2а/2470/2025/12 Про визнання протиправною бездіяльність Державної виконавчої служби України щодо несвоєчасного розгляду скарги - 17.01.2013 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної виконавчої служби України - Стадніка Геннадія Васильовича про визнання бездіяльності протиправною, -

У серпні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної виконавчої служби України - Стадника Геннадія Васильовича, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Державної виконавчої служби України щодо несвоєчасного розгляду скарги від 21 травня 2012 року №0234; визнати відповіді Державної виконавчої служби України, що надані на скаргу від 21 травня 2012 року - не об'єктивними та не повними; зобов'язати Державну виконавчу службу України розглянути скаргу від 21 травня 2012 року №0234 про розгляд подання в.о. начальника ГУЮ Ніколаєвич Т.Г. від 19 грудня 2011 року №06-17-342 про притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника УДВС ГУЮ ОСОБА_8. та про факт притягнення 63 державних виконавців до дисциплінарної відповідальності по суті; стягнути судові витрати з відповідача на користь позивача.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2012 року адміністративний позов задоволено.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2012 року та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив щодо її задоволення. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилався на порушення з боку суду першої інстанції норм матеріального та процесуального права та не врахування всіх обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи.

Позивач в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2012 року, просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи, що 22 лютого 2012 року ОСОБА_2 подав до Державної виконавчої служби України клопотання №0004, в якому пропонував внести доповнення до пункту 13 Рішення колегії Державної виконавчої служби України від 14 лютого 2012 року №1 після слів "у місті Києві" та начальнику управління ДВС ГУЮ у Чернівецькій області ОСОБА_8, а також повідомити про розгляд подання в.о. начальника ГУЮ у Чернівецькій області Ніколаєвич Т.Г. щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_8 від 19.121.2011 року №06-17-342, а також стосовно 63-х державних виконавців за порушення Законів України.

На виконання вимог позивача Державна виконавча служба України 04 квітня 2012 року направила на його адресу відповідь на клопотання №0004 від 22 лютого 2012 року, в якому зазначила, що Державна виконавча служба України не має повноважень щодо внесення змін до рішень, які приймаються відповідною колегією.

21 травня 2012 року позивач звернувся до голови Державної виконавчої служби України Стадніка Г.В. зі скаргою №0234, в якій зазначив, що посадові особи ДВС України залишили без належного розгляду клопотання від 22 лютого 2012 року №0004, а отримана відповідь від 04 квітня 2012 року за №Ч-2763/2.2 не розкриває та не дає відповідь на порушені в клопотанні питання.

12 липня 2012 року Державна виконавча служба України направила на адресу позивача відповідь щодо результатів розгляду скарги від 21 травня 2012 року.

Вказаним листом позивача повідомлено, що Державною виконавчою службою України розглянуто звернення позивача від 21.05.2012 року та повторно до листа від 04.04.2012 року № Ч-2763/2.2 повідомляється, що Державна виконавча служба України не має повноважень щодо внесення змін до рішень, які приймаються відповідною колегією. Одночасно повідомлено, що листом позивача від 22.02.2012 року №0004 питання з приводу надання інформації про розгляд подання в.о. начальника Головного Управління юстиції у Чернівецькій області не ставилось.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно статті 1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно вимог ст. 15 Закону України "Про звернення громадян", органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Так, відповідно до ст. 18 Закону України "Про звернення громадян", громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Відповідно до ст. 19 Закону № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують.

Згідно вимог ст. 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

В порушення вище зазначених норм Закону, відповідач не розглянув та не надав у встановлений законом строк відповідь на звернення від 21 травня 2012 року, чим порушив конституційні права позивача.

Аналізуючи зазначене, колегія суддів вважає, що вимоги апелянта - є безпідставними, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.