Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 15 січня 2009 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Личаківського районного суду м. Львів від 26 березня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 16 жовтня 2007 року.

Вироком місцевого суду

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

Уродженця с. Уприси Жуковського району

Брянської області Російської Федерації,

жителя м. Львів, такого, що не має судимості,

засуджено до позбавлення волі:

- за ч.2 ст. 143 КК України 1960 року на чотири роки;

- за ч.4 ст. 190 КК України на шість років з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю;

- за ст. 15 ч.4 ст. 190 КК України на п'ять років з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_1 за сукупністю злочинів призначено позбавлення волі на вісім років з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю;

ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_2 народження,

уродженця та жителя м. Львів,

раніше судимого:

- 19 серпня 2003 року Личаківським районним

м. Львів за ч.1 ст. 309 КК України до позбавлення волі на 1 рік 6 місяців,

засуджено за ч.4 ст. 190 КК України до позбавлення волі на п'ять років з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю.

Постановлено стягнути у солідарному порядку на відшкодування заподіяної матеріальної шкоди з:

- ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_5 50 000 грн.;

- ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_11 31 000 грн.;

- ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_6 75 000 грн.;

- ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_7 58 520 грн.;

- ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_8 150 000 грн.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_4 та ОСОБА_10, судові рішення щодо яких у касаційному порядку не оскаржуються.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 16 жовтня 2007 року апеляції прокурора, потерпілого ОСОБА_8 задоволені повністю, апеляції засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_10 задоволені частково.

Вирок Личаківського районного суду м. Львів від 26 березня 2007 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_10 змінено.

Дії ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_10 перекваліфіковані з ч.2 ст. 143 КК України 1960 року на ч.2 ст. 190 КК України та призначено за цим законом покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_10- на три роки кожному.

Остаточне покарання призначене судом першої інстанції ОСОБА_1 та ОСОБА_4, за сукупністю злочинів, на підставі ст. 70 КК України - залишено без зміни.

Дії ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 по епізодах у вересні-жовтні 2002 року щодо потерпілого ОСОБА_11, у липні 2003 року щодо потерпілого ОСОБА_12 визнати вчиненими за попередньою змовою групою осіб, а не у складі організованої групи.

Вирок суду в частині задоволення цивільного позову потерпілого ОСОБА_8 - скасовано.

У решті вирок залишено без зміни.

Як визнав суд, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 за попередньою змовою між собою, шляхом обману та зловживання довірою заволоділи: у липні 1996 року житловим будинком потерпілої ОСОБА_13, що на АДРЕСА_1, вартістю 250 000 грн.; весною 1998 року під виглядом позики грошима потерпілої ОСОБА_5 на суму 11 000 дол. США; у травні 1999 року квартирою потерпілого ОСОБА_14 АДРЕСА_2 вартістю 100 000 грн., заподіявши значної шкоди потерпілим.

ОСОБА_1, ОСОБА_4 та особа невстановлена слідством, за попередньою змовою між собою, у листопаді-грудні 1998 року, шляхом обману та зловживання довірою, заволоділи квартирою АДРЕСА_3, що належала ОСОБА_15 вартістю 100 000 грн.

Крім того, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_10 та невстановлена слідством особа, за попередньою змовою між собою, на початку жовтня 1999 року, шляхом обману та зловживання довірою, заволоділи квартирою АДРЕСА_4, що належала ОСОБА_16 заподіявши потерпілому значну матеріальну шкоду.

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 за попередньою змовою між собою, шляхом обману та зловживання довірою заволоділи: в травні 2002 року житловим будинком на АДРЕСА_5 що належав ОСОБА_17, вартістю 100 000 грн.; у квітні-липні 2003 року квартирою на АДРЕСА_6, що належала потерпілому ОСОБА_6, вартістю 75 000 грн.; у грудні 2003 року житловим будинком на АДРЕСА_7, що належав потерпілому ОСОБА_8, вартістю 150 00 грн., заподіявши потерпілим матеріальну шкоду в особливо великих розмірах.

ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_2, у вересні-жовтні 2002 року, за попередньою змовою між собою, шляхом обману та зловживання довірою, заволоділи квартирою АДРЕСА_8, заподіявши потерпілому ОСОБА_11 матеріальну шкоду в особливо великих розмірах, на суму 31 000 грн.

ОСОБА_1, ОСОБА_4 та особа, невстановлена слідством, за попередньою змовою між собою, у липні 2003 року, шляхом обману та зловживання довірою, заволоділи квартирою АДРЕСА_9, вартістю 58 520 грн., заподіявши потерпілому ОСОБА_12 матеріальну шкоду в особливо великих розмірах.

ОСОБА_1 та ОСОБА_4, за попередньою змовою між собою, шляхом обману та зловживання довірою, вчинили замах на заволодіння: у травні по липні 2004 року житловим будинком на АДРЕСА_10, вартістю 250 000 грн., що належав ОСОБА_18 та квартирою на АДРЕСА_11, вартістю 100 000 грн., що належала потерпілому ОСОБА_19 Однак, засуджені не довели злочинний умисел до кінця, з причин, що не залежали від їх волі.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 вказує, що у справі неправильно застосовано кримінальний та порушено кримінально-процесуальний закони.

Засуджений вважає, що суд безпідставно визнав його винним у шахрайстві щодо ОСОБА_5 та незаконно повторно стягнув на користь потерпілої матеріальну шкоду, оскільки, на його думку, мали місце цивільно-правові відносини. Сума матеріальної шкоди, заподіяної потерпілим ОСОБА_15 та ОСОБА_11 завищена, потерпілий ОСОБА_6 цивільний позов не подавав. ОСОБА_7 безпідставно визнана потерпілою та цивільним позивачем, оскільки у справі відсутні будь-які дані, що вказували б на перебування останньої у шлюбі із ОСОБА_12 Сума відшкодування на користь ОСОБА_7 також завищена.

Вважає, що його дії невірно кваліфіковані за ознакою шахрайства, вчиненого в особливо великих розмірах, оскільки судом невірно встановлена вартість квартир та житлових будинків потерпілих.

Вказує, що було порушено його право на захист, оскільки він не володіє українською мовою.

Поряд із цим, ОСОБА_1 просить призначити йому більш м`яке покарання, урахувавши пом'якшуючі обставини.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 вважає, що його дії безпідставно кваліфіковані за ч.4 ст. 190 КК України та просить пом'якшити призначене покарання.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_1 просить судові рішення у справі скасувати, а справу закрити. Вважає, що винність ОСОБА_1 у вчиненні злочинів не доведена, досудове та судове слідство проведено неповно та однобічно, матеріали справи сфальшовано.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг засуджених та захисника, колегія суддів вважає, що дану справу слід призначити до розгляду у Верховному Суді України із повідомленням заінтересованих осіб.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

кримінальну справу щодо ОСОБА_1 та інших призначити до розгляду у касаційному порядку у Верховному Суді України на 10 годину 26 лютого 2009 року, про що повідомити заінтересованих осіб.