Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Амєліна С.Є. - головуючого,

Ємельянової В.І.,

Кобилянського М.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_5 до Головного управління юстиції у Миколаївській області, третя особа управління праці та соціального захисту населення Кривоозерської районної державної адміністрації Миколаївської області про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та зобов'язання вчинити дії,

У червні 2011 року представник позивача звернувся в суд з вказаним адміністративним позовом й просив скасувати постанову старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області від 24 травня 2011 року про закінчення виконавчого провадження та зобов'язати відновити виконавче провадження. Зазначав, що рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 10 вересня 2010 року не виконано, а тому підстави для закінчення виконавчого провадження відсутні.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2012 року, відмовлено у задоволенні позову у зв'язку з правомірністю дій державного виконавця відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) .

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, представник позивача просив скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01 квітня 2011 року старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-229/10, виданого 11 березня 2011 року Кривоозерським районним судом Миколаївської області про зобов'язання управління праці та соціального захисту населення Кривоозерської районної державної адміністрації здійснити ОСОБА_5 перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2010 рік в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і провести відповідні виплати з урахуванням виплачених сум. Надано семиденний строк з моменту винесення постанови для добровільного виконання рішення суду.

У зв'язку з невиконанням судового рішення добровільно, 12 травня 2011 року та 24 травня 2011 року державним виконавцем винесено постанови про накладення на управління праці та соціального захисту населення Кривоозерської районної державної адміністрації штрафу у розмірі 680 грн. та 1 360 грн. відповідно.

24 травня 2011 року направлено до прокуратури подання щодо вирішення питання про притягнення посадових осіб боржника, винних у невиконанні рішення суду, до кримінальної відповідальності за ознаками злочину, передбаченого статтею 382 Кримінального кодексу України (невиконання судового рішення) та закінчено виконавче провадження у зв'язку з тим, що виконати рішення суду без участі боржника неможливо.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин справи колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Частиною третьою статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Такими органами державної виконавчої служби відповідно до статті 3 Закону України "Про державну виконавчу службу" є:

Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень;

управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень;

районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Наведений перелік органів державної виконавчої служби є вичерпним.

Структурні підрозділи органів державної виконавчої служби: відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, відділи примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі - не визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (202/98-ВР) як самостійні органи державної виконавчої служби, що виключає можливість їхньої участі як відповідачів у таких справах.

Головне управління юстиції у Миколаївській області, до якого подано цей адміністративний позов, не є органом державної виконавчої служби в розумінні Закону України "Про державну виконавчу службу" (202/98-ВР) , тобто представник позивача звернувся з позовом до неналежного відповідача.

Суд першої інстанції, відповідно до вимог статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України, не вирішив питання про заміну первинного відповідача на належного, перелік, яких визначено статтею 3 Закону України "Про державну виконавчу службу", що призвело до процесуальних порушень, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Апеляційний суд, залишаючи без змін судове рішення, на дану правову помилку не звернув увагу.

Крім того, за правилами частини 4 статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Представник позивача (стягувача) просив скасувати постанову державного виконавця від 24 травня 2011 року про закінчення виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа, виданого Кривоозерським районним судом Миколаївської області, на підставі рішення від 10 вересня 2010 року про зобов'язання здійснити перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.

Проте, розглядаючи зазначену справу, суди першої та апеляційної інстанцій належним чином не з'ясували, яким судом видано виконавчий документ, статус позивача як сторони у виконавчому провадженні, а відтак чи підсудний цей спір окружному адміністративному суду.

Допущені судами порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд.

Керуючись статтями 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2012 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає.