Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Олексієнко М.М., Пасічник С.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державного підприємства "Науково-дослідний інститут "Мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" НАН України на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 07.06.2011 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2012 р. у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва до державного підприємства "Науково-дослідний інститут "Мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" НАН України про стягнення заборгованості, -

У березні 2011 року управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва звернулося до суду з позовом, уточнивши який просило стягнути з відповідача на його користь заборгованість за період з 01.09.2010 р. по 03.02.2011 р. в сумі 82741,71 грн.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 07.06.2011 р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2012 р., позов задоволено.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до частини 9 статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується:

для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації - за рахунок коштів державного бюджету;

для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом;

для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.

Згідно п. 2 Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (848-19) , та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 р. № 372 (372-2004-п) , за рахунок коштів державного бюджету фінансується 50 відсотків різниці у розмірі пенсії наукових (науково-педагогічних) працівників державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації у розрахунку на одну особу. Інша частина фінансується за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів.

Відповідно до пункту 8 вказаного Порядку у разі порушення строку сплати коштів, які спрямовуються на фінансування різниці у розмірі пенсії, органи Пенсійного фонду стягують відповідні суми у порядку, визначеному законодавством.

В ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що державне підприємство "Науково-дослідний інститут "Мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" НАН України перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва та є суб'єктом системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

У відповідача працювали громадяни пенсії яким призначені згідно абз. 2 п. 13 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

Управлінням Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва надсилались відповідачу повідомлення про необхідність відшкодування фактичних витрат на виплату різниці між загальними пенсіями та науковими пенсіями, призначеними працівникам підприємства відповідача, проте суми коштів зазначені у повідомленнях відшкодовані чи оскаржені не були.

За період з 01.09.2010 р. по 03.02.2011 р. державне підприємство "Науково-дослідний інститут "Мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" НАН України не сплатило до управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва різниці між сумами пенсій, призначених на підставі Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (848-19) , та пенсіями, обчисленими відповідно до інших законодавчих актів особам, які працювали на підприємстві відповідача в сумі 82741,71 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскільки відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив до управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва різницю між сумами пенсій, призначених на підставі Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (848-19) , та пенсіями, обчисленими відповідно до інших законодавчих актів особам, які працювали на підприємстві відповідача, за оскаржуваний період, то зазначена сума підлягає стягненню з нього.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи судами встановлено, що відповідач має заборгованість перед позивачем по відшкодуванню різниці між сумами пенсій, призначених на підставі Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (848-19) , та пенсіями, обчисленими відповідно до інших законодавчих актів особам, які працювали на підприємстві відповідача, за період з 01.09.2010 р. по 03.02.2011 р., а тому суди обґрунтовано прийняли рішення про задоволення позову.

Посилання представника відповідача в обґрунтування касаційної скарги на те, що на даний час відповідач не має статусу наукової установи є безпідставним і висновки судів не спростовує, оскільки Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (848-19) обов'язок фінансування наукової пенсії не пов'язаний з наявністю чи відсутністю в установ та організацій такого статусу на час виникнення заборгованості.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу державного підприємства "Науково-дослідний інститут "Мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" НАН України залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 07.06.2011р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2012 р. у даній справі - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України (2747-15) .