засіданні повністю визнавали себе винними у вчиненні інкримінованих їм злочинів.

Свідок ОСОБА_4 зазначав, що бачив як ОСОБА_1 бив ОСОБА_7, і не бажаючи бути присутнім при цьому, вийшов з будинку. Через деякий час, коли він повернувся, побачив ОСОБА_6, який лежав на підлозі і не подавав ознак життя. ОСОБА_1 повідомив, що це він убив ОСОБА_6 Крім того, в кімнаті без ознак життя лежав ОСОБА_7 ОСОБА_2, яка знаходилась поруч, сказала, що вона декілька разів била потерпілих викруткою в голову.

Аналогічні показання були дані і свідком ОСОБА_5

За показаннями свідка ОСОБА_8 між ОСОБА_1 з одного боку та ОСОБА_7 і ОСОБА_6 - з іншого, виникла сварка а потім і бійка. Через вікно будинку він бачив, як ОСОБА_6 лежав на підлозі і в нього з голови йшла кров.

Згідно з даними протоколу огляду місця події труп ОСОБА_6 з ознаками насильницької смерті було виявлено у будинку АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 6-35).

За висновком судово-медичної експертизи смерть ОСОБА_6 настала від проникаючих колото-різаних поранень грудини з пошкодженням легені, що супроводжувалось великою зовнішньою та внутрішньою кровотечею (т.2 а.с. 6-9).

ОСОБА_7 згідно з висновком судово-медичної експертизи були заподіяні: черепно-мозкова травма, розтрощення речовини головного мозку, відкритий вдавлений перелом у тім'яно-потиличній області, численні рвано-рублені рани голови.

При пред'явленні предметів для впізнання ОСОБА_2 і ОСОБА_1 підтвердили, що саме пред'явленими їм викруткою та ножем були вчинені злочини.

Дії ОСОБА_1 за ч.1 ст. 115 та ч.2 ст. 186 КК України, а ОСОБА_2 - за ч.2 ст. 15, п.п. 1, 9 ч. 2 ст. 115 та ч.2 ст. 186 КК України кваліфіковано правильно.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчинених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 злочинів, даних про особу кожного з них та конкретних обставин справи, суд призначив покарання, необхідне й достатнє для їх виправлення та попередження нових злочинів, і вважати це покарання надмірно суворим, про що йдеться у касаційних скаргах, підстав немає.

Таким чином, при перевірці справи в касаційному порядку не виявлено будь-яких передбачених ст. 398 КПК України підстав для зміни чи скасування вироку щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а тому немає й підстав для задоволення касаційних скарг.

Разом із тим, визначивши вид колонії, в якій ОСОБА_1 має відбувати покарання, суд вийшов за межі наданих йому повноважень, оскільки вирішення цього питання відповідно до вимог ст. 86 КВК України віднесено до компетенції Державного департаменту України з питань виконання покарань. Тому це рішення суду підлягає виключенню з вироку.

З урахуванням наведеного, керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, -

касаційні скарги засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Миколаївської області від 27 жовтня 2008 року щодо них - без зміни.

Виключити з вироку рішення суду про визначення виду колонії, в якій ОСОБА_1 має відбувати покарання.