Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 27 січня 2009 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1, його захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_3, потерпілих ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Одеської області від 07 травня 2008 року.

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, громадянина України,

уродженця с. Солтанівка Ретицького району Гомельської області Республіки Білорусь, одруженого, не працюючого, мешканця смт Любашівка Одеської області, раніше судимого:

- 09.07.1998 року за ч.3 ст. 81, ч.2 ст. 140 КК України на 4 роки позбавлення волі;

- 12.11.2000 року за ч.2 ст. 140 КК України на 3 роки і 3 місяці позбавлення волі;

- 06.10.2004 року за ч.3 ст. 296, ч.2 ст. 345 КК України на 3 роки і 6 місяців позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України; постановою суду від 29.04.2005 року звільнення з випробуванням скасовано з направленням ОСОБА_1 до місць позбавлення волі на строк 3 роки і 6 місяців; звільненого 23.07.2007 року на підставі ст. 3 п."а" Закону України "Про амністію" від 19.04.2007 року (955-16) за відбуттям половини строку призначеного покарання,

- за ч. 2 ст. 15 і ч. 2 п. 1 ст. 115 КК України на 11 років позбавлення волі;

- за ч.1 ст. 115 КК України на 14 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.

Постановлено цивільні позови задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1:

- на користь ОСОБА_4 на відшкодування матеріальної шкоди 55157 грн., моральної шкоди - 100000 грн., а також 1000 грн. відшкодування витрат на надання юридичної допомоги;

- на користь ОСОБА_4 на відшкодування матеріальної шкоди 192 грн., моральної шкоди - 50000 грн., а також 1000 грн. відшкодування витрат на надання юридичної допомоги;

По справі постановлено окремі ухвали:

- на адресу Дисциплінарної комісії і Президії колегії адвокатів Миколаївської області щодо недотримання адвокатом ОСОБА_6 вимог Закону України "Про адвокатуру" (2887-12) ;

- на адресу прокурора Любашівського району Одеської області для вирішення питання про порушення кримінальної справи щодо свідка ОСОБА_7 за дачу ним завідомо неправдивих показань.

ОСОБА_1 засуджено за замах на умисне вбивство двох осіб і умисне вбивство однієї особи за таких обставин.

У ніч на 21 жовтня 2007 року ОСОБА_1 з друзями вживав спиртні напої в барі "Іліана" в смт Любашівка Одеської області. Близько 0.00 год., будучи в стані алкогольного сп'яніння, він прийшов у бар "У Галі" по вул. Леніна, 128 у смт Любашівка, де продовжив вживати спиртне. Там же в розмові з ОСОБА_8 йому стало відомо про виниклий напередодні конфлікт між ним і ОСОБА_7 - чоловіком його двоюрідної сестри, який він запропонував ОСОБА_8 врегулювати. Для цього ОСОБА_8 з допомогою ОСОБА_1 зателефонував ОСОБА_7 і запросив його у бар для розмови.

Близько 2 год. ночі до бару прибули ОСОБА_7, ОСОБА_9 і ОСОБА_10, які перебували в стані алкогольного сп'яніння. ОСОБА_9 підійшов до ОСОБА_8 і став з'ясовувати з ним стосунки, а потім до них приєднався й ОСОБА_7 На ґрунті неприязних відносин між ОСОБА_7 і ОСОБА_8 виникла бійка, в якій на боці ОСОБА_7 намагалися взяти участь ОСОБА_9 та ОСОБА_10 Однак на захист брата у бійку втрутився ОСОБА_4, який відволік їх на себе, і вони стали битися осторонь біля приміщення бару, завдаючи ударів один одному руками й ногами.

ОСОБА_1 перебував біля бару і спостерігав за бійками.

Побачивши, що брати ІНФОРМАЦІЯ_2 перемагають кожний у своїй бійці, ОСОБА_1 з метою допомогти своєму родичу ОСОБА_7 вирішив вступити в бійку та з виниклих неприязних стосунків вбити ОСОБА_8 і ОСОБА_4

Для цього він забіг в приміщення бару, схопив зі столу кухонний ніж і з цим ножем напав на ОСОБА_8, який намагався утримати його руку. Однак ОСОБА_1 вивільнив руку з ножем і завдав ним два удари ОСОБА_8 в область серця, заподіявши небезпечні для життя в момент спричинення колоті поранення серця, від яких ОСОБА_8 помер.

Продовжуючи свої дії, спрямовані на вбивство двох осіб, ОСОБА_1 підбіг ззаду до ОСОБА_4, який в цей час бився з ОСОБА_9 і ОСОБА_10, та завдав ОСОБА_4 удари ножем у голову - у праву тім'яно-скроневу область та потиличну частину голови, а потім - у праве стегно. Від отриманих колото-різаних поранень, які віднесені до категорії ушкоджень середньої тяжкості, ОСОБА_4 упав на землю, а ОСОБА_1, вважаючи, що довів свій умисел до кінця та вбив ОСОБА_4, припинив завдавати йому удари ножем і втік з місця події. Однак смерть ОСОБА_4 не настала з незалежних від волі ОСОБА_1 причин, оскільки потерпілому своєчасно була надана медична допомога.

У касаційній скарзі потерпілі ОСОБА_4 і ОСОБА_5 порушують питання про скасування вироку щодо ОСОБА_1 і направлення справи на додаткове розслідування для притягнення до кримінальної відповідальності й інших осіб, а саме: ОСОБА_9 і ОСОБА_7 Вважають, що по справі існувала попередня змова ОСОБА_1 з цими особами та план вбивства ними братів ІНФОРМАЦІЯ_2, а органи досудового слідства безпідставно відмовили в порушенні кримінальної справи щодо цих осіб.

Захисник засудженого ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_2 в касаційній скарзі просить вирок щодо ОСОБА_1 змінити, перекваліфікувавши його дії з ч.1 ст. 115, ч.2 ст. 15 і ч. 2 п. 1 ст. 115 КК України на ст. 116 КК України з призначенням засудженому за цим законом мінімального покарання. Посилається на те, що ОСОБА_1 діяв у стані сильного душевного хвилювання, яке раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, застосованого братами ІНФОРМАЦІЯ_2 до родичів засудженого, і при цьому останній не мав умислу на вбивство братів і іншого мотиву застосування ножа.

Окрім того, зазначає, що суд безпідставно не врахував як пом'якшуючі покарання обставини з'явлення ОСОБА_1 із зізнанням, його щире каяття у вчиненому, часткове визнання вини.

Також вважає неправильним вирішення судом цивільного позову потерпілих про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, оскільки, на його думку, розмір шкоди визначено без урахування вимог розумності і справедливості.

У касаційній скарзі і доповненнях до неї засуджений ОСОБА_1 посилається на те, що органи досудового слідства допустили неповноту та однобічність дослідження обставин справи, дали невірну оцінку доказам, безпідставно не задовольнили його клопотання про виклик додаткових свідків, не виявили по справі знаряддя злочину, не перевірили його доводи про невжиття спиртного напередодні події і доводи про те, що ножові поранення братам ІНФОРМАЦІЯ_2 він заподіяв у стані сильного душевного хвилювання у відповідь на їх неправомірні хуліганські дії з побиття ОСОБА_7 та інших осіб. Також вказує, що суд при призначенні йому покарання не врахував наявності у нього малолітньої дитини.

З огляду на це, просить вирок суду скасувати, а справу провадженням закрити за відсутністю в його діях складу злочинів, або направити справу на додаткове розслідування.

У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_3, угода з якою на подання касаційної скарги в інтересах засудженого була укладена після постановлення вироку (т.3 а.с.183), зазначає про те, що висновки суду ґрунтуються на недостатньо досліджених і неналежно оцінених доказах, якими не доведено винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів. Доводить, що ОСОБА_1 не був у нетверезому стані, не мав умислу на вбивство братів ІНФОРМАЦІЯ_2 і мотиву для вчинення цих дій. Вказує, що по справі не здобуто доказів того, що ОСОБА_1 узяв у барі ніж і застосував його щодо ОСОБА_8 і ОСОБА_4, оскільки на одязі ОСОБА_1 не виявлено слідів крові та по справі не знайдено та не досліджено знаряддя злочину.

Посилається на те, що як ОСОБА_1, так і свідки по справі давали свої показання під психологічним тиском правоохоронних органів і ці показання містять суттєві суперечності.

Також захисник ОСОБА_3 зазначає, що при доведеності вини ОСОБА_1 у заподіянні ножових поранень ОСОБА_11, дії засудженого належало кваліфікувати за ч. 2 ст. 121 КК України, оскільки потерпілий за висновком судово-медичної експертизи з отриманими ушкодженнями міг учиняти цілеспрямовані дії - пересуватися, кричати та його життя при своєчасному наданні медичної допомоги могло бути врятованим.

Захисник посилається й на те, що, на її думку, судом були допущені істотні порушення кримінально-процесуального закону тим, що не були допитані свідки за клопотанням ОСОБА_1, дозволено адвокату потерпілих вийти за рамки його повноважень і висловити думку щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 і призначення йому покарання, а також не встановлені дані про особу ОСОБА_1 - наявність у нього на вихованні малолітньої дитини і вагітність його дружини.

З огляду на це, просить вирок суду щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на додаткове розслідування.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_1, який частково підтримав подані по справі касаційні скарги, зазначивши, що він лише розбороняв тих, хто бився біля бару, уми слу на вбивство братів ІНФОРМАЦІЯ_2 не мав, у змові на вбивство ні з ким не перебував, ножа в барі не просив і не брав, ударів ножем нікому з потерпілих не завдавав, а поранення ОСОБА_4 і вбивство ОСОБА_8 ножем учинила інша особа - ОСОБА_9, а він - ОСОБА_1 обмовив себе в цьому під впливом недозволених методів слідства, з огляду на що засуджений просив колегію суддів прийняти по справі справедливе рішення; з'ясувавши думку прокурора, який вважав вирок законним і обґрунтованим, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги потерпілих задоволенню не підлягають, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисників підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні з виниклих неприязних стосунків замаху на умисне вбивство двох осіб - ОСОБА_8 і ОСОБА_4 та умисне вбивство ОСОБА_8 підтверджений сукупністю доказів, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні та належно оцінених судом, і є правильним.

Так, з досліджених по справі доказів - показань потерпілого ОСОБА_4 та очевидців події свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_9, ОСОБА_15, ОСОБА_16, оголошених судом показань свідків ОСОБА_17, ОСОБА_18, даних протоколу огляду місця події і відтворення обстановки та обставин події з участю ОСОБА_4 убачається, що між ОСОБА_7 і ОСОБА_8 дійсно існував конфлікт, який у ніч на 21.10.2007 року запропонував врегулювати ОСОБА_1, для чого з його допомогою ОСОБА_8 у бар був запрошений ОСОБА_7, і той прибув туди з ОСОБА_9 і ОСОБА_10. У подальшому на подвір'ї біля входу в бар між ОСОБА_8 і ОСОБА_7 з ОСОБА_19 виникла сварка, ОСОБА_8 зняв з себе і передав брату сорочку та піджак і вступив у бійку з ОСОБА_7, в яку на боці останнього втрутилися ОСОБА_9 і ОСОБА_10 Тоді ОСОБА_4 одяг брата передав ОСОБА_13, а сам, захищаючи брата, почав битися з ОСОБА_9 і ОСОБА_10. За цими діями ОСОБА_1 спочатку спостерігав від входу в бар, а потім забіг до бару, повернувшись з якого, завдав ножем два удари в груди ОСОБА_8 та удари в голову, шию і по нозі ОСОБА_4, після чого втік. Від завданих ударів ОСОБА_8, припинивши бійку з ОСОБА_7, підійшов до сходів входу в бар, де впав, а оточуючі, побачивши у нього кров і поранення, почали кричати про надання йому допомоги. Від завданих ОСОБА_4 ударів ножем (у голову і шию - ззаду, а в ногу - спереду), він упав і йому лежачому двоє, у тому числі й ОСОБА_9, завдали ще декілька ударів, припинивши ці дії після криків про вбивство ОСОБА_8

При цьому деякі свідки зазначали, що бачили в руках ОСОБА_1 ніж, деякі - предмет, схожий на ніж, а деякі - предмет з металевим блиском леза.

Як пояснила свідок ОСОБА_20 - бармен бару, незадовго до події вона в барі давала ОСОБА_1 кухонний ніж, щоб порізати рулет, а потім ОСОБА_1, забігши в бар з вулиці, питав у неї про ніж, який знаходився на його столі, про що вона ОСОБА_1 і сказала. Саме з цього столу ОСОБА_1 щось взяв, як вона вважала - ніж, і вибіг на подвір'я, після чого звідти почулися крики і було виявлено хлопців з ножовими пораненнями. Ножа, опис якого вона надала, у подальшому знайдено не було. Також ОСОБА_20 вказувала, що ОСОБА_1, перебуваючи в барі, вживав спиртне, оскільки декілька разів замовляв у неї пиво.

З висновків судово-медичних та медико-криміналістичних експертиз видно, що у ОСОБА_8 було виявлено тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, у виді двох колотих проникаючих на глибину до 8,5 см поранень грудної клітки з пошкодженням серця, від чого настала його смерть, а у ОСОБА_4 - середньої тяжкості тілесні ушкодження у виді двох колото-ріжучих поранень у правій тім'яно-скроневій та потиличній частині голови і колота рана правого стегна. Усі ушкодження у братів ІНФОРМАЦІЯ_2 та пошкодження одягу ОСОБА_4 утворилися від дії одного й того ж предмету - ножа, який за характеристиками леза, відображеного в пораненнях шкіри та пошкодженнях одягу, відповідав даним, що були вказані свідком ОСОБА_20

Твердження захисника ОСОБА_3 у касаційній скарзі, що потерпілому ОСОБА_4 було заподіяно легкі, а не середньої тяжкості тілесні ушкодження, не відповідає матеріалам справи і висновкам судово-медичних експертиз, згідно з якими ножові поранення, заподіяні ОСОБА_4, відносились до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, а рубці, що залишилися після ран, - до легких тілесних ушкоджень.

Зазначені вище докази, які суд детально навів у вироку, узгоджуються між собою і не містять суттєвих суперечностей.

Окремі протиріччя в показаннях потерпілого і свідків на досудовому слідстві не стосувалися суттєвих обставин по справі, пояснювались суб'єктивним сприйняттям ними розвитку подій і були усунуті шляхом проведення очних ставок, додаткових допитів, а тому показання свідків по справі не можна вважати недостовірними.

За цими показаннями до ножових поранень, заподіяних братам ІНФОРМАЦІЯ_2, причетний ОСОБА_1, а не інші особи.

Даних про те, що показання про подію злочину були дані свідками під впливом незаконних методів слідства, по справі не встановлено.

Про застосування до свідків незаконних методів слідства та незаконного тиску з боку ОСОБА_7, на чому наголошується в касаційній скарзі захисником ОСОБА_3, не можуть свідчити показання свідків ОСОБА_21 та ОСОБА_13, оскільки ці показання захисником наведені вибірково і вони не стосуються викладення свідками безпосередньо обставин події злочину.

Окрім того, з матеріалів справи убачається, що під час досудового слідства ОСОБА_1, визнавши свою вину, надав явку з повинною, в якій зазначав, що, будучи обуреним на дії ОСОБА_8, який бився з його родичем ОСОБА_7, забіг у бар, спитав бармена про ніж, узяв ножа зі столу, вибіг на подвір'я бару, де відбувалися бійки, та завдав ножем декілька ударів ОСОБА_8 у груди та ОСОБА_4 у шию та поперек, після чого, злякавшись, утік, викинувши ніж десь біля кафе "Діалог" (т.1 а.с. 258-259).

У подальшому на досудовому слідстві ОСОБА_1, посилаючись на ст. 63 Конституції України, відмовлявся від дачі показань, однак, ознайомившись з матеріалами справи при виконанні вимог ст. 218 КПК України, вказав на відсутність у нього до органів слідства будь-яких скарг, виклавши цю заяву власноручно (т.2 а.с. 258).

При цьому ОСОБА_1 та його захисники, якими він був забезпечений, ніколи не заявляли про застосування до ОСОБА_1 на досудовому слідстві незаконних методів і обмову ним себе у вчиненні злочинів.

Окрім того, у судовому засіданні ОСОБА_1 також визнав свою причетність до смерті ОСОБА_8 і поранення ОСОБА_4 і показав, що, побачивши, як брати ІНФОРМАЦІЯ_2 перемагають у бійках з його родичем ОСОБА_7 і друзями останнього, він забіг у бар, взяв там зі стола кухонний ніж і завдав цим ножем ударів ОСОБА_8 і ОСОБА_4, після чого утік з місця події, кинувши десь ніж. При цьому тих, що билися, він не розбороняв. За ці свої дії ОСОБА_1 вибачився в суді перед потерпілою ОСОБА_4 (т.3 а.с. 102, 125, 133-135).

Також ОСОБА_1 ні під час досудового слідства, ні в суді не заявляв, що удари ножем братам ІНФОРМАЦІЯ_2 завдавали інші особи.

Таким чином, пояснення ОСОБА_1 на досудовому слідстві і в суді про виникнення у нього неприязні до братів ІНФОРМАЦІЯ_2 та про обставини завдання ним ударів ножем потерпілим у життєво важливі органи повністю узгоджуються з показаннями в цій частині потерпілого ОСОБА_4 та свідків, які дослідив суд, і свідчать про відсутність будь-якого незаконного тиску на ОСОБА_1 та обмови ним себе у вчиненні злочинів.

Завдання ОСОБА_1 ударів кухонним ножем ОСОБА_4 і ОСОБА_8 засуджений та його захисник ОСОБА_2 не оспорюють і в своїх касаційних скаргах.

За таких обставин є безпідставними твердження у касаційній скарзі захисника ОСОБА_3 і твердження в суді касаційної інстанції засудженого ОСОБА_1 про відсутність у нього мотиву для вбивства братів ІНФОРМАЦІЯ_2, про недоведеність перебування ОСОБА_1 в момент події в стані алкогольного сп'яніння та того, що ОСОБА_1 заходив до бару за ножем, питав про нього бармена, брав ніж і ним завдавав ударів братам ІНФОРМАЦІЯ_2. Безпідставним є і посилання ОСОБА_1 про те, що ножові поранення ОСОБА_8 і ОСОБА_4 заподіяв ОСОБА_9

Ті обставини, що по справі, незважаючи на вжиті для цього заходи, не було знайдено й досліджено ножа, яким заподіяно тілесні ушкодження потерпілим, і на одязі ОСОБА_1 не виявлено слідів крові потерпілих, а її знайдено на одязі осіб, з якими билися брати ІНФОРМАЦІЯ_2, не свідчить про непричетність ОСОБА_1 до загибелі ОСОБА_8 і поранення ОСОБА_4 та вчинення цих дій іншими особами, оскільки винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочинів підтверджена іншими доказами, яким суд дав належну оцінку в їх сукупності, а наявність крові потерпілих на одязі інших осіб пов'язана з їх близьким контактом деякий час після завдання ОСОБА_1 ножових ударів потерпілим.

Безпідставними є і доводи касаційних скарг потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_1 діяв разом з ОСОБА_9 та ОСОБА_7 за попередньою змовою з ними та за розробленим планом вбивства братів ІНФОРМАЦІЯ_2, оскільки це є припущенням касаторів, яке спростоване дослідженими по справі доказами та ґрунтується на невірній, вибірковій оцінці показань свідків, які стосувалися не події злочину, а попереднього конфлікту між ОСОБА_8 і ОСОБА_7, їх стосунків і ставлення інших осіб до події та ОСОБА_1 після вчинення ним злочину.

Органами досудового слідства була належно перевірена причетність фігурантів події до вчинення злочинів щодо братів ІНФОРМАЦІЯ_2 та обґрунтовано винесено постанови про відмову в порушенні кримінальних справ щодо ОСОБА_9, ОСОБА_7 та ОСОБА_17 за ст.ст. 115, 296 КК України.

Також органи досудового слідства дійшли обґрунтованого висновку про відсутність ознак злісного хуліганства в діях ОСОБА_8, який вступив у бійку з ОСОБА_7 на ґрунті неприязних стосунків з ним, а не із хуліганських спонукань, та в діях ОСОБА_4, який втрутився у бійку на захист брата від трьох осіб.

За таких обставин немає підстав вважати, що органами досудового слідства були незаконно винесені постанови про відмову в порушенні кримінальних справ як щодо ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_22, так і щодо братів ІНФОРМАЦІЯ_2, як про це зазначається у касаційних скаргах потерпілих та засудженого ОСОБА_1

Не може свідчити про неповноту дослідження обставин справи і про порушення судом вимог кримінально-процесуального закону те, що суд відмовив ОСОБА_1 у виклику й допиті деяких свідків, оскільки сам ОСОБА_1 у клопотанні не вказував, які саме обставини могли підтвердити чи спростувати вказані ним особи, а за показаннями інших свідків, допитаних судом, ці особи не були очевидцями події злочину і з них тільки один перебував у барі, але пішов звідти до початку конфлікту.

Давши належну оцінку всім зазначеним вище доказам у сукупності, суд обґрунтовано визнав доведеним обвинувачення ОСОБА_1 у замаху на вбивство двох осіб - ОСОБА_8 і ОСОБА_4 з виниклої неприязні до них, для чого ОСОБА_1 виконав усі необхідні дії, завдавши їм ударів ножем у життєво-важливі органи, від чого настала смерть ОСОБА_8 Однак свої дії по вбивству й ОСОБА_4 ОСОБА_1 не вдалося довести до кінця з незалежних від його волі причин, оскільки потерпілий від ударів упав, а ОСОБА_1, вважаючи вбивство завершеним, утік, але поранення ОСОБА_4 було виявлено, його побиття припинено та йому своєчасно надана необхідна медична допомога.

Характер дій ОСОБА_1, використане ним знаряддя злочину та локалізація завданих потерпілим тілесних ушкоджень свідчать про спрямованість умислу ОСОБА_1 на вбивство братів ІНФОРМАЦІЯ_2 і спростовують твердження касаційних скарг, що він такого умислу не мав.

Дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 15 і ч. 2 п. 1 ст. 115 КК України судом кваліфіковано правильно.

Доводи касаційних скарг засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 діяв у стані сильного душевного хвилювання, яке раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, застосованого братами ІНФОРМАЦІЯ_2 до родичів засудженого, є безпідставними. Ці доводи перевірялися органами досудового слідства й судом і визнані ними такими, що спростовані дослідженими по справі доказами, в тому числі висновком комплексної психолого - психіатричної експертизи.

Згідно з висновком цієї експертизи ОСОБА_1 психічними захворюваннями та розладами не страждав і не страждає, у нього було виявлено психопатичні риси особистості, внаслідок яких він міг знаходитись в стані емоційного збудження в момент події, однак цей стан суттєво не вплинув на його свідомість і діяльність під час учинення злочину та не позбавляв його здатності в повній мірі усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними. Про це, як видно з мотивувальної частини висновку, свідчили поступове виникнення у ОСОБА_1 відповідного емоційного стану, що не досяг глибини афекту, цілеспрямованість дій з пошуку ножа, відсутність фази афективного сплеску, часткової амнезії і подальшої астенії після вчинення інкримінованих йому дій.

Зазначений висновок, у тому числі щодо відсутності у ОСОБА_1 стану, характерного для сильного душевного хвилювання, належним чином умотивовано і його ураховано судом при постановленні вироку, а тому не існувало потреби в обов'язковому виклику й допиту в суді експертів, що дали цей висновок, як про це вказує в касаційній скарзі ОСОБА_1

З огляду на досліджені докази, судом обґрунтовано не було встановлено підстав для визнання дій ОСОБА_1 як вчинених у стані сильного душевного хвилювання чи у стані необхідної оборони, про що у вироку наведені відповідні мотиви.

За таких обставин не вбачається підстав для зміни вироку з перекваліфікацією дій засудженого на ст. 116 КК України, для скасування вироку із закриттям справи чи з направленням справи на нове розслідування.

Також немає підстав для перекваліфікації дій ОСОБА_1 щодо ОСОБА_8 на ч. 2 ст. 121 КК України, як про це порушується питання в касаційній скарзі захисника ОСОБА_3

Те, що ОСОБА_8 за висновками судово-медичної експертизи міг після ударів ножем і пошкодження серця деякий час учиняти певні дії - пересуватись, кричати та йому за своєчасно наданої медичної допомоги могло бути збережено життя, не свідчить про неправильність кваліфікації дій ОСОБА_1 з огляду на його конкретні дії, їх спрямованість і наслідки - смерть ОСОБА_8

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які давали б підстави для скасування чи зміни вироку, по справі не встановлено, у тому числі і щодо надання слова для виступу в дебатах представнику потерпілих і цивільних позивачів.

Твердження захисника ОСОБА_3 у касаційній скарзі, що по справі не встановлено даних про особу ОСОБА_1 та його сімейний стан, не відповідають матеріалам справи, згідно з якими всі необхідні дані, у тому числі й ті, на які є посилання в касаційній скарзі захисника, з'ясовувались органами досудового слідства і судом.

Покарання ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 15 і ч. 2 п. 1 ст. 115 КК України призначено в межах санкцій цих статей кримінального закону відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням тяжкості вчинених злочинів, обтяжуючої покарання обставини - вчинення злочинів у стані алкогольного сп'яніння, відсутності пом'якшуючих покарання обставин.

Суд обґрунтовано не визнав пом'якшуючими покарання ОСОБА_1 обставинами часткове визнання ним вини, щире каяття у вчиненому та з'явлення із зізнанням, оскільки явку з повинною він надав, будучи викритим у вчиненні злочину, а його подальша поведінка і позиція захисту не свідчили про наявність зазначених пом'якшуючих покарання обставин.

Те, що у ОСОБА_1 є сім'я та малолітня дитина, не дає підстав для пом'якшення призначеного йому покарання.

Разом з тим, при визначенні ОСОБА_1 остаточного покарання за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України суд не навів у вироку мотивів, за яких він застосував принцип часткового складання призначених покарань, а не інший принцип, передбачений ст. 70 КК України, - поглинення менш суворого покарання більш суворим.

У той же час, з огляду на те, що ОСОБА_1 учинено злочини, один з яких не доведено до кінця і від нього у потерпілого ОСОБА_4 не настало тяжких наслідків, колегія суддів вважає наявними підстави для застосування щодо ОСОБА_1 при призначенні йому остаточного покарання за сукупністю злочинів такого принципу, як поглинення менш суворого покарання більш суворим, тобто для пом'якшення остаточного покарання, призначеного за ст. 70 КК України.

Таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

У цій частині касаційні скарги засудженого та його захисників підлягають задоволенню, а постановлений щодо ОСОБА_1 вирок - зміні.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_4 про відшкодування заподіяної їм злочинами матеріальної шкоди у повному обсязі в сумах 55157 грн. і 192 грн. і моральної шкоди - частково в сумах 100000 грн. і 50000 грн. (заявлено 200000 грн. і 100000 грн.) вирішені судом відповідно до вимог діючого законодавства з урахуванням обсягу підтверджених документами матеріальних витрат, заявлених у позовах і визнаних засудженим у судовому засіданні (т.3 а.с. 133), а також з урахуванням моральних страждань потерпілих.

З огляду на це і виходячи із засад розумності і справедливості, суд правильно встановив розмір відшкодування, підстав для зменшення якого не вбачається.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційні скарги потерпілих ОСОБА_4 і ОСОБА_4 залишити без задоволення, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_1, його захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Одеської області від 07 травня 2008 року щодо ОСОБА_1 змінити.

Пом'якшити ОСОБА_1 покарання, визначене за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України, до 14 років позбавлення волі.

У решті вирок залишити без зміни.