Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому касаційну скаргу Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - Інспекція)

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2014

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015

у справі № 820/13658/14

за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (далі - СПД ОСОБА_1.)

до Інспекції

про визнання протиправним та скасування рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

У липні 2014 року СПД ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому (з урахуванням подальшої зміни позовних вимог) просила скасувати: податкове повідомлення-рішення від 21.03.2014 № 0000541702, за яким позивачеві збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 16356,71 грн.; податкове повідомлення-рішення від 21.03.2014 № 0000561702 про збільшення платникові грошового зобов'язання з ПДВ на 22 422,50 грн. (з урахуванням рішення Головного управління Міндоходів у Харківській області від 21.05.2014 № 3067/К/20-40-10.04-17) та рішення від 21.03.2014 № 0000581702 про застосування до СПД ОСОБА_1 штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно нарахованого єдиного внеску від 21.03.2014 в сумі 33297,93 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2014 позов задоволено. У прийнятті цієї постанови суд виходив з того, що факт використання позивачем придбаного металошиферу у господарській діяльності підтверджується документально, у зв'язку з чим виключення з податкового обліку СПД ОСОБА_1 витрат на придбання цього товару є протиправним.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015 назване рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог щодо скасування податкових повідомлень-рішень від 21.03.2014 № 000541702 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 536,28 грн. за основним платежем та на 134,07 грн. за штрафними санкціями; від 21.03.2014 № 000561702 про збільшення платникові грошового зобов'язання з ПДВ на 2125,87 грн. за основним платежем та на 1381,46 грн. за штрафними санкціями, а також рішення від 21.03.2014 № 0005817 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 1240,61 грн. з єдиного внеску та 12,41 грн. зі штрафних санкцій; у цій частині позову відмовлено. В решті постанову Харківського окружного адміністративного суду залишено без змін.

У прийнятті цієї постанови апеляційний суд виходив з того, що судом першої інстанції помилково скасовано зазначені акти індивідуальної дії в частині, що позивачем не оскаржувалася; водночас апеляційний суд погодився з висновкам суду першої інстанції по суті спору.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати прийняті у справі судові рішення та повністю відмовити у позові. Мотивуючи касаційні вимоги, скаржник зазначає про неправомірне врахування СПД ОСОБА_1 у податковому обліку витрат (у тому числі по сплаті ПДВ), які не пов'язані з її господарською діяльністю.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що податкові повідомлення-рішення в оспорюваних частинах були прийняті Інспекцією за наслідками проведення документальної планової виїзної перевірки СПД ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012.

Результати цієї перевірки висвітлені в акті від 20.02.2014 № 501/20-35-17-02/260180084, в якому відображено,зокрема, висновок податкового органу про протиправне врахування платником при визначенні оподатковуваного доходу витрат на придбання металошиферу в загальній сумі 83660,64 грн., який не використовувався позивачем у власній господарській діяльності. При цьому Інспекція зазначає, що спірний товар не призначений для використання у господарській діяльності з оптової торгівлі меблями, килимами, освітлювальним приладдям (що є основними видом діяльності СПД ОСОБА_1.); факт реалізації придбаного метало шиферу у періоді, охопленому перевіркою, з декларуванням доходу від таких операцій, перевіркою не підтверджується. Наведені обставини також слугували підставою для виключення зі складу сформованого позивачем податкового кредиту сум ПДВ у ціні придбаного металошиферу.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначений статтею 177 Податкового кодексу України (далі - ПК).

Згідно з пунктом 177.2 цієї статті ПК (2755-17) об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

За правилами пункту 177.4 статті 177 ПК до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

При цьому в силу підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК під витратами розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Таким чином, однією з визначальних умов врахування витрат на придбання товарів (робіт, послуг) при визначенні оподатковуваного доходу платника є спрямованість таких операцій на одержання доходу (економічної вигоди). Відповідно, витрати на придбання активів, здійснені без мети їх використання в господарській діяльності, або придбані поза межами економічної діяльності платника не підлягають відображенню у податковому обліку.

Аналізуючи мету придбання позивачем спірного металошиферу, суди встановили, що вказаний товар був придбаний СПД ОСОБА_1 для здійснення поточного ремонту орендованих нею нежитлових (складських) приміщень за договорами від 01.07.2012 № 01072012-2 та від 01.01.2009 № 02/0101109, укладеними СПД ОСОБА_1 (орендар) з товариством з обмеженою відповідальністю "РЕНК" (орендодавець). При цьому суди встановили, що умовами названих договорів встановлено обов'язок орендаря підтримувати орендоване майна в справному стані та проводити за свій рахунок поточний ремонт, усувати несправності в орендованих приміщеннях.

Наведені обставини, які не були спростовані Інспекцією у ході вирішення цього спору, цілком об'єктивно були розцінені судами як доказ господарського характеру розглядуваних витрат.

Адже за змістом пункту 138.1. статті 138 ПК витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті. Підпунктом "в" підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 ПК у складі загальновиробничих витрат передбачено витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

При цьому витрати даної категорії у відповідності з пунктом 138.5 статті 138 ПК визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Наведене зумовлює й правильність включення СПД ОСОБА_1 до податкового кредиту сум ПДВ у ціні придбаного металошиферу в силу дотримання позивачем, зокрема, вимог пункту 198.3 статті 198 ПК щодо придбання товару з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог постанова Харківського апеляційного адміністративного суду зі спору учасниками провадження не оскаржується; касаційним судом не виявлено допущених апеляційним судом порушень норм матеріального та/або процесуального права, на які відсутні посилання у поданій касаційній скарзі

З урахуванням, керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

1. Касаційну скаргу Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області відхилити.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015 у справі № 820/13658/14 залишити без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.