Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Амєліна С.Є. - головуючого,

Ємельянової В.І.,

Кобилянського М.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2011 року в справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі міста Херсона до товариства з обмеженою відповідальністю "Ампір", третя особа управління Державної автомобільної інспекції управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області про стягнення несплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування,

У березні 2009 року управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі міста Херсона звернулося в суд з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначало, що за результатами перевірки перерахування збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій при відчуженні нових легкових автомобілів за період з 01 січня 2007 року по 31 березня 2008 року виявлено, зокрема, факт недоплати ОСОБА_4 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі легкового автомобіля в сумі 2 300 грн., яка підлягає стягненню з покупця.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 01 березня 2011 року замінено первинного відповідача ОСОБА_4 на товариство з обмеженою відповідальністю "Ампір".

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 31 березня 2011 року позов задоволено: стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Ампір" 2 300 грн. збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просив скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що управлінням Пенсійного фонду України в Суворовському районі міста Херсона з 22 травня по 02 червня 2008 року проведено позапланову перевірку щодо перерахування збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій при відчуженні нових легкових автомобілів за період з 01 січня 2007 року по 31 березня 2008 року, за результатами якої 09 червня 2008 року складено Акт № 20. Даною перевіркою встановлено що при перевірці реєстраційних справ нових легкових автомобілів, реєстрів МВ РЕР м. Херсона УДАІ по реєстрації транспортних засобів та виписок Головного управління Державного казначейства України у Херсонській області щодо фактичного надходження коштів від операцій по відчуженню легкових автомобілів за вказаний період, по 300 справам виявлені розбіжності між сумами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій при відчуженні нових легкових автомобілів, зазначеними у квитанціях платників, які знаходяться у реєстраційних справах МВ РЕР м. Херсона УДАІ, та фактичними сумами цього збору, що надійшли на рахунок управління Державного казначейства України в Херсонській області.

Обставини сплати ОСОБА_4 вказаного збору відображені у додатку №2 до акту перевірки наступним чином: дата перерахування коштів 30 січня 2007 року; підлягало сплаті та наявна квитанція на суму - 2 425 грн.; платіжне доручення № 23804/з709; ПІБ покупця - ОСОБА_4; назва банківської установи - ХФ АКБ "Правекс-Банк"; фактична дата надходження коштів - 30 січня 2007 року; фактично надійшло збору - 125 грн.; розбіжність між сумою, що підлягала сплаті, та сумою, яка фактично надійшла - 2 300 грн.

Вирішуючи спір суд першої інстанції дійшов до висновку, що факт державної реєстрації придбаного автомобіля не є доказом виконання обов'язку по сплаті збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 3% вартості автомобіля сплачено ОСОБА_4, а висновок про те, що документ про сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування (квитанція приходної каси) підроблено, є необґрунтованим.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин справи колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Пунктом 7 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено вичерпний перелік осіб - платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та передбачено, що платниками збору є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.

Водночас пунктом 12 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року № 1740 (1740-98-п) , встановлено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на такі автомобілі, зокрема, шляхом їх купівлі, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством).

Тобто зазначеним Порядком встановлено вимоги щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування особами, які набувають право власності на автомобілі шляхом їх купівлі.

Таким чином, положення Порядку суперечили вимогам Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) у частині регулювання правовідносин зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів.

Відповідно до частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР) , закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів слід керуватися норми Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) . Тобто обов'язок щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 3% від вартості транспортного засобу покладається на продавця автомобіля.

Оскільки встановлений Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) обов'язок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при відчуженні автомобіля продавцем автомобіля не було виконано, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення недоплаченої суми збору з товариства з обмеженою відповідальністю "Ампір".

Суд апеляційної інстанції помилково прийшов до протилежного висновку й скасував законне та обґрунтоване рішення окружного суду, що відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2011 року скасувати, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 31 березня 2011 року залишити в силі.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає.