Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - ДПІ) на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 січня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року у адміністративній справі № 805/868/14 за поданням ДПІ до Публічного акціонерного товариства "Ясинівський коксохімічний завод" (далі - Товариство), про визнання обґрунтованим рішення щодо застосування адміністративного арешту майна,-

У 2014 році ДПІ звернулася до суду з поданням про визнання обґрунтованим рішення щодо застосування адміністративного арешту майна Товариства у зв'язку з недопущенням представників податкового органу до здійснення перевірки.

21 січня 2014 року постановою Донецького окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року, у задоволенні подання відмовлено.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Донецького окружного адміністративного суду та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про задоволення подання, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, Товариство було зареєстроване як юридична особа та внесене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

15 січня 2014 року ДПІ прийняла наказ № 12 щодо здійснення документальної виїзної перевірки Товариства щодо дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 6.11.2012 до 1.11.2013.

16 січня 2014 року уповноваженими працівниками ДПІ був здійснений вихід за адресою Товариства: м. Макіївка, вул. 50 років утворення СРСР, 5 з метою здійснення перевірки, того ж дня працівниками ДПІ був складений акт № 05/40-10/00191035 щодо не допуску до здійснення перевірки.

17 січня 2014 року ДПІ прийняла рішення щодо застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків.

Колегія суддів вважає висновки судів першої та апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову обґрунтованими з таких підстав.

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Згідно з п.,п. 81.2, 81.3 ст. 81 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови. Під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом. Керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи - платники податків під час перевірки, що проводиться контролюючими органами, зобов'язані виконувати вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт (довідку) про проведення перевірки та мають право надати заперечення на цей акт (довідку).

Суди правильно зазначили, що податковим органом не були надані суду докази щодо отримання Товариством копій направлень на здійснення перевірки або складання представниками податкової інспекції акту про відмову від отримання направлень, який є підставою для допуску до здійснення перевірки.

Відповідно до п. 94.1 ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платників податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Згідно з пп. 94.2.4 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

Суди обґрунтовано зазначили, що арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків у зв'язку з відсутністю у податкового органу доказів вручення Товариству копії наказу на здійснення перевірки, відомостей про ознайомлення уповноваженої особи Товариства із направленнями на перевірку, службовими посвідченнями подання є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 січня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року залишити без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.