Верховний Суд України на спільному засіданні Судової палати у кримінальних справах та Військової судової колегії

під головуванням

голови Судової палати

у кримінальних справах

Верховного Суду України Короткевича М.Є.,

за участю заступника

Генерального прокурора України Кудрявцева В.В.

розглянув у судовому засіданні кримінальну справу за поданням п’яти суддів Верховного Суду України про внесення на судовий розгляд клопотання прокурора Волинської області про перегляд у порядку виключного провадження постанови Особливої Наради при МВС СРСР від 19 березня 1947 року щодо ОСОБА_3.

Зазначеною постановою засуджено

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженку с. Пустомити Локачинського району Волинської області,

за ч. 2 ст. 82 КК РСФСР ( ч. 2 ст. 78 КК УРСР 1927 року) на 5 років утримання у виправно-трудовому таборі.

ОСОБА_3 визнано винуватою в тому, що вона, будучи виселеною згідно з постановою Особливої Наради при НКВС СРСР від 8 листопада 1944 року на обов’язкове місце поселення в Кіровську область строком на 5 років, не бажаючи працювати і відбувати строк виселення, 15 вересня 1945 року втекла з місця поселення і прибула у с. Пустомити Локачинського району Волинської області.

У клопотанні, внесеному на розгляд спільного засідання п’ятьма суддями Верховного Суду України, прокурор порушує питання про скасування зазначеного рішення щодо ОСОБА_3 і просить справу щодо неї закрити за відсутністю в діях засудженої складу злочину.

Заслухавши доповідача, думку прокурора Кудрявцева В.В., який вважав, що клопотання підлягає задоволенню, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи клопотання, судді Судової палати у кримінальних справах та Військової колегії вважають, що воно підлягає задоволенню.

Як убачається з матеріалів справи, вироком Військового Трибуналу військ НКВС Рівненської області від 8 червня 1944 року було незаконно засуджено ОСОБА_4 за ст. 54-1 а КК УРСР до розстрілу з конфіскацією майна. На підставі ст. 1 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" від 17 квітня 1991 року ОСОБА_4 було реабілітовано.

Дружина ОСОБА_4 – ОСОБА_3 і його син ОСОБА_5, як члени сім’ї учасника ОУН, були виселені з постійного місця проживання. На підставі ст. 3 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" ОСОБА_3 та її сина ОСОБА_5 також реабілітовано. Тобто визнано, що вони необґрунтовано були піддані репресіям у виді виселення з постійного місця проживання.

Оскільки ОСОБА_3 була виселена незаконно, то її втеча з місця поселення не вважається злочином, а тому в її діях відсутній склад злочину, за який її засуджено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 400-4, 400-10 КПК України, Верховний Суд України

клопотання прокурора Волинської області задовольнити.

Постанову Особливої Наради при МВС СРСР від 19 березня 1947 року щодо ОСОБА_3 скасувати, а справу закрити за відсутністю в її діях складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 82 КК України РСФСР.