Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 20 січня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 та її захисника-адвоката ОСОБА_2 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 листопада 2007 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 25 січня 2008 року,

зазначеним вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженку м. Володимир-Волинський, жительку м. Луцька, раніше не судиму, -

засуджено за ч. 4 ст. 190 КК України до позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням із іспитовим строком 3 роки, з покладенням на неї обов'язків, передбачених п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 25 січня 2008 року зазначений вирок залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 засуджено за злочин, вчинений за наступних обставин.

5 вересня 2002 року син засудженої - ОСОБА_3 продав ОСОБА_4 квартиру по АДРЕСА_1.

Договір купівлі-продажу було оформлено і посвідчено нотаріусом Луцького міського округу Сушиком В.С.

ОСОБА_4, у зв'язку з виїздом за кордон на навчання, не зареєструвала договір купівлі-продажу квартири у Волинському обласному бюро технічної інвентаризації, та дозволила тимчасово проживати на вказаній житловій площі ОСОБА_1.

Реалізовуючи злочинний умисел та переслідуючи корисливу зацікавленість, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у грудні 2004 року отримали у першій нотаріальній конторі м. Луцька дублікат договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_3 у 1998 році і вчинили ряд незаконних дій, що дозволило їм обернути чуже майно на свою користь.

Так, 23 березня 2005 року ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_1, скориставшись відсутністю ОСОБА_4 (фактичного власника майна), маючи дублікат договору купівлі-продажу квартири від 1998 року, який на той час втратив чинність, приховавши від нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Кондратюк О.О. відомості щодо дійсного власника квартири, уклали договір купівлі-продажу квартири за яким ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_3 спірну квартиру за 25354 грн., яку зареєструвала в бюро технічної інвентаризації на своє ім'я.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 та її захисник-адвокат ОСОБА_2 зазначають, що судом істотно порушено кримінально-процесуальний закон, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та посилаються на однобічність і неповноту судового слідства. З цих підстав просять про скасування постановлених у справі судових рішень та закриття справи, оскільки вважають, що вказаного злочину ОСОБА_1 не вчиняла, а докази про її причетність до злочину сфальсифіковано.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про законність та обґрунтованість постановлених щодо ОСОБА_1 судових рішень, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скаржників, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до положень, передбачених ч.1 ст. 398 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, крім постановлених апеляційним судом як судом першої інстанції, є істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону і невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, а тому при розгляді касаційної скарги слід виходити із фактичних обставин, встановлених судом першої інстанції, та перевірених у апеляційному порядку.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який її засуджено, відповідає фактичним обставинам справи, стверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку, і є обґрунтованим.

Що стосується істотного порушення кримінально-процесуального закону, то колегія суддів вважає, що залишаючи апеляцію ОСОБА_1 та її захисника ОСОБА_2 без задоволення, колегією суддів апеляційного суду порушень вимог ст. 377 КПК України допущено не було, в ухвалі доводи апеляції належним чином проаналізовано та зазначено підстави, за яких їх визнано необґрунтованими.

З приводу посилань скаржників на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та однобічність і неповноту судового слідства, то їх перевірка до компетенції касаційного суду не відноситься.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів, -

касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 та її захисника-адвоката ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 листопада 2007 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 25 січня 2008 року - без зміни.